Демографічна криза та ціна свободи: Україна провела третину свого існування під нападом Росії

Напередодні 35-ї річниці проголошення незалежності Україна постала перед безпрецедентним демографічним викликом через тривалу повномасштабну війну з Росією. Постійні ракетні обстріли, економічні труднощі та постійна мобілізація змушують громадян ухвалювати болісні рішення щодо свого майбутнього у власній країні.

Про це пише Bloomberg.

Скорочення населення та ціна свободи

На момент здобуття незалежності у 1991 році офіційне населення України становило близько 54 мільйонів осіб. Зниження кількості мешканців розпочалося ще в перші роки після виходу України зі складу СРСР.

Однак після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році відбувся різкий обвал. За підрахунками державних статистичних органів, на які посилаються журналісти, наразі в Україні проживає лише близько 29 мільйонів людей.

Складний вибір між еміграцією та фронтом

Кожен українець по-своєму реагує на виклики п’ятого року повномасштабної війни, керуючись власними пріоритетами. Наприклад, 45-річна Ярина Яковишин переїхала з трьома доньками до Канади після масованих обстрілів Києва наприкінці 2022 року, прагнучи вберегти дітей від жахів війни. Водночас її 47-річний чоловік та 24-річний син залишилися в Україні, щоб зі зброєю в руках захищати державу.

Інший громадянин, 39-річний Віталій, обрав нелегальний шлях: він із ризиком для життя переплив річку Тиса, щоб дістатися Румунії, і зараз живе в США. Свою втечу чоловік пояснив загальною несправедливістю, корупцією та небажанням ростити дитину в умовах постійних походів до бомбосховищ.

Але є й абсолютно протилежні життєві сценарії. Вікторія Гончарук відмовилася від престижної кар’єри інвестиційного банкіра в нью-йоркському офісі Morgan Stanley, повернулася до України та вивчилася на бойового медика. Наразі вона очолює напрямок оборонних технологій у 3-й окремій штурмовій бригаді.

Не залишає столицю і 48-річний Георгій Гребньов, який займається благодійною допомогою дітям-сиротам.

«У такі моменти дійсно починаєш замислюватися, чи не варто поїхати з Києва. Але я намагаюся швидко пригнічувати ці почуття, тому що для мене патріотизм — це насамперед готовність пожертвувати своїм комфортом заради незалежності країни», — зізнається Георгій.

Мобілізація та суспільна стійкість

Виснаження п’ятим роком війни суттєво вплинуло на процес поповнення українського війська. Добровольці стали справжньою рідкістю, тоді як офіційні дані свідчать про те, що близько 1,5 мільйона чоловіків перебувають у розшуку поліції за ухилення від призову. Крім того, майже 200 тисяч військовослужбовців значаться як такі, що самовільно залишили частину, хоча ця цифра включає і тих бійців, які неофіційно перевелися до інших підрозділів. Військові на передовій відверто кажуть, що рано чи пізно воювати доведеться всім.

Попри ці труднощі, рівень стійкості суспільства не зазнав катастрофічного падіння. Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, проведеним наприкінці липня — на початку серпня, майже дві третини українців заявили про готовність терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Цей показник зріс порівняно з квітнем, коли після важкої зими та нищівних ударів по енергетиці таку готовність висловлювали лише 48% респондентів.

Значення Дня Незалежності в суспільстві також кардинально змінилося. Якщо у 2013 році його вважали улюбленим святом лише 12% громадян, то зараз цей показник сягнув 54%, поступившись лише традиційним Великодню та Різдву.

Найстійкіше покоління українців

За спостереженнями соціологів, найбільш стійкою демографічною групою країни є кияни віком від 45 до 59 років. Саме це покоління виросло разом із незалежною державою, пережило гіперінфляцію та бідність 90-х років, коли реальний ВВП обвалився майже на дві третини. Пізніше вони були в авангарді Помаранчевої революції 2004 року, а через десять років їхні діти виходили на Революцію Гідності.

73-річна Євгенія Олександрова, яка назавжди запам’ятала ейфорію від референдуму 1991 року (тоді незалежність підтримали 92% громадян), категорично відмовилася емігрувати. Жінка наголошує, що після 35 років незалежності ілюзій щодо Росії не залишилося ні в кого, а питання територіальних поступок мають вирішувати виключно солдати на фронті.

«Я прийму їхнє розуміння перемоги», — підсумовує киянка.