Матеуш "Кафунеш" Нунеш: Грати правого захисника? Ні, ні, ні, ні, ні

Матеуш Нунеш не надто хотів грати на позиції правого захисника. Якщо бути точнішим, він просто не хотів там грати.

"Я говорив із дуже багатьма людьми. У мене є психолог. Я спілкувався з друзями. Постійно повторював їм: “Я не правий захисник, я не правий захисник”. А вони щоразу відповідали: “Ні, але ти ж дуже добре там граєш. Дуже добре”.

Партнери по команді Бернарду Сілва та Рубен Діаш теж постійно мене діставали. Їх весь час сиділи в мене в голові: “Ти добре там зіграв, добре зіграв. Тобі треба це прийняти”. А я їм: “Ні, ні, ні, ні, ні, ні, ні”. І так постійно.

Але в якийсь момент просто треба почати прислухатися до того, що говорять інші. Не можна все життя це заперечувати. Інакше можна втратити свій шанс. Якби я так і зробив, то втратив би його".

Нунеш, як завжди, у чудовому настрої. Він сидить у конференц-залі неподалік від палацу Кьонбоккун у Сеулі, який стоїть тут ще з 1395 року.

Манчестер Сіті приїхав до столиці Південної Кореї, щоб продовжити підготовку до нового сезону. Команду зустрічає аномальна спека, і Нунес, сідаючи у крісло, з втомленою усмішкою зізнається: "Тут так спекотно". Навіть короткої дороги від автомобіля до готелю достатньо, щоб професійний футболіст спітнів.

Протягом 30 хвилин Нунеш розповідає про свою роль головного жартівника в роздягальні Сіті, ділиться подробицями внутрішньої атмосфери в команді та згадує слова Пепа Гвардіоли на прощання. Але найбільше він говорить про те, як став одним із найважливіших гравців команди та поступово прийняв свою нову позицію.

Ще у квітні тодішній головний тренер Сіті Гвардіола заявив: "Матеуш Нунеш стає одним із найкращих правих захисників світу". Каталонець неодноразово дозволяв собі дещо перебільшені компліменти на адресу 27-річного гравця збірної Португалії, але цього разу його слова, схоже, не так уже й далекі від істини.

"Чесно кажучи, якби я не змінив своє ставлення, то ніколи не заграв би там добре, і він ніколи не сказав би нічого подібного, — каже Нунеш. — Напевно, він сказав це тому, що почав бачити те, чого не помічали інші: я справді можу виконувати цю роль. І не просто виконувати, а робити це дуже добре.

Але для цього мені спочатку треба було повірити в себе. Інакше я б не впорався. Думаю, саме це було для мене найважливішим — змінити своє мислення та повірити, що я справді можу стати тим, ким мене називав Гвардіола".

Щоб зрозуміти, як Нунеш прогресував останніми сезонами, потрібно повернутися до самого початку. У серпні 2023 року він перейшов із Вулвергемптона. Манчестер Сіті очікував, що в Прем'єр-лізі зміниться характер гри, а команді дедалі більше знадобляться футболісти, здатні багато й динамічно працювати в центрі поля.

Гвардіола називав його одним із найкращих гравців світу, коли Манчестер Сіті зустрічався зі Спортінгом у 2021 році. Але коли через кілька років Нунеша запитали про ці слова, він лише розсміявся: "Та ні".

Перехід Сіті до більш динамічної гри в центрі поля був цілком виправданим — про це, зокрема, свідчить літнє придбання Елліота Андерсона. Однак Нунеш уже не є частиною цього процесу. Одна з найвідоміших фраз Гвардіоли про португальця полягала в тому, що йому нібито "бракує розважливості та спокою", щоб грати в центрі поля.

"Він не це мав на увазі, — каже Нунес. — Наступного дня він поговорив зі мною і пояснив, що мав на увазі зовсім інше. Він сказав, що в ситуаціях на обмеженому просторі — як, наприклад, грає Бернарду — я іноді не був достатньо акуратним із м'ячем. Не те щоб мені бракувало розуму. Він сказав, що ніколи не став би говорити щось подібне.

У нього просто не було можливості пояснити це публічно, тому, звісно, люди про це не знають. Але я не думаю, що футболіст, якому бракує футбольного інтелекту, зміг би зіграти на стількох різних позиціях, як я, та ще й добре себе на них проявити".

На тлі найгіршого сезону Сіті за десятиліття роботи Гвардіоли — у провальному сезоні-2024/25 команда з жовтня до березня виграла лише 11 із 31 матчу, після чотирьох поспіль чемпіонських титулів у Прем'єр-лізі — Нунеш часом виходив на лівому фланзі. А перед Різдвом його випустили лівим захисником у манчестерському дербі проти Манчестер Юнайтед.

Обидві команди провели не найкращий матч, але Сіті вже наближався до важливої з погляду психології перемоги з рахунком 1:0, коли Нунеш сфолив у штрафному майданчику та привіз пенальті. На 88-й хвилині це призвело до гола Амаду, а ще через дві хвилини він утік від Нунеша та забив переможний м'яч.

"Не буду брехати. Особисто для мене це, мабуть, був найскладніший матч, — зізнається він. — Після гри я просто… Коли ти припускаєшся помилки, граючи в центрі поля, її наслідки ніколи не будуть такими серйозними, як цього разу. Я зробив одну помилку, вона призвела до гола, а потім ми зрештою програли. І ти думаєш лише про це, розумієте?

Але справа була не тільки в цьому. Я опинився там, де мені було некомфортно, на позиції, на якій мені було некомфортно, і не міг це прийняти, тому що просто не хотів цього приймати.

У моїй голові постійно було одне: “Я не захисник. Я не захисник”. Тільки про це я й думав. Було складно".

Очевидно, що наступні шість місяців стали непростими для Нунеша. Він отримував мало ігрового часу, а коли виходив на поле, то мусив виконувати роль, яку не хотів приймати. Ситуація почала змінюватися лише наприкінці того сезону, коли Сіті вирушив до США на перший розширений Клубний чемпіонат світу.

"Наприклад, я міг зіграти один матч, потім п'ять матчів просидіти на лавці, а після цього знову вийти правим захисником. Загалом це тривало шість місяців, але я зіграв, можливо, 10–15 матчів. Мені бракувало тієї стабільності, яка дозволила б мені по-справжньому освоїтися на цій позиції та змінити своє ставлення до неї", — розповідає Нунес.

"Думаю, саме на Клубному чемпіонаті світу я відчув, що провів дуже хороші матчі на позиції правого захисника. Тоді моє ставлення до цієї ролі почало потроху змінюватися. Я подумав: “О, то я справді можу добре грати на цій позиції”. Якщо подивитися, наприклад, на матчі Клубного чемпіонату світу та деякі інші зустрічі, то в атаці я часто діяв дуже високо — як десятка або вісімка, яка вривається до штрафного.

В атаці правий захисник у Сіті відіграє дуже важливу роль. А от в обороні мені довелося вчитися найбільше. Думаю, саме на Клубному чемпіонаті світу я почувався найкомфортніше і почав змінювати своє ставлення до позиції. Я подумав: “О, я справді можу добре грати й робити багато з того, що робив у центрі поля”. Виконувати навіси, віддавати асисти, вриватися до штрафного. І так, я зрозумів, що, можливо, деякі речі не так уже й відрізняються. Напевно, тому моє ставлення й почало змінюватися".

Нунеш став важливою частиною основи. У цьому йому допоміг не лише Гвардіола, а й його асистенти Пеп Лейндерс і особливо Коло Туре. Колишній центральний захисник Арсенала часів легендарних "Непереможних" початку 2000-х особливо багато уваги приділяв оборонній роботі португальця.

Нунеш настільки добре проявив себе, що вболівальники в соцмережах охрестили його "Кафунешом" — на честь легендарного капітана збірної Бразилії, чемпіона світу Кафу. Так його почали називати й партнери.

"Насправді все почалося з Бернарду, — сміється Нунеш. — Коли я грав на фланзі атаки, він називав мене Тьєррі Анрі. А коли я перейшов на позицію правого захисника — Кафу. У клубі різні люди давали мені різні прізвиська. Потім так мене почали називати й друзі, тож довелося змиритися".

Нунеш із посмішкою розповідає, наскільки веселим хлопцем у клубі був Бернарду. Втім, сам Матеуш здобув репутацію головного жартівника команди — разом із Джоном Стоунзом. Йошко Гвардіол під час азійської частини передсезонного турне в Гонконзі назвав їх спорідненими душами та партнерами у всіх витівках.

"Саме тому ми зі Стоунзом так швидко знайшли спільну мову — він завжди любив пожартувати, — каже Нунеш. — Коли я прийшов у команду, він одразу побачив, що я такий самий. Я б сказав, що ми втрьох — я, Джон і Бернарду — були головними жартівниками команди.

Завжди добре посміятися. Який сенс у житті, якщо ти не можеш повеселитися? До того ж це люди, з якими ти проводиш найбільше часу. Ти бачишся з ними частіше, ніж із власною родиною. Іноді вони тобі набридають, бо ти бачиш їх буквально постійно. А якщо в команді немає хорошої атмосфери, то який сенс там перебувати? Не хочеться працювати в місці, де панує погана атмосфера.

Я просто намагаюся підтримувати цей настрій і бути щасливим. Я залишаюся собою, а іноді через це перетворююся на клоуна".

Бернарду та Стоунз, звісно, цього літа залишили клуб після довгих років у Манчестер Сіті. І Нунеш без зайвих прикрас визнає, наскільки відчутною буде їхня втрата.

"Величезною, — каже він. — Це всі розуміють. Вони виграли все, були частиною всього, що відбувалося в клубі протягом десяти років. Це були двоє моїх найкращих друзів. Ще Натан (Аке, який також залишив клуб після завершення минулого сезону). Їх дуже не вистачатиме.

За останні два роки клуб залишили люди, з якими я був дуже близький. Нам їх дуже бракуватиме. І не лише на полі. Я люблю спілкуватися поза футболом — ви навіть не уявляєте, якими вони є за межами поля. Мені не вистачатиме нашого щоденного спілкування, походів на сніданок і можливості з самого ранку діставати Джона".

Втім, особливо емоційним Нунеш стає, згадуючи останні дні минулого сезону. Зокрема момент, коли Гвардіола повідомив команді, що залишає посаду. Тренер показав футболістам відео з найяскравішими моментами команди, своїми промовами в роздягальні та іншими розмовами з гравцями, які клубні оператори записували протягом десятиліття роботи іспанця.

"Це було несподівано, — каже Нунеш. — Ми знали, що він може піти, але поки він сам цього не скаже, ти не знаєш, чи справді це станеться. Він поговорив із нами в актовій залі, і це був дуже емоційний день. Багато хто плакав. Дуже складно прощатися з людиною, яка так багато для всіх нас зробила, яка вивела клуб на рівень, що тепер здається майже недосяжним. Те, що він зробив, було неймовірним. Про це важко говорити.

Пам'ятаю той день. Коли на екрані починають з'являтися всі ці моменти, ти усвідомлюєш, що він справді йде. До цього все здавалося нереальним. Було дивно й незвично усвідомлювати, що це справді відбувається. Багато що зміниться. Я ніколи не знав Сіті без нього. Такі речі завжди важко переживати. Прощатися ніколи не легко".

Втім, життя швидко рухається далі. Колишній асистент Гвардіоли Енцо Мареска повернувся до клубу, щоб повести Сіті в нову еру.

І хоча ще рік тому навіть сам Нунеш навряд чи міг це уявити, тепер він має стати важливою частиною цієї нової команди.

The Athletic