Наступний президент Франції може пробити «величезну діру» в НАТО — Politico

НАТО готується до цілком реальної можливості того, що наступний президент Франції може пробити величезну діру в Альянсі.

У той час як Альянс намагається впоратися із сумнівами щодоготовності Вашингтона захищати Європу та переозброюється, готуючись до можливого нападу Росії, останні опитування у Франції показують: близько половини французьких виборців на президентських виборах наступного року підтримують радикальних кандидатів, які мають серйозні претензії до НАТО. Про це пише Politico.

Марін Ле Пен із ультраправого «Національного об'єднання» хоче вивести Францію з інтегрованої системи військового командування НАТО, тоді як лідер ультралівих Жан-Люк Меланшон заявляє, що прагне взагалі вийти з Альянсу.

Дистанціювання Франції — єдиної ядерної держави ЄС — від НАТО спричинило б потрясіння в усьому Альянсі. Під питанням опинилося б французьке військове розгортання в Румунії та Естонії, НАТО втратило б доступ до важливих бойових засобів, а військова координація між 32 країнами-членами була б послаблена.

І гіршого моменту для цього важко уявити. За Дональда Трампа США почали скорочувати свою військову присутність у Європі, змушуючи інших союзників поспішно зміцнювати оборону на тлі попереджень про те, що Росія може напасти на Альянс уже цього десятиліття.

«За меншої присутності США найменше хотілося б, щоб велика європейська країна дистанціювалася від Альянсу, особливо в момент, коли головна мета полягає в тому, щоб європейці, зокрема, звичайно, і Франція, брали на себе більше відповідальності», — говорить Джеймі Ши, старший науковий співробітник з питань оборони аналітичного центру Friends of Europe та колишній речник НАТО.

Наслідки виходу з об'єднаного командування НАТО створили б проблеми не лише для Альянсу, а й для самого Парижа.

«Ми сподіваємося, що Франція розуміє довгострокові переваги сильного НАТО... а це також вимагає досить повної інтеграції Франції в структури НАТО, — заявив виданню міністр оборони Фінляндії Антті Хяккянен. — Тож ми сподіваємося, що в оборонній політиці вони збережуть свій нинішній політичний курс».

До президентських виборів залишається ще вісім місяців, тому їхній результат далеко не визначений. Не виключено також, що після перемоги кандидати пом'якшать свої погляди на Альянс — як це зробила прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні у 2022 році. Однак з огляду на історично непрості відносини Франції з НАТО загроза для Альянсу цілком серйозна.

«Я боюся цих виборів, — сказав один із дипломатів НАТО, який, як і інші співрозмовники для цієї статті, погодився говорити на умовах анонімності через делікатність теми. — Втрата Франції була б жахливою».

Це був би не перший випадок, коли Франція залишає інтегроване командування НАТО.

У 1966 році тодішній президент Франції Шарль де Голль припинив участь країни у військових структурах НАТО, пояснивши це необхідністю забезпечити більший суверенітет. Він змусив близько 26 тисяч військовослужбовців Альянсу залишити Францію, а штаб-квартиру НАТО — переїхати до Бельгії. Париж скасував це рішення лише у 2009 році за президента Ніколя Саркозі.

Якщо це станеться знову, Париж навряд чи повністю розірве зв'язки з Альянсом, вважає Фабріс Потьє, генеральний директор політичної консалтингової компанії Rasmussen Global і колишній керівник відділу політичного планування НАТО. Однак, за його словами, «було б нерозумно вважати, що за нового радикального президента все залишиться як раніше».

«Французи ніколи не були найбільш пронатівськими членами», — зазначив він, додавши, що це робить тему НАТО легкою мішенню для популістів.

Згідно з внутрішнім опитуванням Альянсу, проведеним цієї весни, результати якого бачило Politico, 54% французьких виборців проголосували б за те, щоб залишитися в НАТО. Це другий найнижчий показник серед усіх 32 членів Альянсу після Чорногорії.

І хоча двотурова система президентських виборів у Франції раніше не дозволяла радикалам перемагати, оскільки виборці гуртувалися навколо поміркованіших кандидатів, наступного року це може не спрацювати.

І Ле Пен, і Меланшон чітко сформулювали свої позиції.

«Ми повинні вийти з інтегрованого командування НАТО», — заявила Ле Пен наприкінці травня. І це не просто передвиборча риторика.

За словами чиновника, який безпосередньо знайомий із ситуацією, на закритій зустрічі з одним із найвищих французьких військових командувачів на початку цього року вона повторила цю позицію. Ле Пен також заявила, що Франції зрештою доведеться відновити контакти з Росією.

«Сьогодні саме проросійське крило знову взяло гору в "Національному об'єднанні"», — заявив французький депутат, близький до уряду.

Меланшон пішов ще далі. Давній критик НАТО наприкінці минулого місяця окреслив деякі зі своїх головних зовнішньополітичних пріоритетів, серед яких — повний вихід із НАТО через «відверто ворожу» позицію США.

«Не може бути й мови про те, щоб залишатися членом НАТО», — заявив він на конференції у червні.

Тривожний сигнал

Реалізація цієї погрози може мати серйозні наслідки для НАТО.

«Франція — не просто країна-засновниця, а ключовий гравець у цьому Альянсі... не в останню чергу завдяки своєму ядерному арсеналу, — сказала голова комітету Європарламенту з питань оборони Марі-Агнес Штрак-Ціммерманн. — Від цього виграє лише одна група — вороги нашої свободи».

Теоретично рішення про вихід зі структур командування НАТО може бути ухвалене негайно, пояснив французький генерал-лейтенант Мішель Яковлефф, колишній заступник начальника штабу військового командування Альянсу.

Президент Франції не зобов'язаний консультуватися з парламентом, а передбачений Північноатлантичним договором річний термін для виходу стосується лише держав, які залишають політичні структури НАТО. Політика Ле Пен цього необов'язково передбачає.

Однак на практиці процес, за оцінкою Яковлеффа, ймовірно, триватиме близько року. Франції доведеться відкликати приблизно тисячу офіцерів, які постійно працюють у структурах НАТО, а також створити орган зв'язку для подальшої координації з Альянсом — як це зробив де Голль після виходу Франції з військового командування.

Втім, навіть після рішення де Голля Париж підтримував тісні зв'язки з НАТО та регулярно брав участь у військових операціях. За радикального президента наступного року ситуація може бути іншою.

За словами трьох дипломатів НАТО, найбільше занепокоєння в такому сценарії викликає майбутнє очолюваної Францією бойової групи в Румунії чисельністю 1 200 військових, неформальна співпраця Парижа з НАТО у сфері ядерної зброї, а також доступ Альянсу до спеціалізованих французьких можливостей — зокрема супутників та розвідки.

Наприклад, без Франції військові планувальники НАТО втратили б доступ до єдиного в Європі атомного авіаносця, десантного флоту, до якого входять кораблі класу Mistral, розвідувальних супутників CERES та потужного військово-морського флоту, здатного одночасно розгорнути близько 65% своїх кораблів. За словами Яковлеффа, це навіть вищий показник, ніж у США.

«Річ у тім, що в нас є потроху всього», — сказав Яковлефф.

Він додав, що вихід Франції з командної структури матиме й «бюджетні наслідки» для Альянсу. Зараз Франція забезпечує 10% щорічного операційного бюджету НАТО обсягом €5,3 млрд.

«Це послабить Альянс, тому що ми все ще залишаємося найвагомішою силою... після Америки», — сказав він.

Вихід ударить і по самій Франції

Але відмова від участі у структурах військового командування НАТО завдасть шкоди й Франції.

Країна збереже місце в політичних органах НАТО, зокрема право голосу щодо застосування положення про колективну оборону Альянсу. Однак її вплив на військові рішення різко зменшиться, оскільки багато пропозицій заздалегідь узгоджуються військовими структурами НАТО, пояснив Яковлефф.

У результаті Париж зможе лише «прийняти або відхилити» вже підготовлені остаточні пропозиції.

Франція також втратить високі посади в структурах Альянсу. Йдеться, зокрема, про посаду Верховного головнокомандувача НАТО з трансформації, посаду заступника командувача в штабі повітряних сил Альянсу та начальника штабу на базі НАТО в Брунссумі в Нідерландах.

А якщо Франція припинить обмін розвідувальною інформацією, це може обмежити і її власний доступ до інформації про те, що відбувається в інших частинах Альянсу.

Вихід «безумовно означатиме втрату впливу», сказав Яковлефф. За його словами, це «коштуватиме дуже дорого — політично, технічно, оперативно та структурно».

Політичним наслідком може стати й перетворення Німеччини на головного європейського члена НАТО.

«Якщо Франція вийде, а американці відступатимуть... Німеччині доведеться активізуватися, — сказав дипломат НАТО. — Якщо ти виходиш — ти втрачаєш усе».

«Уже відбулося величезне зміщення економічної та політичної ваги в бік Німеччини та Польщі, які тепер є великими гравцями за часткою оборонних витрат у ВВП, — сказав колишній речник НАТО Джеймі Ши. — Це просто прискорить процес, який уже відбувається».

Щоб запобігти найгіршому сценарію, Ши вважає, що представникам НАТО уже зараз варто неофіційно налагоджувати контакти з депутатами від «Національного об'єднання» та «Нескореної Франції», пояснюючи їм негативні наслідки такого рішення. На його думку, Парижу також можна запропонувати більше командних посад, щоб продемонструвати значення Франції для Альянсу.

Чим ближчими стають президентські вибори, тим більше в НАТО непокояться через перспективу приходу до влади в Парижі політика, скептично налаштованого до Альянсу.

«Ми виживемо, — сказав той самий дипломат НАТО. — Але це буде дуже, дуже небезпечно».

Експосол України у ФранціїОлег Шамшур у статті«Ле Пен тисне на акселератор: чому президентські перегони у Франції стають небезпечними для України» пише про ризики для нашої країни.