Забули про Хуситів, дарма: що станеться, якщо на додачу до Ормузу заблокують ще й Червоне море

У конфліктах XXI століття порушення критично важливої інфраструктури та морських шляхів, необхідних для світової торгівлі, є набагато ефективнішою тактикою ніж пряма конфронтація з ворогом. Сучасні держави залежать від безперебійної торгівлі та потоків "чорного золота" – нафти, що робить судноплавні маршрути особливо привабливими цілями у гібридній війні.

Події, що нині відбуваються в Ормузькій протоці та навколо неї продемонстрували, які наслідки можуть мати такі дії. Іран одним політичним рішенням перекрити Ормуз створив проблеми для всіх держав Перської затоки, зробив ринок нафти нестабільним і завдав головного болю Сполученим Штатам – попри публічні заяви Трампа, що протока відкрита й перебуває під контролем США, судноплавство нею фактично паралізоване, а Тегеран прямо заявляє, що не відновить рух без поступок з боку Вашингтона.

Іранські проксі в Ємені – хусити – можуть додати клопотів для країн Близького Сходу (і всього світу). Під їхнім фактичним контролем перебуває протока Баб-ель-Мандеб – ворота до Червоного моря та шлях до однієї з найважливіших світових торгових артерій – Суецького каналу.

24 Канал проаналізував, чи здатні єменські повстанці паралізувати рух Баб-ель-Мандебською протокою та які наслідки це матиме для світової економіки та України. У цьому нам допоміг головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус.

Геополітичне значення протоки Баб-ель-Мандеб

З 2014 року, хусити, відомі також як рух "Ансар Аллах" ("Партизани Аллаха", – 24 Канал), захопили столицю Ємену та ведуть громадянську війну проти урядових сил. У боротьбі з хуситами на боці законного уряду Ємену виступає арабська коаліція, яку очолюють Саудівська Аравія та ОАЕ. Відколи повстанці зміцнили позиції поблизу узбережжя, вони отримали й здатність впливати на судноплавство протокою, що надзвичайно важлива для світової торгівлі.

Протока Баб-ель-Мандеб та порт Янбу на карті / Інфографіка – Atlantic Council

Баб-ель-Мандеб – протока, що вужча за Ормуз, з'єднує Червоне море з Аденською затокою та Індійським океаном між Єменом, Джибуті та Еритреєю. Що ж робить цю протоку настільки критичною?

Відома арабською як "Брама скорботи", – це один з найважливіших морських шляхів у світі, що з'єднує азійських виробників з європейськими та північноамериканськими ринками. Вона особливо важлива для світових постачань енергії, адже слугує основним маршрутом для сирої нафти та скрапленого природного газу, що транспортуються з Перської затоки через Червоне море до Суецького каналу.

Читайте більше перевірених новин Додайте 24 Канал у вибрані джерела в Google Додати

Однак, на відміну від Ормузької протоки, стратегічне значення якої випливає насамперед з її ролі як енергетичного коридору, Баб-ель-Мандеб є місцем одразу двох потоків – енергетичного та товарного. Саме тому загроза його блокади сьогодні хвилює не лише нафтові компанії, а й увесь світовий вантажний ринок.

Хуситам особливо нема чого втрачати, тому вони такі зухвалі / Фото – Getty Images

За даними Al Jazeera і аналітичної компанії Kpler, у червні 2026 року через Баб-ель-Мандеб щодня проходило близько 7,4 мільйона барелів нафти й нафтопродуктів – приблизно 7% світового видобутку. Це значно більше, ніж 4,2 мільйона барелів на день у 2025 році, до початку війни Ірану та США.

Зростання пояснюється тим, що після закриття Ормузу Іраном Саудівська Аравія перенаправила понад 70% свого нафтового експорту через порт Янбу на Червоному морі – а звідти шлях до покупців в Азії пролягає виключно через Баб-ель-Мандеб.

Окрім нафти, через протоку проходить приблизно 12 – 13% світової торгівлі, разом з контейнерними вантажами, промисловими товарами та продовольством, що рухаються між Азією та Європою.

Гібридна війна через посередників

Намагаючись отримати нові важелі впливу у війні проти Сполучених Штатів, Іран шукає нові шляхи, якими можна шантажувати адміністрацію Трампа та досягти кращої угоди. І цього разу Тегеран вирішив діяти через проксі, а не витрачати власні сили.

Однак, як пояснив 24 Каналу головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус, Вашингтон не є основною ціллю.

Та чи означає це, що Баб-ель-Мандеб приречений повторити долю Ормузу? Це буде не просто, але так – побоювання далеко не безпідставні. Як це може бути, ми вже бачили в 2023 і в 2024 роках.

Хусити, на відміну від Ірану, не мають ні регулярної армії, ні військового флоту, здатного встановити контроль над протокою.

Як пояснив експерт, як Іран повністю не володіє Ормузькою протокою, так і Баб-ель-Мандеб не є власністю хуситів. По іншу сторону протоку контролюють дві маленькі африканські держави – Джибуті та Еритрея, які підтримуються Росією, Китаєм та деякими арабськими державами. Але саме єменські повстанці є джерелом проблем.

При цьому, звісно, вони є проксі та лише виконують брудну роботу замість своїх патронів. За це ті дають хуситам зброю та можливість залишатись на плаву.

Балістичні ракети під час військового параду, організованого Хуситами / Фото – Sky News

За словами Івана Уса, військова допомога Хуситам не обмежується банальними кулеметами та РПГ, а виходить доволі далеко за межі того, що зазвичай вважається для "підгодовування партизанів".

У намаганні перешкодити руху "Ансар Аллах", головний супротивник Ірану на Близькому Сході – Саудівська Аравія – діє відразу на декількох фронтах. Наслідний принц та фактичний лідер Саудівської Аравії – Мухаммед ібн Салман, ще з початку громадянської війни в Ємені підтримує міжнародно визнаний уряд. Саме за його наказом саудівська армія наносить удари по позиціях повстанців у Ємені, а ті першими в світі розробили тактику дронових атак на НПЗ. Вони виявилися дуже болючими для Саудів.

Втім, шейхи готові працювати над "остаточним вирішенням хуситського питання" і відучайдушно намагаються заохотити до того ж інших.

7 серпня 2026 року Ер-Ріяд уклав угоду про військове співробітництво з Туреччиною та Пакистаном щоб протистояти впливу Тегерана у регіоні. Саудівська Аравія ініціювала створення військово-морської оперативної групи для протидії хуситській блокаді та захисту судноплавства в Червоному морі, до якої долучились 14 країн.

Держави регіону, що входять до коаліції для протистояння загрозі хуситів / Інфографіка – Critical Threads

Та за словами експерта, як ефективність такої коаліції, так і допомога Туреччини та Пакистану, що ділять кордон з Іраном, під великим питанням.

Не надто великі надії і на США, та загалом на Захід. З грудня 2023 року союзники провели декілька великих операцій проти Хуситів. На початку своєї каденції до неї долучився і Дональд Трамп, який навіть встиг декілька разів "перемогти" партизанів та пафосно про це розтрубити на весь світ.

Американські бомбардування Ємену були болісними для Хуситів, але не переконали їх у необхідності примирення з реальністю, фото – AP і ВМС США:

У Хуситів дійсно були втрати, але це загалом не впливає на їх можливості атакувати кораблі в акваторії, яку вони досі контролюють. З огляду на це, чи не головним запобіжником від біди є не зброя, а дипломатія. Китайська. Точніше здатність КНР впливати на Іран, але події 2026 року наочно показали, що сподіватися на адекватність чинного іранського керівництва не може ніхто. А значить – ключів до сердець ще більш відморожених хуситів не так і багато.

Які можуть бути наслідки для світової економіки та України у випадку повної блокади

Криза вже не гіпотетична: минулого місяця хусити оголосили морське ембарго проти Саудівської Аравії, а 12 серпня вдарили по вантажному судну в протоці. Загинули шестеро людей – перші жертви дій хуситів з початку цього року.

Атаковані "Ансар Аллах" кораблі, 2024 рік (фото, поширені самими хуситами):

Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус пояснив, що перекриття Баб-ель-Мандебської протоки може мати наслідки не лише для міжнародного судноплавства, а й для світової торгівлі загалом, в особливості для країн Європи та Азії.

Міжнародна інфляція та подорожчання логістики у всьому світі не єдине, що має хвилювати українців. Найбільшу вигоду від таких дій отримує гравець, який до Червоного моря не має жодного відношення географічно, – Москва.

Але для Києва ця криза має ще один вимір, окрім геополітичного виграшу Москви. Україна сама постійно перебуває під систематичними російськими ударами по суднах і портовій інфраструктурі. Якщо до цього додасться ще й криза в Баб-ель-Мандебі, обидва фактори діятимуть не окремо, а накладатимуться один на одного: загальне подорожчання морської логістики вдарить по українському експорту саме тоді, коли він і так втрачає мільярди доларів через російські атаки. А стрибок цін на нафту, вигідний Росії глобально, означає для України ще й пряме подорожчання палива та енергетики в розпал війни.