Будівництво системи за методичками РФ: як Татаров і Цуцкірідзе захоплюють контроль над силовиками

У 2019 році під час виборчої кампанії Володимир Зеленський у відео анонсував демократію та закликав громадян пропонувати фахівців на посади генерального прокурора, голови СБУ, очільників МЗС та Міноборони. Нині ж, на восьмому році його президентства, під вікнами глави держави на площі Франка вже майже місяць щовечора триває мітинг: сотні й тисячі громадян прямо вимагають призначити нового міністра оборони та продовжити боротьбу з корупцією в оборонному відомстві. У цей же час офіс президента перетасовує силовий блок не на користь демократії, зазначає голова Антикорупційного центру «Межа» Мартина Богуславець.

Гучні нагадування про те, що «влада — це народ», не завадили заступнику керівника ОП Олегу Татарову наростити свій вплив. Урядові перестановки дозволили йому перемістити Ігоря Клименка до Ради національної безпеки і оборони, а на топпосади в Міністерстві внутрішніх справ та Національній поліції просунути «на 101% своїх» людей: Івана Вигівського та Максима Цуцкірідзе.

Мережа зв’язків

Уся ця трійця тісно пов'язана ще з юності та дитинства:

• Олег Татаров та Іван Вигівський є однокурсниками;
• Максим Цуцкірідзе та Олег Татаров — друзі дитинства, куми та співавтори;
• Максим Цуцкірідзе виступав науковим керівником дисертації Івана Вигівського.

Татаров і т.в.о. голови Нацполіції Цуцкірідзе виросли в одному містечку, мешкали поруч, навчалися в одному університеті, разом святкували дні народження та рухалися кар'єрними сходами в Головному слідчому управлінні. Під час Революції Гідності Татаров був публічним обличчям МВС, захищав бійців «Беркута», стверджував, що протестувальники нібито самі стріляли в себе, та намагався дискредитувати учасників протестів перед іноземними дипломатами. Цуцкірідзе в цей час був його безпосереднім підлеглим.

Російські методички

З 2012 року посадовці разом працювали над посібником «Розслідування масових заворушень», який у 2014 році отримав гриф МОН часів Дмитра Табачника для використання в освітньому процесі. Видання демонструє сприйняття силовиками будь-якого мітингу як потенційних безладів і спирається на низку московських інструкцій щодо придушення масових акцій. У книзі автори навчають наступні покоління правоохоронців маніпулятивним твердженням:

• Характеристика молоді: активними учасниками називають людей віком до 30 років, пояснюючи їхню позицію «психологічними особливостями, життєвою недосвідченістю, відсутністю вміння сполучити сприйняття подій із критичною оцінкою своїх дій» та «послабленим виховним впливом у родині та школі».
• Соціальний портрет протестувальників: учасників описують як людей, що мають різні соціальні відхилення, які штучно загострюють напруженість навколо політичних чи соціально-економічних проблем і примушують інших до участі погрозами.
• Сексистські стереотипи: жінкам-учасницям приписують жорстокість, низький рівень освіти та пов'язують їхню активність із відсутністю дітей.
• Створення баз даних: студентів юридичних вишів навчають формувати «папочки Татарова» за допомогою портретно-ідентифікаційних експертиз, фото та відео для подальшого викриття протестувальників.

Таким чином, у системі координат Татарова й Цуцкірідзе жителі, які відстоюють антикорупційні інституції та національні інтереси, стають потенційними «заворушниками», «жорстокими бездітними жінками» та «недосвідченою молоддю».

Схема порятунку від відповідальності

З 2019 року Цуцкірідзе очолив ГСУ Нацполіції та став заступником голови Нацполу. Тоді ж він оселився на Печерську в житловому комплексі «Аристократ» у квартирі площею 145 кв. м, оформленій на тещу. У цьому ЖК 20% житла мали отримати військовослужбовці Національної гвардії, однак їх обміняли на квартири на околиці столиці, через що держава втратила понад 100 млн грн грошей. За свідченнями забудовника Максима Микитася, домовленості з експертом МВС щодо «рівноцінності» обміну проводив тодішній керівник юридичного департаменту «Укрбуду» Олег Татаров.

Коли НАБУ відкрило кримінальне провадження та повідомило Татарову про підозру в посередництві при передачі хабаря, Нацполіція під керівництвом Цуцкірідзе відкрила справу проти ключового свідка — Микитася, звинувативши його в організації викрадення юриста та помістивши до СІЗО. Микитась вийшов з-під варти лише після закінчення строків розслідування справи Татарова, яку Офіс генпрокурора згодом передав до Служби безпеки України, що дозволило поховати підозру.

Елітні статки на родичах

Після оборудки з житлом Нацгвардії теща Цуцкірідзе, яка проживає на Кіровоградщині, придбала згадану квартиру в ЖК «Аристократ» зі знижкою 30%, а також приміщення на 30 кв. м та два паркомісця (ринкова вартість житла становить 6 млн грн). Окрім цього, на родичів посадовця було оформлено й інше майно:

• Toyota Land Cruiser 200 (вартістю 2,4 млн грн): у 2023 році оформлена на матір з Кіровоградщини. Протягом 2024 - 2025 років на авто було зафіксовано 12 штрафів за перевищення швидкості в Києві. Станом на лютий 2026 року автомобіль не перебуває у власності матері.
• KIA Sportage 2024 року (вартістю 1,25 млн грн): записана на тестя, однак за кермом патрульні зупиняли дружину Цуцкірідзе.

Багаторічні журналістські розслідування про зв'язки Татарова та Цуцкірідзе не завадили їм узяти під контроль правоохоронну систему. Тісна афілійованість, спільні погляди та сумніви щодо доброчесності свідчать про те, що система чинитиме опір прозорому конкурсу на посаду очільника Нацполіції, а єдиним важелем впливу залишаються чіткі вимоги Європейського Союзу в обмін на фінансову підтримку в Україні.

Україна — монархія. Причому неосвічена. Зосередивши владу у своїх руках, президент Володимир Зеленський водночас досяг межі своєї компетенції. Він так і не наважився скинути баласт зі «своїх», перезавантажити систему державного управління професіоналами та дати їй простий сигнал: «Не красти». Що небезпечніше під час війни — злочинні дії корупціонерів чи злочинна бездіяльність лояльних дилетантів? Коли ці дві отрути опиняються в одному флаконі, ризик уже не політичний. Ризик — програти війну. Чому Україна опинилася в цьому глухому куті і як із нього виходити? Відповіді на ці запитання у статті «Виродження влади. Як Зеленський досяг своєї стелі, а система держуправління — дна» шукає редакторка відділу внутрішньої політики ZN.UA Інна Ведернікова.