Червона чи руда: якого коліру футболка з мерчем Кривого Рогу

Ти хочеш купити в інтернеті на сторінці бренду футболку — і три дні не можеш це зробити, бо ви з продавцем не розумієте одне одного. У вас феєрична переписка, що йде по колу: "Добрий день, хочу оцю футболку, будь ласка! — Оцю руденьку? — Ееее вона ж чорна, ага, оцю. — Ну так, оця, руда". Ти зависаєш, виходиш з чату, наступного дня пробуєш ще раз. "Оцю чорну футболку продайте мені, плиз. — Залюбки, але я хочу вас попередити — вона руда, щоб не було питань по кольору". Але ти просто ігноруєш все, що не розумієш, не думаєш зайвого, купляєш футболку за скрином фото (так-так, оцю, байдуже якого кольору, точно). 

Треба було здогадатися ще тоді, ну, або принаймні запідозрити, що тут все не так, як здається на відстані, що є якийсь секрет, який можна роздивитись лише зблизька. Але ж ми зазвичай не схильні спостерігати і дивитись, натомість надто схильні довіряти своїм упередженням і штампам у своїй голові. Тому ти сідаєш в потяг і, так нічого і не зрозумівши, приїздиш в Кривий Ріг.

Ти в Кривому Розі вперше, але в тебе натомість є стійке уявлення про це місто (дивно, воно збігається зі 100 відсотками уявлень твоїх знайомих). Ти впевнено уявляла собі щось типу безкінечно довгого проспекту (дуже довге місто, памʼятаєте?), обабіч якого стоять сірі панельні девʼятиповерхівки, а по центру їде трамвай (криворізьке метро, памʼятаєте?). Жодного дерева, в повітрі висить цементна пилюка, проспектом в невідому далечінь похмуро йдуть втомлені люди. Це все, кінець опису. Реальність виявилася геть не така.

Кривий Ріг — дуже зелене місто. Багато дерев, річка, парки, клумби з квітами. Але головне не це. Кривий Ріг — місто-трікстер, воно не вписується в систему, виходить з-під контролю. Взяти хоча б вулиці. Офіційно Кривий Ріг — райцентр. Райцентр, який ніколи не матиме шансу стати обласним центром, бо Дніпро поряд і Дніпро не пустить. Але саме планування міста, ширина його вулиць, пропорції будинків та зелені, ширина тротуарів, розташування рядів білих стовбурів осики на Університетському проспекті і скрізь по місту (взагалі осика — головне дерево Кривого Рогу) говорять не про районний і навіть не про обласний масштаб. Кривий Ріг — місто з дуже різними масштабами, від провінційного райцентру до столичного планування, примарна столиця неіснуючого регіону, реального Кривбасу або й просто самого себе.

Дуже швидко реальний Кривий Ріг, сповнений життя, заміщає в твоїй голові отой штучний невідомо звідки взятий виморочений фантом з бетонним пилом — і це дуже вчасно. Адже ти в місті по справі, і футболка була потрібна тобі не просто так. В тебе тут виставка "Футболка твого міста: нова регіональна ідентичність", проєкт за підтримки УКФ, виставка, власне, про рідне місто, не конкретне, а місто як символ. А якщо точніше, про наше уявлення про нього, тобто уявлення про дім. Про дім, в якому живеш, про загрожений, покинутий, зруйнований, втрачений, назавжди збережений в пам'яті. Про дім, який під час війни став дуже цінним та дуже улюбленим. На виставці багато різних стендів-тем: і про нові контури дому, як ми їх відчуваємо — дому розміром з країну, і про нові та старі символи наших міст, і про тіло країни, з його річками і горами, яке теж стало символічним. Про самі назви міст, які почасту несуть в собі безліч сенсів — як-от Буча, Маріуполь чи Бахмут, про регіони країни та знакову архітектуру, впізнавані маркери. А також про те, як взяти свій дім із собою, принаймні у вигляді зображення на футболці, і що там має бути — і про те, як зберегти пам'ять про втрачений дім або місто, куди тимчасово не можна потрапити, і невідомо, коли буде можна.

Ну і, звичайно ж, один зі стендів експозиції, власне, про Кривий Ріг — про те, як люди бачать своє місто, як описують його для себе, бо насправді там, як і у більшості українських міст, багато варіантів. Є українське походження (поселення, засноване козаками-українцями однієї із Січей), є розбудова в часи Російської імперії, є потужний розвиток в межах радянської індустріалізації — і є історія доби Незалежності, зрештою, це рідне місто президента України. Всі ці суб-особистості частково відображені в різних принтах для футболок: з козацькою порохівницею (сучасний герб міста), ампірною лодочною станцією сталінських часів, із зображенням абстрактного індустріального міста тощо. Але найцікавіші футболки — про сучасність. Наприклад, із схемою "криворізького метро" або, власне, ота сама футболка "Криворіжжя", створена власником місцевого, криворізького бренду Bagster, з якої все почалося. Не то чорна, не то руденька.

Взагалі мешканці Кривого Рогу руйнують стереотипи так само, як і їхнє місто. Ти уявляла трохи байдужих мешканців індустріального міста — натомість бачиш людей, які відкриті до всього сучасного, цікавого і нового. Простір, в якому проходить твій проєкт, виглядає як берлінська галерея. А твій місцевий партнер, Криворізький центр сучасної культури (KRCC) та його очільниця Катерина Левченко — взагалі щодня змінює уявлення про умовну "провінцію", всією своєю роботою і проєктами стверджуючи доволі зухвалу тезу — нині культура "проживає" не в столиці, а в регіонах. Тобі, киянці, ця теза видається доволі зухвалою — але, зрештою, києвоцентричність культури — це теж стереотип, а Кривий Ріг вміє їх руйнувати.

В Кривому Розі нема готелів, це всі знають. Було три, і всі розбомбили (місцевий жарт: Путін наказав знищити готель в Кривому Розі, підлеглі не зрозуміли, який саме, перепитати було лячно, тому знищили всі). Тому ти живеш у квартирі під здачу, гарний ремонт, на стінах — імітація цегли, на одній стіні — імітація камʼяної кладки. Вона красивого глибокого чорного кольору — але частково вона руда. Вона руда, бо там руда — прямо в камені. Ви взагалі розумієте? Слово "руда", в сенсі гірська порода, тотожнє прикметнику "руда", що означає колір! Розумієте — рудий колір, бо на відкритому повітрі метал окислюється. Так виникає дуже специфічне "червоне" криворізьке каміння, яке можна побачити на цоколі старих будиночків. Яке валяється просто вздовж вулиць та ярів, яке є всюди. Чорно-іржаве каміння дивної краси. Просто для розуміння: на металодетекторі в аеропорту мій наплічник відправили на додаткову перевірку, і там з острахом полізли в наружну кишеню — щоб дістати камінчик, який я на згадку підібрала просто на вулиці Кривого Рогу. Червоний камінчик, бо він на 70 відсотків складається із залізної руди. Камінчик, який на екрані детектора висвічується як метал.

Можливо, це і є наскрізна метафора міста, червона руда, яка об'єднує майже всі періоди його історії, каміння, яке насправді є металом, червоний, що проступає крізь чорний, поєднаний з ним, проростає з нього.

Коли говорять прогноз погоди по Україні, Кривий Ріг перелічують в списку міст Сходу. Це традиційно обурює містян, бо який же це Схід, ну гляньте на мапу! Отже, попри традиційний розподіл, частина місцевих вважає, що вони живуть в центрі країни, зрештою, до Кропивницького 100 км. Але також є містяни, що вважають Кривий Ріг південним містом. І справді: те саме сухе степове повітря, той самий колір неба, звична для півдня безліч абрикосових та сливових дерев, аличі, шовковиці, все це стигле, щедре, сиплеться просто під ноги, ніхто не бере — ані діти, ані птахи, це південь, тут цього добра досхочу. Чудовий, лагідний, ідеальний південь з водою двох річок, які зливаються в місті, свіжа трава і дуже-дуже зелено.

Кривий Ріг і тут, в простому питанні географії, поводиться як місто-трікстер, яке живе поза системами та розподілами, а вірніше, в усіх системах разом, одночасно існує в різних світах, щомиті мерехтить різними барвами і створює свій унікальний сплав, вайб, стиль життя — водночас і чорного, і рудого кольору.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.