"Зробіть нашого котика" - переселенка із Краматорська заробляє, вишиваючи бісером домашніх улюбленців

Її прикраси носив Ектор Хіменес-Браво, вони побували на New York Fashion Week. А сьогодні більшість замовлень надходить із проханням... «зробіть нашого котика». Переселенка з Краматорська Лідія Муратова довела, що бісер може стати повноцінним бізнесом. Історію майстрині з Краматорська, а також про те, як заробляти на хендмейді, читайте у матеріалі Коротко про.

Вже 13 років Лідія, кухар за освітою, створює авторські прикраси з дрібних намистин. Фото: instagram.com/belimur_jewelry

Дві брошки за день

Блиск очей, хутро тварини і навіть характер домашнього улюбленця майстриня Лідія Муратова вміє зобразити бісером.

- Зараз 80% моїх замовлень на місяць - це саме коти і собаки, - усміхається жінка.

Реалістичні портрети домашніх улюбленців із бісеру стали її впізнаваним стилем.

Але були і екстравагантні замовлення. Наприклад, піхва з бісеру для майстрині з депіляції. А ще – прикраса у вигляді двох рук, з’єднаних нанизаними на нитки намистинами. Ці брошки-руки кріпляться на бюст. Прикрасу Лідія виготовила для замовниці, яка мала танцювати перед своїм обранцем – арабським шейхом. Пізніше «руки» скопіювали як і закордонні майстрині, так і українські. Але Лідія цим особливо не переймається. Бо ж не зациклюється на одному стилі, а експериментує, зростає у творчості.

Вже 13 років Лідія, кухар за освітою, створює авторські прикраси з дрібних намистин. Її роботи демонструвалися на Нью-Йоркському тижні моди в колекції ізраїльського бренду. А ще брошку Муратової у вигляді журавля вдягав на фінал шоу «МастерШеф» Ектор Хіменес-Браво.

Для багатьох бісер досі асоціюється з дитячими фенічками або заняттям на вечір, коли хочеться відволіктися від буденності. Але Лідія руйнує стереотип про те, що ручна робота – це миле хобі. Для неї бісер став власною справою і джерелом доходу.

- Я роблю реалістичні портрети домашніх улюбленців з бісеру та кристалів, - розповідає Коротко про майстриня і власниця бренду BELIMUR Лідія Муратова. – Спочатку малюю ескіз, переношу його на тканину. І приступаю до вишивки. За день можу виконати дві брошки. Тут маю подякувати рідним, які звільнили мене від домашніх обов’язків (сміється. – Авт.). Замовлень маю багато, мій графік розписаний до листопада.

Вартість брошки у середньому 2200 грн. Але прикраси від Лідії Муратової варті кожної гривні, бо ж виглядають як витвір мистецтва. Жінка вдало і зі смаком поєднує намистини різних кольорів, відтінків, форм.

- Бісер для мене як фарби для художника: чим багатша палітра, тим краще, - каже майстриня. – Також в роботі мені допомагає й те, що я колись закінчила художню школу. Але головне – досвід. Я багато років займаюся виготовленням прикрас з бісеру і добре знаю матеріали. Наприклад, дорогущий бісер з напиленням золота не використовую, бо при механічному терті покриття повністю стирається, намистини темніють. У своїх роботах використовую японський та чеський бісер, кришталь, різноманітні пайєтки, канитель, синель.

Більшість учениць – майстрині віком 50+

Знаннями і лайфгаками Лідія щедро ділиться з іншими. Вже два з половиною роки проводить навчання для майстринь. Зараз має більше 200 учениць. Але конкуренції не боїться. Більш того, навіть ділиться з ученицями замовленнями, каже, покупців прикрас вистачить на всіх.

- Я хочу і можу навчати дівчат, бо маю багато лайфгаків. – пояснює Лідія. -  Маю на меті, аби наші майстрині були найкращими у світі по творчості, славилися своєю якістю, знаннями, можливостями. Повірте, в Європі так, як ми, акуратно і зі смаком, не роблять. Там все набагато простіше: більше клею, менше ручної роботи.

- А чи зможе бути вашим учнем людина, яка взагалі не вміє малювати? – запитую.

- Зможе, тому що головне – бажання, - відповідає майстриня. - Якщо воно є, то і навчитися можна будь-чому. Не всі мої учениці мають художню освіту за плечима. І не всі вміють придумувати щось своє. При цьому такі учениці ідеально виконають технічне завдання.

Водночас наголошує: щоб заробляти улюбленою справою, потрібно системно працювати та безперервно вдосконалювати майстерність. І ще бажано вибудовувати власний бренд у соціальних мережах.

Цікавий факт: більшість учениць Лідії – майстрині віком 50+. І вони роблять неймовірні речі, які успішно продають. Відповідно, мають непоганий заробіток.

Лідія не приховує того, що її вироби з бісеру та навчання цій майстерності приносять хороший дохід – в середньому 4 тисячі доларів щомісяця. Цієї суми досягти було складно.

В 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, жінці було не до прикрас. Тоді Лідія з двома дітьми та мамою мешкала у Краматорську. Коли вже несила було терпіти постійні прильоти, взяла дітей та виїхала.

- А мама залишилася в Крамі, - каже. – Дотепер там. Я постійно прошу її виїхати, але безрезультатно. Коли говорю з нею по телефону, умовно прощаюся, бо не знаю, чи буде у неї це завтра.

У дорогу вирушила 8 квітня 2022 року, у той день, коли вороги обстріляли залізничний вокзал у Краматорську. Але жінку з дітьми врятувало те, що виїхали вони автівкою.

Після переїзду до Черкас Лідії довелося починати майже з нуля.

- Пам'ятаю, тоді був великий попит на патріотичну символіку, - розповідає майстриня. - Я почала вишивати маленькі синьо-жовті сердечка, і з травня до самої зими вони дуже добре продавалися. Зараз також часто замовляють прикраси з гербом, калиною, українською символікою.

Сьогодні Лідія не приховує: творчість стала її повноцінною професією.

- У мене є чітка ціль, і я йду до неї, як паровоз, - усміхається жінка. - Мрію купити власне житло для себе і дітей. Повертатися до Краматорська через безпекову ситуацію не планую. Дуже хочу, щоб у моїх дітей нарешті був власний дім.

Саме заради цієї мрії вона щодня сідає за вишивку. І, схоже, кожна нова брошка наближає її до цієї мети.