Куди зникли «Кинджали»? Як змінилося виробництво ракет у Росії

Українські спеціалісти на п’ятому році великої війни продовжують знаходити іноземні компоненти у ракетах, безпілотниках та іншій російській зброї. Частину таких деталей Москва отримує через посередників, попри санкції та обмеження на постачання. Ця залежність від імпорту не зупинила російський військово-промисловий комплекс (ВПК). Водночас із деякими зразками озброєння справді виникли проблеми. Зокрема, з квітня 2026 року Росія не виробляє ракети «Кинджали» та Х-32.

«Главком» пояснює, що відбувається з російським ракетним виробництвом, звідки Кремль бере необхідні компоненти та чи справді санкції хоч і повільно, але все ж створюють проблеми для російського ВПК.

Чому Росія призупинила виробництво «Кинджалів»

У відповіді на запит «Главкома» Головне управління розвідки Міноборони повідомило: у 2026 році Росія вдвічі скоротила плани виробництва «Кинджалів». Офіційна причина – низька ефективність ракети під час бойового застосування.

Точні влучання «Кинджалів» у ціль, за словами заступника начальника ГУР Вадима Скібіцького, трапляються вкрай рідко. Для ракети, яка вважається точною, допустиме відхилення становить 5–7 метрів, тоді як у «Кинджала» воно може сягати 30 метрів і більше.

Схожа доля спіткала і Х-32 – модернізовану версію радянської Х-22: після кількох бойових випробувань росіяни не отримали заявленої точності, і з квітня цю ракету теж повернули на доопрацювання.

Є й друга офіційна причина – вартість. За даними ГУР, саме поєднання високої собівартості й низької ефективності змусило Росію переглянути підхід до цих ракет: на озброєнні лишається близько 100 «Кинджалів», але план виробництва на 2026 рік урізали до 60 одиниць – це близько п'яти на місяць. При цьому носіїв вистачає з запасом: понад 40 боєздатних МіГ-31І/К.

Водночас джерело «Главкома» в Офісі президента розповіло, що на виробництво «Кинджалів» вплинули й санкції, запроваджені проти Росії та її союзників. Обмеження ускладнили доступ російського ВПК до необхідних компонентів та технологій.

У результаті інтенсивність ударів «Кинджалами» у 2026 році, за даними ГУР, впала вчетверо – зафіксовано лише вісім застосувань.

Рідкість цих пусків видно й по самих зльотах носія. Востаннє перед серпнем МіГ-31К підіймали в повітря 26 червня – тоді пуску ракети не було. Наступного разу літак з'явився в небі 4 серпня – і знову без «Кинджала»: тривогу оголосили о 20:21, відбій дали за 16 хвилин.

Непряме підтвердження нечастих пусків – статистика по Києву: за першу половину 2026 року по столиці й області окупанти застосували 5,7 тис. «Шахедів», 280 балістичних і 340 крилатих ракет, 36 «Цирконів» і лише п’ять «Кинджалів».

Куди йдуть ресурси

Призупинка виробництва «Кинджалів» і Х-32 не означає, що російське ракетна промисловість на паузі – швидше навпаки. Паливо й компоненти, які призначалися для «Кинджалів», найімовірніше, тепер йдуть на нарощення випуску інших ракет і дронів – тих, що росіяни вважають ефективнішими чи дешевшими.

Днями заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький розповів, що за основними типами ракет Росія зараз тримає темп виробництва на рівні 110-120% від плану щомісяця. Станом на 3 серпня достроково, на сім місяців раніше строку, закрили і річний план виробництва «Циркона» та «Онікса» – 33 і 60 ракет відповідно. До речі, «Онікс» після модернізації, не лише протикорабельна ракета, а тепер вона б'є і по наземних цілях.

Запас 9М723 для «Іскандер-М», за даними на 5 серпня, – близько 130 одиниць; плановий місячний випуск 60, у липні виготовили 65 штук. РМ-48У – ракету, яку запускають із пускових С-400 по наземних цілях зі швидкістю 6 Махів, – у серпні планують випустити близько 40 штук, а накопичений запас уже сягає 400. Авіаційна складова ударів тим часом просідає: у росіян технічні проблеми з крилатими ракетами повітряного базування і з літаками-носіями, тому вони підстраховуються резервною авіацією.

11 тис. ударних безпілотників – плановий показник на серпень: «Герань» усіх модифікацій, «Гарпія», «Гербера». У липні темп трохи знизили – виробництво переналаштовують під турбореактивні «Герань-4» і «Герань-5». В одній з нещодавніх атак їх було вже з половину: Сили оборони навчилися ефективно збивати попередню «Герань-2», і противнику довелося змінювати склад ударних дронів. Паралельно Москва отримує від КНДР балістичні ракети KN-23 і KN-24 – вже близько сотні одиниць – і розгортає біля українського кордону північнокорейський ракетний підрозділ.

З чого росіяни штампують «шахеди» та ракети

Головне управління розвідки повідомило, що у виробництві російського озброєння використовується понад 70 тис. електронних компонентів. З них більше, ніж  половина (близько 40 тис.) – іноземного виробництва. Російський ВПК і досі не може обійтися без імпортних деталей: підприємства РФ використовують продукцію майже 900 компаній із понад 30 країн світу. Лише у понад 200 досліджених зразках озброєння й техніки українська розвідка знайшла майже 6 тис. таких компонентів.

Зокрема, було знайдено компоненти американських компаній AMD, Vicor Corporation, Texas Instruments, китайських Analog Devices, Mornsun, Chongqing Pingwei Enterprise, Xingkay Tech, Telefly Telecommunications Equipment, швейцарських u-blox, STMicroelectronics та японських Panasonic, Nasayi Electronics. Серед імпортної продукції: програмовані логічні матриці, мікросхеми, мікроконтролери, чіпи, трансивери, перетворювачі живлення, mesh-модеми. Також українські фахівці знаходять у ворожій зброї окремі вузли силових установок. Йдеться про турбореактивні двигуни TF-TJ2000A, ті самі, які ставлять на новіші «Герані».

Лише під час однієї з масованих атак на Київ 2 липня у ракетах Х-101, «Іскандерах», С-300/С-400 і «Шахедах» українські фахівці нарахували близько 35 тис. іноземних компонентів 2025 року випуску – зі США, Німеччини, Японії, Тайваню, Швейцарії й Китаю; серед виробників AMD, Intel, Infineon, Raspberry Pi.

«Якби забрати всі західні компоненти, це, по суті, означало б неможливість виробляти ці ракети», – наголошував радник-уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк.

Виняток – «Орєшнік». Дослідивши уламки ракети, що долетіла до Білої Церкви, українські фахівці нарахували понад 1100 компонентів – і жодного іноземного: близько тисячі російського походження, решта білоруського. Основну частину виготовили у 2023–2025 роках, хоча є й деталь 2012 року, а технологічна база сягає радянських розробок 1960–70-х. Ідентифікували 40 російських підприємств-виробників і два білоруських – «Інтеграл», що вже під санкціями, і завод «Транзистор», на який Україна готує нові санкційні пропозиції.

Тиск на іноземних постачальників іноді спрацьовує. Після року перемовин з нідерландською компанією та урядом Нідерландів компоненти компанії NXP – раніше одні з найпоширеніших у «шахедах» – практично зникли з російських дронів.

Чи працюють санкції

Разом із тим, у коментарі «Главкому» радник президента Владислав Власюк висловив переконання: ефект санкцій проти РФ видно. У 65 з 85 суб’єктів Росії реальні бюджетні доходи 2025 року були нижчими, ніж у 2021-му. Водночас у 52 регіонах Росія досі витрачає більше, ніж до повномасштабної війни, хоча доходи у більшості регіонів скоротилися. Радник президента підкреслює, що фінансовий ресурс Росії поступово звужується, тоді як витрати на війну залишаються високими.

«Ключова мета санкційної політики – системно скорочувати ресурс Росії для ведення війни: перекривати доступ до критичних компонентів і технологій для ВПК та зменшувати доходи від енергоносіїв», – пояснив Власюк.

В Офісі президента визнають, що Росія продовжує обходити санкції, вибудовуючи довгі ланцюги паралельного імпорту через країни Центральної Азії, Кавказу та Гонконг. Такі схеми дозволяють отримувати необхідні компоненти, але дорожче: складніша логістика збільшує вартість продукції, подовжує строки постачання.

Проте країни, через які проходять ці маршрути, починають закривати найбільш очевидні канали. Наприклад, у Киргизстані виявили близько 40 компаній із підвищеним санкційним ризиком, а діяльність 50 юридичних осіб припинили. За словами Власюка, три киргизькі компанії та банк уже потрапили під санкції ЄС у межах 21-го пакета.

З Китаєм окрема історія. Росія вже не перший рік намагається замінити західні компоненти китайськими аналогами. І в збитих ворожих ракетах та безпілотниках українські фахівці регулярно знаходять деталі китайського виробництва.

За словами Власюка, китайські компоненти, зокрема, використовуються в навігаційних системах, електроніці та окремих модулях керування. До того ж російський ВПК не просто купує готові деталі – він поступово заміщує ними частину західної компонентної бази, доступ до якої ускладнили санкції.

Україна передає китайській стороні інформацію про такі знахідки. Власюк наголошує, що Київ визнає офіційну позицію Пекіна щодо непостачання Росії летальної зброї та цінує Китай як торговельного партнера. Однак практичних результатів від консультацій щодо компонентів, які знаходять у російській зброї, поки немає.

«Ми жодного разу не отримали відповіді за результатами якогось розслідування, яке вони могли б зробити на основі нашої інформації», – додав Власюк.

Кароліна Терещенко, «Главком»