Їх видно навіть з космосу: 5 місць в Україні, справжній масштаб яких вражає

Український ландшафт має ще кілька місць, які особливо добре видно з орбіти. Одні створила природа – солоні лагуни, величезна річкова дельта, піщаний масив, інформує 24 Канал. Інші з'явилися через діяльність людини, і масштаб цих змін стає по-справжньому зрозумілим лише на супутникових знімках.

Сучасні супутникові камери дають надзвичайно детальні зображення. Однак деякі українські об'єкти настільки великі або контрастні, що NASA, Copernicus та інші космічні програми не раз публікували їхні знімки окремо.

Які природні місця України особливо добре видно з космосу?

Найочевидніший приклад – Олешківські піски на Херсонщині. У 2019 році NASA Earth Observatory присвятила їм окремий матеріал зі знімком супутника Landsat 8. Світлий піщаний масив різко виділяється на тлі темнішої рослинності навколо.

Як виглядають Олешківські піски з космосу / Фото NASA

NASA оцінює площу основного піщаного масиву приблизно у 161 квадратний кілометр. У найширшому місці він сягає близько 15 кілометрів, а окремі дюни здіймаються приблизно на 5 метрів.

Навколо пісків свого часу висаджували соснові ліси, щоб стримати їхнє поширення на поля та населені території. На супутниковому фото ця межа добре помітна: посеред зеленого ландшафту лежить майже овальна світла територія.

Ще дивніше з орбіти виглядає Сиваш – система мілководних солоних лагун між материковою частиною України та Кримським півостровом. Європейська програма спостереження Землі Copernicus публікувала його супутникові знімки як "зображення дня".

Ось так виглядає Сиваш / Фото NASA

Вода тут може мати дуже різні відтінки, а сама система складається з великої кількості заток, островів і вузьких смуг суші. Саме поєднання кольору й форми робить Сиваш таким помітним на супутникових фото. З висоти це не одна водойма, а складний візерунок із води та суші, який простягається вздовж північно-східного узбережжя Криму.

Інший масштабний природний об'єкт розташований на крайньому південному заході країни – дельта Дунаю. NASA фотографувала її супутником Earth Observing-1. Особливо добре видно Кілійську частину дельти – найпівнічнішу й наймолодшу.

Неймовірна дельта Дунаю / Фото Unsplash

За даними NASA, вона сформувалася приблизно 300 – 400 років тому і переважно розташована на території України. З орбіти ця місцевість зовсім не схожа на звичайне гирло річки.

Дунай перед впадінням у Чорне море розпадається на рукави, канали, озера та заболочені ділянки. На супутниковому знімку можна розрізнити навіть давні берегові лінії, піщані пасма та окремі частини дельти. Поблизу центру української частини лежить Вилкове, а значна територія входить до Дунайського біосферного заповідника.

Які місця в Україні змінила людина настільки, що це помітно з орбіти?

Якщо природні об'єкти впізнають за кольором води або формою берегів, то Кривий Ріг вирізняється зовсім іншим. Тут супутники показують величезний промисловий ландшафт із кар'єрами, відвалами та хвостосховищами. Масштаб значно більший, ніж може здатися з рівня землі.

У дослідженні Криворізького залізорудного басейну, опублікованому 2024 року у журналі Frontiers in Environmental Science, науковці використали, зокрема, супутникові дані Google Earth для картографування територій, змінених гірничими роботами. Вони ідентифікували в районі Кривого Рогу 17 великих кар'єрів, 37 великих відвалів і 9 хвостосховищ.

Супутниковий знімок Кривого рогу / Фото Google Earth

За підрахунками авторів роботи, лише відвали займають близько 6900 гектарів, а хвостосховища – ще приблизно 6530 гектарів. Якщо врахувати різні форми порушення земної поверхні, пов'язані з гірничою діяльністю, вони охоплюють територію, співмірну майже з половиною площі самого Кривого Рогу.

З супутника такі об'єкти виглядають як величезні геометричні вирви, світлі й темні насипи та водойми неприродної форми. Окреме місто фактично переходить у промисловий ландшафт, який тягнеться на десятки кілометрів. Ще один український об'єкт став особливо помітним з космосу не через те, що з'явився, а через те, що майже зник.

До червня 2023 року було величезною темною смугою води вздовж Дніпра. Після знищення Каховської ГЕС 6 червня вода почала стрімко відступати.

Каховське водосховище після підриву дамби / Фото 2023 року NASA

Масштаб змін NASA відстежувала за допомогою Landsat та інших супутникових даних. На знімках різниця була разючою: там, де раніше простягалося водосховище, поступово оголювалося дно, змінювалася берегова лінія, а пов'язані з водоймою канали на півдні України почали втрачати воду. Супутники дозволили спостерігати ці процеси на площі, яку неможливо охопити одним наземним спостереженням.