Покинута в лікарні трійня та понад 140 вихованців: "Місто добра" терміново шукає волонтерів

Дмитрик, Саша і Марійка граються на килимку в дитячій кімнаті «Міста добра» у Чернівцях. Поруч із ними — три дитячі ліжечка та дуже багато іграшок. Це трійня. Їм — по вісім місяців. Дітки цілком здорові. Вони допитливо розглядають, що є в кімнаті, тягнуться рученятами до іграшок.

Діти дуже життєрадісні та грайливі. За трійнею доглядають няня Інна та її помічниця. Мати покинула діток у лікарні Житомира. Так вони потрапили до «Міста добра». Про це пише видання «Молодий буковинець».

«Одна дитина — одна няня»

«Нам дуже потрібні волонтери, які б приходили та гралися з дітками. Потрібно розуміти, одна дитина — одна няня. Наша трійня цілком здорова. Дітки дуже люблять гратися, пізнавати світ, гуляти на вулиці. У них є особливість: якщо хочуть їсти, то всі троє одночасно. Це може бути як вдень, так і вночі. Дітей потрібно купати, змінювати їм підгузки. Тому ми завжди будемо раді бачити хороших людей, які подарують цим діткам тепло та увагу», — розповідає завідувачка паліативного відділення хоспісу «Дім метеликів» «Міста добра» Наталія Попадюк.

У «Місті добра» нині перебуває понад 140 дітей. Із них 42 виховуються в медичному центрі реабілітації та паліативної допомоги. Це діти, які потребують цілодобового догляду, тому тут особливо гостро відчувають нестачу не лише медичного персоналу, а й волонтерів.
Медичний директор Благодійного фонду «Місто добра» Денис Колюбакін наголошує: «Для багатьох вихованців звичайні обійми, спільні ігри чи прогулянка є не менш важливими, ніж лікування. Це діти з найскладнішими медичними станами, які потребують цілодобового догляду та паліативного супроводу. Наш персонал — люди, якими ми безмежно пишаємося. Для них ця робота давно стала покликанням. Вони роблять усе можливе, щоб життя наших дітей було не лише довшим, а й щасливішим».

Водночас медичний директор зізнається, що людей, які могли б піклуватися про дітей, завжди бракує.

«Персоналу ніколи не буває забагато. Що більше занурюєшся в догляд за цими дітьми, то більше розумієш, наскільки їм потрібні руки, які будуть носити, годувати, обіймати. Сто сорок дітей — це величезна відповідальність і такий самий обсяг щоденної роботи. Саме тому ми дуже просимо всіх небайдужих долучатися. Нам потрібні волонтери з добрим серцем, які готові регулярно приходити до дітей, гратися з ними, читати книжки, гуляти чи просто побути поруч», — говорить Денис Колюбакін.

Чоловік наголошує, що особливо важливою є емоційна підтримка для дітей, які опинилися без батьківської турботи.

«Це не лише діти паліативного відділення. Багато наших вихованців — сироти або діти, які пережили надзвичайно важкі події, зокрема війну. У багатьох із них фактично не було дитинства. Вони потребують уваги, тепла й любові. Для них кожен волонтер, який приходить на певний час, стає мамою чи татом. Ми створюємо для цих дітей справжню родину», — зазначає медичний директор.

За словами Дениса Колюбакіна, регулярне спілкування з волонтерами допомагає дітям відкриватися та довіряти людям.

«Між дитиною і волонтером народжується особливий емоційний зв’язок. Діти починають усміхатися, більше довіряють, розкриваються. Навіть ті, хто не може говорити, показують свої почуття поглядом чи усмішкою. Це дуже цінні моменти. Люди, які приходять сюди, вже не залишаються такими, як були раніше. Вони змінюються разом із цими дітьми», — розповідає він.

Згодом стала для дитини мамою

У «Місті добра» вже були випадки, коли волонтерство переростало в справжню сімейну історію. «У нас була дитина, яка потрапила до фонду ще немовлям у дуже важкому стані. Ми кілька місяців боролися за її життя, стабілізували стан. Дитина почала усміхатися, набирати вагу. Одного дня до неї почала приходити волонтерка. Спочатку вона просто проводила з нею час, а згодом стала для цієї дитини офіційною мамою: вона всиновила її. Такі історії ще раз доводять, що цих дітей дуже легко полюбити», — каже він.

Стати волонтером у «Місті добра», додає Денис Колюбакін, може кожен.

«Потрібно лише мати добре серце, бажання приходити регулярно й змогу приділяти дітям свій час. Треба лише перед тим зробити флюорографію. Найцінніше, що можна подарувати нашим дітям, — це увага, тепло та відчуття, що вони не самотні», — підсумовує медичний директор.

Наприкінці дня Дмитрик, Саша і Марійка засинають у своїх маленьких ліжечках. Завтра вони знову прокинуться, усміхатимуться, простягатимуть рученята до нянь і чекатимуть, що хтось візьме їх на руки, пограється, почитає казку.

Саме таких людей сьогодні особливо потребує «Місто добра». Тут кажуть: волонтером не обов’язково бути щодня. Іноді навіть кілька годин на тиждень можуть стати для дитини справжнім щастям. Адже подаровані увага, тепло та обійми залишаються в дитячій пам’яті значно довше, ніж будь-які іграшки.

Якщо ви готові подарувати дітям трохи часу, стати для них другом, підтримкою і людиною, якій вони довірятимуть, на вас чекають.

Долучитися до волонтерської команди, можна, зателефонувавши за номером: +380 95 053 6009.

Раніше ми писали, що пара з 37 дітьми зізналася, що готова усиновити ще. Пол та та Джин Бріггси створили мегародину з 37 дітей, доглядаючи за малечею з тяжкими хворобами та інвалідністю.