Рапіристка Аліна Полозюк - про історичну бронзу ЧС: Навчилася гамувати емоції та кайфувати від уколів

24-річна Аліна Полозюк першою в історії українського рапірного фехтування піднялася на п’єдестал чемпіонату світу. Українка здобула медаль, на шляху до якої сенсаційно перемогла багаторазову чемпіонку світу та лідерку світового рейтингу італійку Мартіну Батіні.

В інтерв’ю Коротко про Аліна Полозюк розповіла про емоції від історичного успіху, кайф від власного фехтування та важливість підтримки коханого під час виступів.

Коли на кону медаль, це вселяє впевненість

– Аліно, ви стали бронзовою призеркою ЧС-2026 з фехтування. Які ваші думки та емоції після здобуття цього досягнення?

– Нарешті! Ми так довго до цього йшли, так багато мріяли, плідно працювали, і ось бронзова медаль у мене в руках.

– Ви перша українська рапіристка, яка піднялася на п’єдестал на ЧС. Що для вас це означає?

– Бути призеркою чемпіонату світу - дійсно мрія, а коли в жіночій рапірі ти зробила це вперше для своєї країни, це нереально круто. Але зараз кожна з наших дівчат вписує своє ім’я в нову історію жіночого рапірного фехтування, тому потроху звикаємо.

– Чи був на цьому турнірі момент, коли ви відчули, що додому без медалі не поїдете?

– Чесно кажучи, я це зрозуміла тільки після перемоги за вхід у «четвірку». Я намагаюся не переглядати сітку наперед, завжди налаштовуюся на перший бій, а коли перемагаю, дивлюся лише на наступного суперника, не думаючи, хто там буде далі.

– На шляху до цієї медалі ви здолали триразову чемпіонку світу та триразову чемпіонку Європи, лідерку світового рейтингу Мартіну Батіні з рахунком 15:9. Завдяки чому ця перемога стала реальністю?

– Коли ми готувалися до бою за «четвірку», тренерка (Людмила Янова. — Авт.) сказала: "Ти маєш перемогти, на кону медаль, наша мрія, тому вперед". Треба було брати цей бій, підготувати план, взяти ініціативу у свої руки та нав’язувати свою тактику, і, якщо чесно, я просто кайфувала від уколів та свого фехтування. Напевно, саме те, що на кону була медаль, вселило впевненість та додало всієї тієї енергії, яка в мене була.

Італійки мотивують найбільше

– Коли виходиш на поєдинок зі спортсменкою, яка має стільки регалій - як це? Це хвилює, лякає, кидає в мандраж? Як ви налаштовуєтеся на такі поєдинки?

– Коли я виходжу проти більш досвідчених і титулованих спортсменок, а ще й проти італійок, мене це ще більше мотивує, адже вони у фехтуванні вважаються найсильнішими.

– Ви вихованка миколаївської школи фехтування. Кому першому з рідного міста відправили звістку про медаль?

– Рідному Миколаєву ця перемога теж належить. Там моя база, там мене вчили робити перші випади. Усі знають, як нелегко було рідному місту в останні роки, але миколаївська школа тримає марку. Усі мої знайомі та близькі з Миколаєва одразу почали писати й вітати.

– Які завдання ставите перед собою на майбутнє?

– Незабаром розпочнеться боротьба за кваліфікацію на ОІ, тому завдання - зробити все, щоб потрапити туди командою. Працюємо далі, ще дуже багато того, що потрібно зробити, тому тільки вперед!

Я стаю дорослішою та досвідченішою

– Минулого разу ми з вами спілкувалися у 2023 році, після вашого успіху на етапі Кубка світу в Турині. Як ви змінилися за цей час як спортсменка? Чим відрізняєтеся від себе ж версії 2023 року?

 – Звісно, я стаю дорослішою, досвідченішою, більше розумію, над чим саме мені потрібно працювати більше, аби не забувати про психологічний стан. Як виявилося, у мене тут ще багато роботи. Я більше стала приділяти уваги своєму здоров’ю, перенесла важку операцію на коліні. Після хірургічного втручання зовсім інакше дивишся на фізичні навантаження: довелося заново вчитися відчувати суглоб, закладати більше часу на відновлення, щоб виходити на доріжку, не боячись рецидиву.

– Чого вас навчило фехтування на найвищому рівні за останні три роки?

– Швидше ухвалювати рішення у складних ситуаціях, швидше адаптуватися до того, що зараз відбувається на доріжці. Стабільний психологічний стан - це запорука успішного результату.

– Як за цей час еволюціонував ваш стиль фехтування?

 – З'явився необхідний рівень холоднокровності. Раніше могла завестися через один незарахований укол, а зараз навчилася тамувати емоції.

– Що сьогодні є вашою найбільшою силою як фехтувальниці: швидкість, тактика, психологія чи щось інше?

– Тривала праця та бажання, яке ще більше підсилювала моя тренерка, а також підтримка родини. Звісно, є моменти, коли руки опускаються, особливо якщо невдалий старт або не виходить гідне фехтування. Тоді я день, мабуть, ходжу без настрою, а потім розмова з тренеркою - і знову все по своїх поличках у голові, та й далі працювати.

– Що сьогодні знає про себе Аліна Полозюк такого, чого не знала три роки тому?

– Що можна мати перевагу над Батіні, першим номером світового рейтингу, з рахунком 9:0 (сміється. - Авт.).

Наречений був щасливий

– Хто першим отримав від вас повідомлення після завоювання бронзи? І що ви написали або сказали цій людині?

– Першим був мій наречений Дмитро (відомий український рапірист Дмитро Чучукало. - Авт.), він був просто неймовірно щасливим, знаю, як він сильно переживав і вірив у мене.

– Наскільки важливо для вас відчувати підтримку рідних під час великих турнірів? Чи є людина, думка якої після поєдинків для вас найважливіша?

– Для мене дуже важливо, щоб дивився наречений, оскільки він сам фехтувальник і чудово знає рапіру зсередини, тому ми завжди професійно та детально розбираємо мої виступи вдома. Знаю, що мама дивиться завжди: хоч це ніч, хоч вона на роботі, вона завжди знайде час подивитися мої змагання, тому завжди відчуваю цю сильну домашню енергію.