Завоював пів країни, віддав усе королю, і пішов у відставку з мішком насіння: феномен Гарібальді

Він розгромив регулярну армію Бурбонів, та у підсумку призвів до справжнього політичного землетрусу, який змінив карту Європи. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Похід "червоних сорочок": як тисячі відчайдухів удалося зшити розірвану країну?

На політичній карті Європи середини ХІХ століття не було жодної Італії. Був лише строкатий, розірваний на шматки географічний концепт, який австрійський канцлер Клеменс фон Меттерніх зневажливо називав "суто географічним поняттям". На півночі панували австрійські багнети та амбітне Сардинське королівство (П'ємонт), у центрі стояла непохитна Папська держава, що тримається на французьких штиках, а на півдні розкинулося Королівство Обох Сицилій під владою династії Бурбонів – консервативна, аграрна, але багата і добре озброєна монархія.

І ось у цей світ, де долі націй вирішували у кулуарах розкішних палаців Відня, Парижа та Лондона, вривається людина з обличчям лева, у пончо південноамериканського гаучо та в яскравій червоній сорочці – Джузеппе Гарібальді. Людина-легенда, геній партизанської війни, ідеаліст, який довів, що історію творять не лише королі та дипломати, але й відчайдухи, готові померти за ідею. Його "Експедиція Тисячі" (Spedizione dei Mille) у 1860 році стала не просто військовою кампанією, а політичним землетрусом, який змінив архітектуру Європи та створив нову державу.

Як же це йому вдалося? Весною 1860 року на Сицилії спалахнуло чергове повстання проти молодого неаполітанського короля Франциска II Бурбона – його жорстоко загасили, але далеко не всі іскри. Гарібальді, який на той час перебував у П'ємонті, побачив у цій ситуації історичний шанс, і вирішив іти на допомогу сицилійцям. Прем'єр-міністр П'ємонту, хитрий і прагматичний граф Камілло Бенсо ді Кавур (у березні 1861 року саме він стане першим прем'єр-міністром об'єднаного Королівства Італія), офіційно не міг підтримати цей авантюрний похід – бо це означало б війну з Неаполем і втручання великих держав. Але Кавур закрив очі на підготовку експедиції.

Найцікавіше з біографії Джузеппе Гарібальді: дивіться відео american_europ_eastern_studies

У ніч з 5 на 6 травня 1860 з порту Куарто поблизу Генуї відпливли два старі колісні пароплави – Piemonte та Lombardo. На їхньому борту – всього 1089 добровольців. Це був зріз італійського суспільства – студенти, лікарі, ремісники, юристи, ветерани попередніх кампаній. Наймолодшому, Джузеппе Маркетті, було лише 10 років, найстаршому – 69. Більшість із них походили з півночі Італії (особливо з Бергамо, яке згодом назвуть "Містом Тисячі"), а озброєні ці люди були застарілими мушкетами, багато з яких навіть не мали багнетів. А ще у них майже не було вугілля, провізії та боєприпасів.

Проти них стояла регулярна армія Бурбонів чисельністю понад 25 000 солдатів лише на самій Сицилії, підтримана потужним флотом – з військового погляду, похід Гарібальді був чистим самогубством. Але Джузеппе мав те, чого не було у генералів Бурбонів – абсолютну віру у свою місію та феноменальну харизму, яка змушувала людей йти за ним у пекло. А потім він ще й здійснив геніальний політичний хід, що об'єднав революційний порив мас із легітимністю монархії, заспокоївши тим самим європейські двори.

Це сталося 11 травня, коли кораблі Гарібальді наблизилися до західного узбережжя Сицилії, до порту Марсала. Там стояли два британські військові кораблі, які захищали, власне, британські підприємства з виробництва місцевого популярного вина – і саме через них неаполітанські крейсери не наважилися відкрити масований вогонь по порту, побоюючись спровокувати міжнародний інцидент. Відтак гарібальдійці безпечно зійшли на берег – це був перший тріумф удачі, яка супроводжуватиме "червоні сорочки" протягом усієї кампанії. А зійшовши на берег, Гарібальді проголосив себе диктатором Сицилії від імені Віктора Еммануїла II, короля Італії.

15 травня біля пагорбів Калатафімі Тисяча Гарібальді, до якої приєдналося кілька сотень місцевих селян, зіткнулася з регулярними військами Бурбонів, стався жорстокий бій. Коли втрати стали катастрофічними, а боєприпаси майже закінчилися, Гарібальді вигукнув свою безсмертну фразу: "Тут ми створюємо Італію, або вмираємо!" Неймовірно, але штикова атака, до якої негайно вдалися гарібальдійці, зламала психологічний опір неаполітанців – вони відступили. Ця перемога "червоних сорочок" не мала великого стратегічного значення, але її психологічний ефект був колосальним – Сицилія повірила в Гарібальді.

Повна історія італійського Рісорджименто: дивіться відео IstoriyaBezMifiv

Гаррібальді та Віктор Еммануїл ІІ: як відбувалися битва за столицю та створення Італії?

Після Калатафімі шлях лежав на Палермо – столицю острова. Гарібальді застосував блискучу тактику партизанської війни та здійснив складний маневр через гори, обдуривши неаполітанських генералів, які чекали його на головних дорогах, і 27 травня раптово увірвався в місто, а те вибухнуло повстанням. Містяни будували барикади, жінки кидали з вікон меблі на голови королівських солдатів. Неаполітанці мали понад 20 000 солдатів у місті та підтримку флоту, але запанікували та запросили перемир'я. Зрештою армія Бурбонів з ганьбою покинула Палермо.

Зверніть увагу: звісно, похід Гарібальді не був суцільною романтичною казкою. На Сицилії зіткнулися дві революції – політична, за об'єднання Італії, та соціальна. Місцеві селяни, які століттями страждали від гніту землевласників, сприйняли прихід Гарібальді як сигнал до перерозподілу землі та знищення аристократії. У містечку Бронте у серпні спалахнув кривавий бунт – селяни вбивали місцевих нотаблів і палили їхні будинки. Гарібальді, якому потрібна була підтримка сицилійської еліти, безжально придушив повстання. Цей епізод демонструє складність Рісорджименто – заради створення єдиної держави Гарібальді довелося пожертвувати соціальною справедливістю.

Після взяття Палермо до Гарібальді почали масово прибувати добровольці з усієї Європи, і його армія зросла до десятків тисяч. У липні він здобув вирішальну перемогу при Мілаццо, остаточно очистивши Сицилію від військ Бурбонів. У серпні ж перетнув Мессінську протоку і висадився на материковій частині Італії – в Калабрії. Похід на Неаполь нагадував тріумфальну ходу – армія Бурбонів танула на очах, солдати тікали або переходили на бік Гарібальді. 7 вересня той в'їхав у Неаполь на поїзді, випередивши свою армію, лише в супроводі кількох офіцерів. Король Франциск II просто втік.

26 жовтня 1860 року поблизу містечка Теано відбулася історична зустріч. Джузеппе Гарібальді, володар половини Італії, зустрівся з королем П'ємонту Віктором Еммануїлом II. І от там Гарібальді зняв капелюха і вшанував монарха словами: "Вітаю першого короля Італії!" У цей момент він добровільно передав усю завойовану ним владу, всі території, здобуті кров'ю його добровольців, саме Віктору Еммануїлу. Він відмовився від титулів, нагород і багатств, а з собою взяв лише мішок насіння для саду та трохи кави – і відплив на свій скелястий острів Капрера. Утім, ненадовго – але це вже геть інша історія.

Загалом, Похід Тисячі – це унікальний феномен у світовій історії. Це історія про те, як ідеалізм, помножений на тактичну геніальність і сприятливу геополітичну кон'юнктуру, здатен руйнувати імперії. Гарібальді не просто завоював Сицилію та Неаполь – він створив емоційний фундамент італійської нації. Він переконливо довів, що Італія – це не просто "географічне поняття", а живий організм, здатний боротися за своє існування.