Тюрми на аутсорс: Швеція відправляє засуджених до Естонії

Перша група ув'язнених, засуджених у Швеції за тяжкі злочини, готується відбувати покарання в Естонії: за сотні кілометрів від місця, де їх засудили. Цього місяця близько 30 в'язнів переведуть до тюрми міста Тарту в межах угоди, яка дозволяє шведській владі відправити до Естонії загалом до 600 засуджених, повідомляє El País.

«Це історично», — заявив прем'єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон після підписання угоди торік. Пакт зацікавив інші європейські країни, які шукають вихід із переповненості власних пенітенціарних систем. Проте він викликав хвилю критики з боку науковців і громадських організацій, а також протести в Тарту: невеликому естонському місті, яке прийматиме в'язнів.

Заповненість шведських тюрем сягнула історичного максимуму. Через розширення організованої злочинності та посилення каральних заходів кількість ув'язнених у країні практично подвоїлася за 2015–2025 роки — до 11 232 в'язнів, за даними Ради Європи. Зростання кількості тяжких злочинів також призвело до довших вироків і, як наслідок, до ще більшого переповнення в'язниць.

Натомість в Естонії майже половина камер порожні, а рівень заповненості в'язниць є одним із найнижчих у ЄС, близько 58%. Після хвилі злочинності у 1990-х країна домоглася стійкого зниження злочинності та перейшла до менш карального підходу. На початку цього року в Естонії зафіксували рекордно низьку кількість ув'язнених — загалом лише 1 618, що стало найменшим показником з часів здобуття незалежності від СРСР у 1991 році.

Угода розрахована на п'ять років і дозволяє Швеції відправити до 300 в'язнів за фіксовану щорічну плату у розмірі 30,6 млн євро. Естонія може прийняти ще до 300 в'язнів понад цю квоту, але тоді шведська влада платитиме по 8 500 євро за кожного додатково переведеного. При цьому в Стокгольмі визнають, що утримання в'язня за кордоном обходиться дешевше, ніж у власних тюрмах, — приблизно 8 500 євро проти 11 000 євро за в'язня вдома. Естонська сторона розглядає угоду як спосіб підтримати власну пенітенціарну інфраструктуру та отримати додатковий дохід і робочі місця.

Саме ця транзакційна логіка непокоїть Тімоті Андерсона, професора міжнародних відносин Талліннського університету. За його словами, угода може призвести до своєрідної «комодифікації в'язнів», коли з ними поводяться як із товаром, що переміщується зі складу на склад. «Це виправдовують прагматизмом, часто не беручи до уваги добробут в'язнів», — каже він. «Це відчувається як додаткове покарання — не тільки для мене, а й для моїх дітей», — розповів шведському виданню Svenska Dagbladet один із в'язнів, яких переведуть до Естонії.

Швеція та Естонія не мають попереднього досвіду подібних угод, однак у Європі вже є прецеденти. Бельгія першою в ЄС спробувала так вирішити проблему переповнених в'язниць, домовившись 2010 року відправити 500 в'язнів до Нідерландів. Оплата також становила близько 30 млн євро на рік, але зрештою перевищила 40 млн євро через збільшення кількості в'язнів понад початково заплановану.

Через п'ять років подібний приклад повторила Норвегія, уклавши угоду з нідерландським урядом, щоб скоротити чергу на відбування покарання. За три роки дії угоди Норвегія перевела 650 в'язнів, заплативши за це загалом близько 95 млн євро.

В обох країнах родичі в'язнів протестували через порушення їхніх прав і труднощі з відвідуванням.

На думку Андерсона, зростання популярності таких угод у Європі не можна розглядати окремо від посилення міграційної політики та ідей на кшталт створення депортаційних центрів за межами ЄС, за логікою екстерналізації кордонів. «Те, що 20 років тому було суперечливим, тепер таким майже не сприймається», — зазначає він.

Усі в'язні, яких переведуть зі Швеції, — чоловіки. Угода не поширюється на жінок, неповнолітніх, лідерів злочинних угруповань і радикалізованих та звинувачених у тероризмі, але охоплює засуджених за вбивства, збройні пограбування, шахрайство та тяжкі фінансові злочини. Естонія також має право відхилити тих, кого вважатиме надто небезпечними.

Угода гарантує кожному в'язню ліжко, стілець, стіл, радіо, телевізор, будильник, кухоль, дзеркало, шафу або стелаж і засіб для регулювання природного освітлення. Спілкування між в'язнями та охоронцями відбуватиметься англійською мовою.

Одне з найчутливіших питань — контакт в'язнів із родинами. Їм гарантовано одне побачення на місяць тривалістю від однієї до двох годин. Є також довше побачення від одного до трьох днів — раз на пів року в межах установи. Однак залишається невідомим, чи матимуть родичі змогу дістатися Естонії.

Андерсон вважає Естонію унікальним прикладом того, як країна може використовувати свої в'язниці як економічний і дипломатичний інструмент, позиціонуючи себе державою, що успішно перейшла від СРСР до ЄС і побудувала ефективні інституції, здатні брати на утримання ув'язнених інших країн. «Це свого роду маркетинг», — зазначає він.

Франція та Нідерланди також розглядали можливість відправляти своїх в'язнів за кордон. Так само чинила Велика Британія, хоча плани призупинили через критику та високі оцінені витрати. Партія Reform UK цього тижня знову підняла тему і запропонувала розглянути переведення іноземних в'язнів до Сальвадору, Литви або Естонії.

«Мене б не здивувало, якщо в найближчі роки з'являться нові подібні угоди», — каже Андерсон, попри обережність, яку демонструє естонський уряд. На його думку, цей випадок «створює важливий прецедент» і може прокласти шлях до аналогічних домовленостей в інших європейських країнах. Влада очікує, що до кінця 2026 року зі Швеції до Тарту прибудуть близько 200 в'язнів, а наступного року буде заповнена вся квота у 600 місць.

Проблема нестачі тюремних місць уже змушувала європейські країни шукати нестандартні рішення. У 2024 році через переповнення в'язниць Нідерланди почали достроково звільняти частину засуджених із короткими строками, а уряд країни розглядав оренду камер в Естонії, де було достатньо вільних місць.