Війна на два фронти: НАТО не готове до удару РФ і Китаю

Провідні військові експерти та колишні очільники НАТО визнають: альянс і США не мають чіткого плану дій на випадок одночасного скоординованого нападу, коли Росія атакує члена НАТО у Східній Європі, а Китай одночасно робить крок проти Тайваню. Якщо США й далі воюватимуть на Близькому Сході, Пентагону доведеться реагувати одразу на трьох напрямках. Про це з посиланням на розмови з військовими стратегами та посадовцями альянсу розповідає обозреватель The Atlantic Саймон Шустер.

Донедавна такий сценарій вважався одним із найбільш маловірогідних загроз, десь між втраченою ядерною боєголовкою та інопланетним вторгненням. Синхронізована атака вимагала б змови такого масштабу, яку Пекін і Москва не змогли б приховати: супутники помітили б перегрупування військ, і Захід встиг би підготуватися.

Приблизно рік тому генерал Алексус Грінкевич, головний командувач НАТО в Європі, публічно попередив про ризик війни на два фронти проти Росії й Китаю та закликав європейських союзників допомогти США підготуватися. Однак, за словами опитаних виданням експертів, детального опрацювання цього сценарію так і не відбулося.

«Скажімо так: це той сценарій, до якого ми наразі не готові», – заявила Флоренс Гауб, директорка дослідницького відділу Коледжу оборони НАТО в Римі. За її словами, у НАТО «добре усвідомлюють» цю прогалину в плануванні, але кроків для її усунення не зробили. Навіть попри посилення військової співпраці Росії й Китаю, Захід провів лише кілька закритих навчань, аби проаналізувати наслідки їхнього спільного удару.

Марк Монтгомері, відставний контрадмірал ВМС США, розповів, що востаннє подібний сценарій опрацьовували приблизно 15 років тому. І тоді результати були невтішними: у США бракувало запасів озброєння та промислових потужностей для тривалого ведення бойових дій на кількох напрямках одночасно, а покластися на союзників не вдавалося.

«Кожен із цих показників відтоді лише погіршився. Жоден не покращився», – зазначив Монтгомері. Попри тиск адміністрації Трампа, через який союзники по НАТО збільшили оборонні видатки, «їхні збройні сили поки не демонструють відповідного прогресу», додав він.

Натомість протилежна сторона просунулася вперед. Попри невдачі в Україні, Росія перевела значну частину промисловості на військові рейки. Колишні цивільні заводи тепер випускають ракети й танки, а бойовий досвід в Україні зробив російські війська більш вправними у застосуванні дронів.

Китай, який виробляє більшість дронів у світі, десятиліттями не воював і має проблеми з корупцією у вищому командуванні, однак випередив США за кількістю військових кораблів і ракет великої дальності. Москва й Пекін також зміцнюють військові зв'язки в межах партнерства, яке їхні лідери називають «безмежним».

З погляду Москви й Пекіна, вікно можливостей для удару по Заходу ще ніколи не виглядало таким привабливим. США досі загрузли в конфлікті з Іраном, перекинувши значну частину кораблів і авіації з Азії та Європи на Близький Схід. За оцінками, наведеними у статті, США виснажили близько двох третин запасів сучасних ракет протиповітряної оборони, а постійні образливі випади й погрози Дональда Трампа на адресу НАТО перетворили тертя між Вашингтоном і союзниками на глибоку прірву.

Володимир Путін упродовж усього свого президентства прагнув розвалити НАТО, і нинішній момент слабкості альянсу дає йому рідкісний шанс досягти цієї мети. Він уже почав перевіряти оборону альянсу на міцність: країни НАТО на східному фланзі. Румунія, Польща та країни Балтії неодноразово фіксували порушення повітряного простору російськими дронами, ракетами та винищувачами. На початку серпня німецька влада виявила в аеропорту Лейпцига підозрюваний російський дрон із вибухівкою, який, імовірно, готувався атакувати український вантажний літак над територією НАТО.

За найновішими оцінками американської розвідки, Росія може спробувати перевірити рішучість НАТО в найближчі кілька років за допомогою кібератаки або обмеженого вторгнення проти когось із членів альянсу. Така спроба матиме більше шансів на успіх, якщо Росія синхронізує її з китайським ударом по Тайваню, розповів адмірал Роб Бауер, колишній голова Військового комітету НАТО. Станом на січень, коли він залишив посаду, у альянсі, за його словами, не велося узгодженої роботи над стратегією на випадок такого «найгіршого сценарію».

Багато воєнних загроз здавалися надуманими, доти, доки не ставали реальністю. Перед нападом нацистської Німеччини на СРСР 1941 року Йосиф Сталін неодноразово отримував попередження від власних генералів і розвідників, але не вірив їм, поки не почалося бомбардування, і це послабило готовність його військ. США так само не підготувалися до нападу Японії на Перл-Гарбор. Напередодні Першої світової війни Європа розкололася на два ворожі блоки, і ніхто тоді не передбачив масштабу руйнувань, до яких призведе цей конфлікт.

«Ознаки того, що вони зіткнуться, були очевидними, а ми просто не були готові», – сказав Девід Санторо, президент дослідницького інституту Pacific Forum на Гаваях, що спеціалізується на безпеці Індо-Тихоокеанського регіону. У 2023 році його команда провела військові ігри, у яких Тайвань одночасно з нападом Китаю зіткнувся із вторгненням Північної Кореї до Південної Кореї. «Ми ледве встигали розподіляти ресурси. І це навіть без Європи. Важко уявити, що було б, якби додати туди ще й Росію», – згадав Санторо.

У публічних заявах вищого керівництва НАТО загроза війни на кілька фронтів згадується дедалі частіше, хоч і нечасто. У грудні, за кілька місяців після попередження Грінкевича, генеральний секретар НАТО Марк Рютте торкнувся цієї теми наприкінці інтерв'ю німецькому виданню: «Китай придивляється до Тайваню. І я переконаний, що якщо Китай застосує там військову силу, він тиснутиме на свого молодшого партнера — Росію під керівництвом Путіна, — щоб та тримала нас зайнятими тут, у Європі».

Один із найдетальніших публічних аналізів цієї теми належить малопомітному дослідницькому центру в Празі — European Values Center for Security Policy. Його 35-річний директор Якуб Янда розповів, що почав вивчати ідею «війни на два театри» в Європі та Азії після того, як центр відкрив представництво в Тайбеї у січні 2022 року. Тоді ризик скоординованого удару Росії й Китаю здавався віддаленим — «не головним чинником», за словами Янди.

Ситуація змінилася наступного місяця, коли російські танки увійшли в Україну. Путін відвідав Пекін менш ніж за три тижні до початку вторгнення й відтоді здійснив щонайменше ще чотири візити до Китаю, а ще один запланований на листопад. Увесь цей час Китай залишається головним постачальником технологій для російського оборонного сектору, водночас підтримуючи економіку Росії закупівлями нафти й газу. Хоча між країнами немає офіційного пакту про взаємну оборону, Росія й Китай регулярно проводять спільні військові навчання, щоб узгоджувати дії своїх армій.

Перша військова гра з моделювання спільного удару Росії й Китаю відбулася в інституті Янди навесні 2024 року. Знайти достатньо компетентних експертів для участі виявилося непросто: більшість дослідницьких центрів мають окремі команди, що спеціалізуються кожна на своєму регіоні. «Вони працюють у власних «силосах» з різною експертизою», – пояснив Янда.

Згодом учасники почали розуміти, як війни в Азії та Європі можуть накладатися одна на одну й підсилювати одна одну. Інститут провів уже близько 20 раундів таких ігор за участю експертів з різних країн, зокрема Японії та Південної Кореї. Результати виявилися особливо тривожними для європейців, за словами Янди: майже в кожному змодельованому сценарії США надають пріоритет китайській загрозі й перекидають військові ресурси з Європи до Азії, залишаючи союзників по НАТО самостійно стримувати Росію.

Усі сценарії з серії ігор Янди підтвердили необхідність єдності Заходу. Наприклад, у разі китайського нападу на Тайвань США можуть вимагати від Європи запровадити жорсткі санкції проти економіки Китаю, фактично припинивши торгівлю з ним. «Але європейські уряди не хочуть цього робити», — сказав Янда, описуючи, як цей сценарій розгортався серед учасників гри. «Проблема європейських столиць у тому, що Тайвань — далеко. Вони хочуть зосередитися на загрозі з боку Росії, і саме це мене лякає».

Якщо Росія й Китай діятимуть узгоджено, поки США сваритимуться з союзниками, шанси Заходу на перемогу в такій двофронтовій війні виглядають похмуро. Перемагає, зрештою, та сторона, яка діє спільно і зберігає єдність упродовж усього часу.

Російсько-китайська військова співпраця останніми роками поглиблюється. Країни регулярно проводять спільні військові навчання, а Китай допомагає Росії з технологіями для оборонного сектору та проводить підготовку російських військових. При цьому Тайвань уже висловлював побоювання, що Пекін може скористатися передислокацією американських сил на тлі війни США з Іраном для посилення тиску на острів.

Докладніше про китайську стратегію щодо Тайваню у статті ZN.UA «Пекін наступає м’яко: як «подарунки» Китаю розколюють Тайвань» розповідає експертка з питань Східної Азії, магістр зовнішньої політики, асоційована старша аналітикиня Центру «Нова Європа» Наталія Бутирська.