Хрестовий похід Полякової, очі Арестовича та наболіле Кулеби й Павелецької. Огляд ютубу за 10—15 серпня 2026 року

Прийшла біда звідки не чекали — Оля Полякова дала інтерв’ю Раміні. Розверзлися хлябі небесні, й зі всіх щілин полетіли реакції. Тікток, тредс, фейсбук і ютуб з 10 серпня — дати виходу гучного відео — розриваються від образ чи схвалення. А інколи одночасно і того, і іншого.

Юлія Мендель, напевно, обгризла всі нігті від заздрощів, бо вона подекуди казала те саме, але її цінна думка не викликала навіть тисячної долі такого резонансу. Та й узагалі всі глашатаї ютубу, хто давненько намагався осідлати теми свавілля ТЦК, невдоволення культурою скасування та «несправедливості» українців до «хороших русскіх», напевно теж псують собі манікюр, бо їм такий успіх не снився. 1,4 мільйона переглядів за шість днів, тисячі коментарів тільки у ютубі.

І от замість того, щоб морально готуватися до 18 серпня, коли нарешті депутати мають зібратися у сесійній залі та порівняти свою засмагу, тобто поговорити про політичну кризу, яка вже місяць вирує у країні, я змушена розгрібати ці авгієві стайні. Наперед скажу, що справу до кінця реалізувати не вдалося, бо на кожне переглянуте тематичне відео одразу з’являлося ще два.

Отже, спочатку про саме інтерв’ю. Воно триває дві години двадцять хвилин. Щоб зняти це відео, Раміна вирушила до Лондона, де заразрозбудовує кар’єру Оля Полякова. Частково це була класична студійна розмова, але також ведуча відвідала лондонську квартиру співачки, прогулялася з нею вулицею та зазирнула в музичну студію британського лейблу, з яким та співпрацює. Ну тобто задум від початку був вельми амбітним та добре продуманим. Але до того, що скаже Оля, авторка вочевидь не була готова. «Це перше інтерв’ю, яке Раміна не витягла», — написав хтось у коментах. Не знаю, чи перше, бо я бачила далеко не всі її відео. Але у цій розмові блогерка дійсно попливла. Як, наприклад, в епізоді про свавілля в армії, зокрема в ТЦК.

— Я дуже мало бачу, коли хтось за когось заступається. Це все призведе до подвійної моралі, вона вже існує. Тут ти кричиш “ганьба” і ще щось. І просто коли бачиш, що людину забивають ногами, ти відвертаєшся і пи…єш собі, не бай бог щоб тобі п…да не прилетіла. Отак люди з людей перетворюються на байдужих тварюк, — сказала Полякова.

— Головне, подивитися відео з ТЦК до кінця. Бо часто у мережу потрапляє момент, коли ТЦК такі погані… Не скажу, що там всі гарні, різні є…, — відповіла Раміна.

— Комсомолка ця Раміна. Чого ти не вийшла на «Скелю», не підтримала?

— Я не знаю, а що, були мітинги?

— Звісно, ні. А чого ти не вийшла?

— А я не знала, що було.

— От бачиш, бачиш…

— Тому що я була у відпустці! — осяяло Раміну, але Оля виправдування вже не слухала.

— Тому що незрозуміло, як реагувати. От «Скеля», там же відбуваються якісь жахливі речі. А з іншого, це ж військові. А чи можна мені на це реагувати? Чи ні? Ой, краще я, напевно, промовчу і зроблю вигляд, що я цього не бачила. Ти розумієш? Це породжує байдужість, і в цьому велика проблема сьогодні. І чим це завершиться, я не знаю. Вже всі дезорієнтовані, налякані. От у мене там пишуть: чого ви не говорите про ТЦК? Й…б вашу мать, вам не подобається ТЦК? Беріть картонки, виходьте на мітинги, — сказала Оля.

Зрозуміло, що сама Оля теж не виходила на протести і не читала ті картонки, де на початку половина була за відставку головкома Олександра Сирського, зокрема і через ситуацією зі «Скелею». Раміна питати про участь Полякової в акціях протесту не стала.

І в інших моментах, де авторка намагалася ще щось заперечити, вона також швидко пасувала перед напором Полякової. Як, наприклад, в епізоді, де співачка пояснює використання образу Ісуса Христа у кліпі на пісню «Не на часі».

— Ти ж не порівнюєш себе з Ісусом Христом?

— А чому б ні?

— А чому так?

— А чому б ні? Ми всі сини та доньки божі. В Біблії сказано — бог створив людей за своїм образом та подобою. Чому б мені не пов’язати себе з Ісусом, якого розіп’яли за його переконання? — відповіла Полякова та зауважила, що образ Христа вже давно комерціалізований, зокрема і церквою.

— А продаж хрестів? Це не використання образу, щоб заробити?— обурилася вона.

— Я не експерт, хай люди скажуть, — остаточно розгубилася Раміна.

Назагал найцитованішим уривком з інтерв’ю став пасаж Полякової про Україну як концтабір. Зафіксуємо для історії:

— Україна вже не вільна країна. За те, що ми стільки років боремося, за те, щоб бути вільними, — які ми вільні? Подивіться на цих звірок (кого мала на увазі героїня — зірок чи тварин, достеменно невідомо — авт.), які бояться, бляха муха, клюв відкрити. Щось десь скажеш, ти все — повинен озиратися, ти повинен весь час боятися, що десь щось не так. Комусь не так сказав, не з тим сфотографувався, не в тому заспівав, не те сказав у інтерв’ю, не так повівся. Десь там, бляха муха, не заплакав, де треба було, засміявся, де не треба було. Та вашу мать, ми що, в концтаборі, давайте ходити стройно. Партія сказала «ні, не можна», партія сказала «да». Ви що, не розумієте, що ми зараз знаходимося в якомусь ї…ному совку? Люди мають право жити, працювати, не оглядаючись. І люди мають право на помилки, йолки-палки, — сказала вона.

Порівняння України з концтабором (точніше, Оля казала «концлагерем») на тлі війни з Росією сильно обурило частину суспільства. Процитую Сергія Стерненка як блогера, в якого понад 2 мільйони підписників.

— Зараз Україна бореться за своє існування, за те, щоб не перетворитися на частину Російської Федерації, щоб тут у нас не було справжніх концтаборів, які росіяни організовують на тимчасово окупованих територіях України. Зокрема, про це писав український журналіст Станіслав Асєєв, а сьогодні військовослужбовець ЗСУ, який побував у справжньому концтаборі «Ізоляція». Свідчень про те, як росіяни дійсно створюють концтабори і відповідно ставляться до українців, є дуже багато. Порівнювати Україну з концтаборами в контексті того, що тебе критикували за взаємодію з росіянами, означає ставити знак «дорівнює» між агресором і жертвою, — сказав Стерненко.

Його випуск подивилися 563,7 тисячі глядачів

Інша частина користувачів Олю Полякову підтримала, списавши порівняння з концтабором на емоційну реакцію та зосередившись на тому, що саме змусило Полякову це сказати. Тут для ілюстрації наведу думку ексміністра Міністерства закордонних справ Дмитра Кулеби та його дружини Світлани Павелецької як висхідних зірок ютубу.

— Я вважаю Олю Полякову дуже розумною людиною. Я подивилася це інтерв’ю. Звичайно, їй наболіло, бо реально, зайдіть у тредс. Якщо про вас не пишуть в тредс, вам пощастило. Я туди заходжу, коли мені хочеться болю. Люди настільки зараз ненавидять загалом один одного, що замість того, щоб шукати щось хороше один в одному, що завжди можна знайти, шукають погане, — розпочала розмову Павелецька.

— Єдине, я вважаю, Ольга Полякова перегнула: з концтабором порівнювати Україну — це фактологічно невірно. Але загалом я поділяю її головну тезу. І підтримую в тому, що найбільше цькують тих, хто тут, хто ухвалив рішення жити в Україні, приносити якусь користь своїй країні. А друге, в Україні сформувався прошарок у соцмережах, головна мета існування якого полягає в тому, щоб усі перед ними вибачалися. І вони просто стирають тебе з лиця землі, якщо ти перед ними не вибачився. Я думаю, що це якесь непророблене психологічне питання, і Полякова на нього абсолютно слушно відреагувала. Ця тема наболіла і в особистому плані, і не в особистому. Хочу сказати тільки одне. В тому світі, в тій реальності, в якій ми з вами живемо, єдиний спосіб зберегти кукуху — це бути собою. Хто хоче бути гівнометом, ну, хай він буде гівнометом. Будь ласка. Ми визнаємо його право бути таким, — відповів Дмитро Кулеба.

Гівномети, звісно, мають право на існування. Ось тільки легкий «перегін на місцях» уже використала російська пропаганда. Наприклад, фактчекерка проєкту StopFake і викладачка Могилянської школи журналістики Олена Чурановазафіксувала, що слова Полякової вже використала російська пропаганда для дискредитації України як демократичної держави. Хіба треба колишньому міністру МЗС окремо розповідати, як ця пропаганда перетворюється на реальну зброю? Якщо все ж треба, можна послухати засновницю ініціативи «Як не стати овочем» Оксану Мороз чи авторку каналу «Рагулівна» Тетяну Микитенко. Вони цього тижня присвятили зв’язку висловлювань Полякової з російською пропагандою не по одному відео.

Кулебу з Павелецькою подивилися 25,2 тисячі разів за два дні.

На тлі суперечок про концтабір ніхто, здається, не помітив інших доволі стрьомних висловлювань співачки. Тут навіть не про «сама буду вирішувати, яким патріотом бути», «моє громадянське право представляти країну на Євробаченні» чи про «комплекс меншовартості» українців, які нібито починають цінувати своїх виконавців лише як тільки ті досягнуть успіху за кордоном. Йдеться про «людське, жіноче», як то кажуть.

— На старості років чоловік жінці не потрібен взагалі, — висловила думку Полякова

— Чого? — перепитала Раміна.

— Ті жінки, які чи розлучилися, чи втратили партнера від старості, починають жити своє найкраще життя. Їм нема кого лікувати, кому готувати, кому портки прати. Вони починають життя, коли нема кого обслуговувати 24/7. Чоловік забирає купу енергії, стосунки забирають купу енергії, — відповіла співачка та поскаржилася на виснаження у молоді роки «з малими дітьми, хатою та чоловіком», із чого можна зробити висновок, що чоловіки у її реальності в принципі заважають жінкам.

В українській реальності, де загинули, зникли безвісті, перебувають у полоні або в окопах десятки тисяч людей, і більшість із них чоловіки різного віку, говорити про «найкраще життя після портків» та «енергетично затратні стосунки» якось недоречно, хіба ні?

Утім, є в цій історії і світлі плями. Стерненко, наприклад, згадав, що Полякова однією з перших артистів та артисток відмовилася від російськомовного репертуару та перейшла на українську. А Раміна нагадала про участь її гості у благодійних зборах, концертах військовим і допомогу підрозділам. Це, безперечно, свідчить на користь Олі Полякової. Як і її зворушливий спіч наприкінці інтерв’ю.

— Ми дійсно живемо в дуже складний час та у дуже великому стресі. Всі, без винятку. Те, що в нас усіх ПТСР, що у всіх буде зламана психіка й ми це будемо вихаркувати дуже багато років, це одна історія. Але мені хочеться сказати, що я люблю цих людей, навіть хейтерів, узагалі українців. Я люблю Україну, я живу тут, тут моя сім’я. Я, звісно, хочу, щоб у нас із країною усе було добре. Мені хочеться, щоб закінчилася війна, щоб ми видохнули та привели свій мозок, душі до ладу. І перестали гризти один одного, почали поважати один одного. Чи це можливо, чи ні? Мені б дуже хотілося вірити. Бо я з цією прекрасною країною, моєю Україною, пов’язую своє майбутнє, — сказала вона.

Хотілося б вірити, бо бути гівнометом, навіть маючи на це дозвіл Кулеби, не хочеться. Але щось не виходить. Усередині інтерв’ю, під час прогулянки Лондоном, Полякова розповіла Раміні, що не покинула Україну. Мовляв, до столиці Великої Британії вона приїжджає на короткі періоди, а потім повертається додому. Бо в неї там «концерти, корпоративи, студія» — виглядає так, наче в Україні в неї онлі бізнес, нічого особистого.

На цьому розбір інтерв’ю Полякової можна б було завершувати, але є ще один важливий нюанс. А саме — припущення про нібито політичні амбіції співачки, яке багато обговорювали. Чи то вона кудись збирається балотуватися, чи планує взяти участь у проєкті якогось кандидата, але у будь-якому разі її інтерв’ю у Раміни — це насправді «розкрутка» та «заявка». Про це, зокрема, сказав журналіст і публіцист Віталій Портников у проєкті «Говорить великий Львів».

— Її поява не є випадковістю, це не емоційна реакція, це розкрутка політичного характеру, політичного проєкту. Не сумнівайтеся в тому. Вона точно знає, що говорить. Вона готувалася до того, що вона говорить. Будуть ще наступні події. Це теж частина війни. Якщо в Росії хтось, не обов’язково Путін, думає, що можна зупинити війну, він може бачити російську перемогу саме такою. Нам не вдається їх військовим чином перемогти, але нам треба довести їх до такого стану, щоб вони проголосували за по суті російський проєкт. Грузія. Ще один вихід із війни, — сказав Портников.

На його думку, вихід Олі Полякової — це спроба об’єднати українців в чергову партію з умовною назвою «треба просто припинити стріляти», як це відбувалося у 2019 році напередодні президентських виборів.

— Чому, якщо можна обрати президентом Володимира Зеленського, не можна обрати президенткою Ольгу Полякову? — поставив питання він.

Не знаю, чи дивився Віталій Портников усе відео Раміни, адже там є один момент, який, на мою думку, переконливо свідчить не на користь «політичної версії». Ведуча, окрім Полякової, поспілкувалася з її британським продюсером та інвестором, власником компанії The state51 Conspiracy Полом Сандерсом. Він зокрема сказав, що вже вклав у проєкт із Поляковою «значну суму грошей» і взагалі-то планує щонайменше повернути їх. А бажано ще й заробити. Бо Сандерс на ринку — не новачок. Він в індустрії з початку 1990-х, співпрацював із низькою британських зірок і навіть переманив до свого лейблу співачку Кейт Буш. А вона, перепрошую за штамп, легенда.

Навряд Оля Полякова виправдає надії Сандерса, співаючи з трибуни Верховної Ради чи з Банкової. Але участь у «Євробаченні» дійсно б стала у пригоді, хай би для цього і довелосязавітати до сесійної зали. Нагадаю, що Полякова з минулого рокувиборює право податися на Нацвідбір, хоча це заборонено правилами через участь співачки у російському шоу у 2015 році.

Сандерс, до речі, обурився тим, що Олю не запрошують до Нацвідбору «через кілька днів, проведених у Росії багато років тому».

— Це несправедливо, бо вона багато зробила після. Україна має прийняти своє минуле і дивитися у майбутнє, — сказав Сандерс.

Не буду коментувати цю пораду. Хай, як запропонувала Раміна, люди скажуть.

Також розібрали можливі політичні плани Полякової політолог Володимир Фесенко у своєму блозі та політолог Ігор Рейтерович у своїй розмові з Оленою Требушною на каналі «Є питання».

— На мій погляд, це абсолютно не відповідає дійсності. Я дивлюся, як все це відбувається. Заяви, ідеї Полякової є суто емоційними. Вони хаотичні і не виглядають як частина якогось політтехнологічного плану. Якщо б вона була частиною певного політичного проєкту, то і заяви були б інакшими. Так, вони могли бути спрямовані на провокування конфлікту, але так, щоб не було такого колосального репутаційного збитку. І після цього інтерв’ю вона б не відключилася від соцмереж, а продовжувала б цю полеміку. І, можливо, хтось з політиків долучився б до неї, — висловив думку Фесенко.

Він нагадав, що у 2019 році Полякова заявляла про створення «першої в Україні жіночої політичної партії», але так її і не зареєструвала. Можливо, саме звідці ростуть ноги у чуток про її другу спробу заходу у політику.

До речі ще минулого разу хотіла звернути увагу на новий формат «Хто такий», який нещодавно започаткував політолог. У своїх блогах він розповідає про шлях того чи іншого можновладця та нагадує подекуди давно забуті суспільством сторінки біографії. Поки що у цьому форматі в нього вийшли випуски про народних депутатів Давіда Арахамію та Олексія Гончаренко і керівника Служби зовнішньої розвідки України Рустема Умєрова. Корисно та цікаво, як на мене.

Але повертаємося до головної героїні тижня. Рейтерович також вважає, що її дотичність до політичного проєкту, принаймні прямо зараз, малоймовірна.

— Мені здається, це була з одного боку емоція і нестриманість, яка взагалі характерна для цієї людини. Плюс помножена на образу, що її не взяли на Євробачення, про що вона активно останнім часом говорить. І, по-третє, нерозуміння всіх процесів, які відбуваються в країні. Всі ці розповіді про життя як у концтаборі більше схоже на якийсь хайп і не надто гарне розуміння того, що кожне слово має цінність, особливо якщо це говорить людина, яка претендує на статус інфлюєнсера, — висловив думку гість Олени Требушної.

Але в цілому він не виключив, що колись «умовний Усік» чи «умовна Полякова» можуть з’явитися у політиці.

Відео Фесненка за добу подивилися 16, 4 тисячі разів, «Є питання» за той самий час — 113, 2 тисячі.

Врешті решт на п’ятий день срачу Оля Полякова вийшла в інстаграм та оголосила дві тези: “ніякої політики, ніяких партій, всі ці прогнози — чиясь маячня”. А також сказала, що “це слово — завелике для таких порівнянь. Було різко та зайве, перепрошую” (маючи на увазі слово “концтабір”, - ДМ).

— Слухайте, я співачка, в мене своя робота і мені своє робити. Люди хочуть відпочити і я їм це даю, як вмію, як люблю, — підсумувала вона.

Не треба бути бабой Вангой, щоб спрогнозувати чергову хвилю скандалу: шанувальники Поляковой вже заявили, що “в Україні точно концтабір, бо співачку змусили вибачитися за правду”. Опоненти в щирість її заяви не повірили, бо “навіть слово, за яке перепросила, не сказала”.

Одне можна сказати точно: своєї мети, про яку Полякова говорить на початку інтерв’ю - щоб кожна людина в країні говорила про Олю Полякову - співачка досягла.

Скандал з Поляковою відволік увагу від подій, які цього тижня відбувалися з ще одним «майбутнім президентом України» Олексієм Арестовичем. Напевно, він сподівався на більший резонанс, але його надії накрилися ользіними шльопками. Отже, Арестович публічно відхрестився від російської пропагандистки Юлії Латиніної, з якою тривалий час регулярно вів спільні етери.

Не знаю, наскільки великою була авдиторія у цього дуету в Україні. Чула, що навіть ще живі шанувальники Арестовича не могли таке дивитися через Латиніну, яку однаково важко чути та бачити. Здається, востаннє масовий український глядач дивився на цю пані під час її зустрічі з Віталієм Портниковим на каналі Марка Фейгінау травні 2024 року. Там Портников на пальцях пояснив співрозмовниці, чому вона є російською пропагандисткою, а не «опозиційною журналісткою», якою себе бачить.

За два роки прозрів і Арестович. Мовляв, Латиніна зробила «неприйнятий для нього моральний вибір на користь повного виправдання Росії».

Якщо хтось бажає більше дізнатися, що сталося між Арестовичем та Латиніною, але не хоче самотужки копирсатися у цій багнюці, можна подивитися відео Олени Курбанової на її каналі Курбанова LIVE. Журналістка дбайливо нарізала декілька коротких уривків з відео (російськомовного) та розповіла, що там відбувалося. За два дні відео подивилися вже 198 тисяч разів.

Розриву пропагандистів присвятив один зі своїх щоденних випусків навіть Віталій Портников. Він поділився думками, чому Арестович зробив черговий кульбіт.

— Як це завжди буває із людьми без моральних орієнтирів, Латиніна стала більш старанно дрейфувати у бік еталонної російської пропаганди з її брехнею та людиннанависництвом. А Арестович не бажає дрейфувати в той бік, тому що прекрасно розуміє: російської аудиторії як такої він не набуде в будь-якому разі. Для російських нацистів він, дякуючи власному українському походженню, назавжди буде залишатися людиною другого сорту, який просто не можна конкурувати із соловйовими та скабєєвими. А от українська аудиторія може дослухатися тільки до людини, яка буде називати речі своїми іменами і не буде намагатися переконувати власних співвітчизників у винуватості України. І от Арістович намагається зробити черговий маневр. Не перший і не останній в своїй псевдопубліцистичній біографії. Адже коли у людини немає внутрішнього стрижня, цінностей, самоповаги, поваги до власного народу, вона може, як флюгер, коливатися у будь-якому напрямку, — сказав Портников.

За три дні його відео подивилися майже 313 тисяч глядачів.

Обговорення Полякової та Арестовича, на щастя, не єдине, що відбувалося у ютубі цього тижня. Наприклад, після тривалої перерви повернувся подкаст «Гуртом та вщент» із Сергієм Притулою та Антоном Тимошенко. Першим після паузи гостем став журналіст УП Роман Кравець, з яким ведучі обговорювали невщухаючу історію з відставкою ексміністра оборони Михайла Федорова. Зокрема, поміркували, чим це може завершитися. 128,4 тисячі переглядів за три дні. Глядачі вочевидь сумували.

Сам Роман Кравець цього тижня випустив цікаве інтерв’ю із військовим Кирилом Вересом, де говорили про Федорова, Сирського та чинного головкома Михайла Драпатого. Тут за два дні натікало аж 604 тисячі переглядів.

А шефредакторка «Шелтера» Світлана Шереметьєва зустрілася на каналі медіа з українським фотокореспондентом Єфремом Лукацьким. Він працює понад 35 років — і сьогодні також, фотографує наслідки російських обстрілів. Звісно, йому є що розповісти публіці. Але за чотири дні відео подивилися лише 805 разів. Це прям образа.

Дипломат та колишній народний депутат Роман Безсмерний присвятив один з випусків на своєму каналі колишній прессекретарці Білого дому Керолайн Лівітт, точніше, справжнім причинам її відставки. «Молода агресивна політикиня, що вміє кидатися на людей», — описав її автор. Знову згадалася Юлія Мендель, яка поки що випереджає свою американську колегу на крок уперед. І звільнилася раніше, і проти колишнього патрона вже почала працювати. Цікаво, як буде далі будувати кар’єру Лівітт. За добу це намагалися дізнатися 24,7 тисяч глядачів.

Нарешті, на цьому тижні нізвідкіль сплив колишній спікер Верховної Ради, лідер колишньої Соціалістичної партії України Олександр Мороз. Він дав інтерв’ю ведучій каналу «Думай» Олені Думі. Говорив про помилки Зеленського, Міндічгейт, Буданова, гіпотетичну конкуренцію Федорова та Залужного та тіньові прибутки Юлії Тимошенко. Одним словом, демонстрував повну обізнаність та зацікавленість. За добу відео подивилися майже 54 тисячі разів, тож попит є. Але питання, чому це Мороз прокинувся саме зараз, залишу глядачам на самостійне опрацювання.