Де брати гроші й кого мобілізувати: Данило Гетманцев про головні виклики затяжної війни, — інтерв'ю

Державні фінанси в умовах затяжної війни, пошук грошей на оборону, майбутнє податків, пенсійна реформа, підтримка бізнесу, дефіцит кадрів та проблеми мобілізації — питання, від яких безпосередньо залежить економічна стійкість України. 

В інтерв'ю Фокусу голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев розповів про те, де держава шукатиме гроші у разі продовження інтенсивної війни, чи змінюватимуть спрощену систему оподаткування, як планують підтримувати бізнес після російських ударів, якою має бути пенсійна реформа та що відбувається з бронюванням і мобілізацією.

Гроші на війну: що буде, якщо бойові дії не стихнуть

— У Бюджетній декларації на 2027–2029 роки на безпеку й оборону передбачені колосальні суми — понад 2,7 трлн грн у 2027 році. Базовий сценарій водночас виходить із покращення безпекової ситуації. А якщо цього не станеться і висока інтенсивність війни збережеться — де брати додаткові гроші?

— Якщо уважно прочитати Бюджетну декларацію, там передбачений і другий сценарій — функціонування країни в умовах збереження високої інтенсивності бойових дій.

Макропрогноз за цим сценарієм передбачає функціонування економіки в умовах тривалих обмежень, які зумовлюють стримані темпи її відновлення. Тому й цифри там дещо інші.

Якщо говорити про динаміку економічного відновлення у 2027–2029 роках, то в песимістичному сценарії це 3,5% проти 5,5% у першому. Передбачається вищий інфляційний тиск і повільніше відновлення експорту товарів — у середньому 9% порівняно з 11,6% за першим сценарієм.

На відміну від першого сценарію, видатки на сектор безпеки й оборони можуть бути збільшені ще на 400–500 млрд грн і загалом становитимуть 3,2 трлн грн, або 28,2% ВВП.

Звідки взяти ці кошти? По-перше, є так званий фіскальний простір: 295 млрд грн у 2027 році, 471 млрд у 2028-му і 620 млрд у 2029 році. Він формується з урахуванням додаткових заходів, які мають збільшити дохідну частину державного бюджету, зокрема за рахунок детінізації.

Але, за оцінками уряду, цього недостатньо для повного покриття потреб. Тому за умови збереження високої інтенсивності воєнних дій ми будемо змушені переглядати і видатки на безпеку й оборону, й інші бюджетні видатки.

Крім того, джерелом залишається зовнішня допомога. На 2027 рік ми маємо 45,3 млрд євро позики на підтримку України від ЄС. Також є Ukraine Facility, програма з Міжнародним валютним фондом і програма зі Світовим банком.

Це те, що має перекрити ризики, які справді існують.

— А якщо говорити тільки про наш власний ресурс: який обсяг оборонних витрат українська економіка здатна самостійно генерувати на тривалій дистанції?

— Я не буду називати конкретну цифру. Скажу лише, що вже сьогодні наших податків недостатньо навіть для того, щоб повністю профінансувати сектор безпеки й оборони.

Тобто ми вже змушені залучати додаткове фінансування з інших джерел, оскільки самих податкових надходжень не вистачає. Тому ситуація дуже-дуже складна.

— Ви неодноразово наголошували, що спрощену систему оподаткування під час війни потрібно зберегти. Але потреби бюджету постійно зростають. Як одночасно дати бізнесу прогнозованість і знайти додаткові доходи?

— Реформа спрощеної системи оподаткування справді могла б принести додаткові надходження до державного бюджету. Водночас ми обіцяли людям не змінювати єдиний податок до кінця війни.

У цій дилемі я особисто обираю варіант, за якого ми не будемо змінювати єдиний податок до завершення війни.

Якщо говорити про джерела, якими можна покрити цю різницю, то це насамперед детінізація. Вона може здійснюватися різними способами.

Безперечно, реформа єдиного податку є одним із них, але далеко не єдиним. Детінізацію можна і потрібно проводити злагодженими діями Державної податкової служби, Державної митної служби, Бюро економічної безпеки та інших відповідальних органів.

Саме вони мають забезпечувати протидію тіньовим схемам і забезпечувати додаткові надходження до державного бюджету.

У нас більше трильйона гривень складають щорічні втрати бюджету від тіні. Наступного року це буде вже майже півтора трильйона. Тому ми розраховуємо на оновлене Бюро економічної безпеки, оновлену митницю, де вже був проведений конкурс за участю міжнародних партнерів, і очікуємо від них відповідних результатів.

Бізнес під ударами: кредити, страхування та боротьба з "тінню"

— Бізнес сьогодні потерпає від російських обстрілів, проблем з енергетикою та логістикою. Які конкретні інструменти підтримки держава готова йому запропонувати?

— Після нашої з вами розмови йду на зустріч із прем'єром у Кабінеті Міністрів щодо страхування воєнних ризиків.

Є декілька напрямів, за якими Кабмін сьогодні може і буде підтримувати бізнес.

Перший — кредити і розширення програми "5-7-9%".

Другий — страхування воєнних ризиків. Цю програму також планується суттєво розширити.

Йдеться саме про ці два великі напрями. Зараз опрацьовуються деталі їх розширення.

За програмою "5-7-9%" планується дати можливість отримувати відповідне фінансування великому бізнесу, який постраждав від обстрілів. Якщо говорити про страхування воєнних ризиків, ця програма також буде значно розширена, а її параметри збільшені.

— Ви називаєте детінізацію одним із ключових резервів бюджету. Але чи потрібні для цього нові стимули, цифрові рішення або програми, які мотивували б бізнес добровільно працювати повністю "в білу"?

— У кожній галузі без винятку є підприємства, які працюють "в білу". І саме вони вимагають від держави детінізації.

Тобто детінізація — це не тільки і навіть не стільки про доходи державного бюджету, скільки про рівні умови господарювання.

Якщо говорити, наприклад, про ритейл, велика кількість підприємств працює "в білу". АТБ, Novus, Varus, "Сільпо", Kola, EVA — я зараз усіх просто не перерахую — сплачують ПДВ, не подрібнюють бізнес.

А є ті, хто подрібнюється. Наприклад, "Петрівка" або "Маркетопт", який подрібнений на три з половиною тисячі ФОПів.

І от ви питаєте, як їх стимулювати. Тих, хто вже виконує закон, стимулювати не потрібно — вони його і так виконують.

А тих, хто ухиляється і краде гроші в армії, треба не стимулювати припинити це робити, а забезпечити кращу роботу правоохоронних органів і реальні негативні наслідки такої моделі поведінки.

Треба врешті-решт забезпечити один закон для всіх.

Тому для детінізації не потрібно якихось додаткових законів чи програм. Потрібно, щоб краще працювали фіскальні та правоохоронні органи.

Пенсії, соціальна підтримка та зарплати вчителів

— Ви називали пенсійну реформу одним із головних завдань і говорили про мінімальну пенсію 6–7 тисяч гривень. Якою має бути нова система і що буде зі спеціальними пенсіями?

— Якщо ми говоримо про пенсійну реформу, то передусім ідеться про солідарну систему. Вона має стати справедливою.

Безперечно, є і другий, накопичувальний рівень. Але треба розуміти, що він більш актуальний для тих, кому ще немає сорока років. Люди старшого віку просто можуть фізично не встигнути накопичити необхідну суму до виходу на пенсію.

Тому зараз передусім мова про солідарну систему.

Вона має складатися з кількох частин.

Перша — базовий рівень. Це якраз ті 6–7 тисяч гривень, які мають отримувати всі. Тобто це базова сума.

Більше того, я переконаний, що у перспективі трьох-п'яти років вона має бути збільшена і ми повинні зрівняти фактичний прожитковий мінімум із мінімальною пенсією.

Бо відверто скажемо: сьогодні і на шість тисяч гривень прожити неможливо.

Друга частина — страхова. Вона пов'язана з тим, скільки людина заробила протягом свого трудового життя, який має страховий стаж і скільки внесків було сплачено.

Тому страхова частина буде різною для різних людей.

І третя складова — професійна пенсія для окремих категорій: наприклад, шахтарів, військових, можливо, суддів і прокурорів.

Але вона повинна розраховуватися виходячи із суми єдиного соціального внеску, який роботодавець сплачував за цю людину протягом її трудової діяльності, а не тому, що десь у законі написано, що прокурор чи суддя має отримувати пенсію у 160 разів більшу, ніж звичайна людина.

Тому спеціальні пенсії у нинішньому вигляді мають бути скасовані. Замість них повинна з'явитися професійна частина пенсії для певних професій.

— Як це може працювати, наприклад, для шахтаря?

— Якщо сьогодні загальна ставка єдиного соціального внеску становить 22% від зарплати, то за шахтаря, умовно, можна сплачувати 32%.

Я зараз називаю цифру умовно, щоб пояснити сам принцип.

Додаткові 10% формуватимуть його майбутню професійну пенсію і повернуться йому, коли він вийде на пенсію.

Але найважливіше інше: обрахунок пенсійного стажу, вік виходу на пенсію та правила індексації повинні бути однаковими для всіх.

Сьогодні, наприклад, прокурорська пенсія прив'язана до середньої прокурорської зарплати. Це абсолютно неприйнятно.

Правила індексації мають бути однаковими для всіх.

Є прокурори, які отримують пенсію і 260 тисяч гривень.

— Ще одна соціальна реформа — ви є одним із головних ініціаторів законопроєкту №14191 щодо сімей, які виховують дітей з інвалідністю. Що принципово змінюється?

— Насамперед хочу уточнити: держава не відмовляється від грошових виплат.

Навпаки, вони суттєво збільшуються. Сам перелік виплат зберігається, а окремі з них зростуть у рази.

Це перше велике досягнення для дітей з інвалідністю, тому що багато років на їх потреби фактично не звертали належної уваги.

Друга частина — система соціальних послуг.

Перше — послуга раннього втручання. Коли дитина народжується з певними симптомами, до неї одразу мають підключатися спеціалісти, щоб максимально послабити ці прояви та допомогти дитині адаптуватися до життя вже на ранніх стадіях.

Це важливо і для того, щоб зменшити прояви хвороби, і щоб не зробити помилок, які можуть погіршити стан дитини. Водночас це допомога і самим батькам.

Друга послуга — асистент дитини під час освіти.

Якщо дитина може відвідувати садочок або школу, поруч із нею має бути спеціальний асистент. Цю професію нам ще потрібно значно розширити і підготувати достатню кількість таких фахівців.

Асистент має допомагати і дитині, і вчителю. Якщо дитина не може ходити до школи, він повинен приходити до неї додому, допомагати з освітою та адаптацією настільки, наскільки це дозволяє стан здоров’я.

І ще одна дуже важлива річ — відпочинок для батьків.

Ми даємо батькам право на перепочинок. На цей час вони зможуть передати дитину до відповідного закладу, де про неї подбають.

І, напевно, найважливіше — усі ці послуги фінансуватимуться з державного бюджету.

Сьогодні частина таких послуг теоретично вже може надаватися, але за рахунок місцевих бюджетів. А місцеві бюджети, на жаль, далеко не завжди звертають увагу на потреби цих людей.

Тепер це буде державний бюджет.

Йдеться про великі гроші — нам додатково потрібно знайти 30 млрд грн. Мінфін уже шукає цей ресурс.

Я дуже вдячний Мінфіну, Президенту і нашим колегам у парламенті за підтримку цієї ініціативи, тому що її потребують 160 тисяч сімей.

— Ви також критикували попереднього міністра освіти через ситуацію із зарплатами вчителів. Що буде з 1 вересня: вчителі отримають обіцяне підвищення?

— Надбавку у 20% вони отримають.

Але ми ж говорили не лише про цю надбавку. Ми говорили про те, що з 1 вересня вчитель повинен отримувати мінімальну заробітну плату в розмірі 21 тисячі гривень.

Це рішення Верховної Ради. Я це обіцяв людям, це обіцяв і Комітет Верховної Ради з питань освіти.

Але колишній міністр освіти не спромігся внести до Верховної Ради законопроєкт про нову тарифну сітку оплати праці вчителів.

Саме тому я порушував питання про його відставку, а під час перезавантаження уряду навіть не розглядалося питання про його збереження на посаді.

Тепер це наша вимога до нового уряду і нового міністра.

Ми повинні забезпечити виконання 63-ї статті Закону "Про освіту", яка передбачає, що мінімальна зарплата вчителя має бути на рівні трьох мінімальних заробітних плат по країні.

— Але принаймні плюс 20% з 1 вересня буде?

— Так. З 1 вересня буде плюс 20%. Це той мінімум, який прямо закладений у бюджеті.

Мігранти, мобілізація і майбутнє економіки

— На тлі кадрового дефіциту дедалі частіше говорять про залучення трудових мігрантів. Ви говорили, що міграція не вирішить демографічну проблему. Що тоді здатне повернути українців з-за кордону?

— Те, що може вирішити цю проблему, — це мир.

Мир — не єдине, але основне рішення. Він потрібен сьогодні всім, і ми це розуміємо.

Ми розуміємо, що умови можуть бути важкими, але, незважаючи на це, в нас немає іншого виходу для збереження країни, наших людей і повернення біженців.

Тобто мир — питання номер один.

Жодних інших альтернатив, які радять "мамкіни експерти" з Facebook, на кшталт завезення мігрантів, у нас немає. Не треба цих ілюзій.

Жодні мігранти, яких завозитимуть в Україну, не стануть повноцінною альтернативою на ринку праці. По-перше, нерідко вони приїжджають не для того, аби працювати, а по-друге, існує величезна культурна різниця між нами і ними.

І через кілька років ми можемо отримати набагато більші проблеми, якщо така програма буде реалізована. Але ми не дамо її реалізувати, безперечно.

Ми маємо повернути наших людей з-за кордону.

Для цього потрібні три базові речі.

Перша — безпека. А безпека — це мир.

Друга — робота.

Третя — житло.

Робота — це підтримка і розвиток бізнесу, а також ті інвестиції у відбудову, про які ми вже домовилися і які готові фінансуватися після досягнення миру.

Щодо житла — ми зараз завершуємо розробку великої програми на один мільйон квартир для соціально незахищених верств населення.

Це біженці, військові, вчителі, медики, багатодітні сім'ї, сім'ї з дітьми з інвалідністю.

Вони мають отримувати житло за пільговим кредитом під 3% на 25 років.

І це потрібно починати реалізовувати вже зараз.

— Але кадровий дефіцит уже сьогодні відчувається і в цивільному секторі, і в Збройних Силах. Як знайти баланс між потребами фронту та збереженням працюючої економіки?

— Це питання більше до уряду, ніж до парламенту, тому що парламент дав уряду всі необхідні законодавчі інструменти, аби його вирішити.

Але, на жаль, досі воно не вирішене.

І тут питання ще до попереднього уряду. На мою думку, проблему справедливої мобілізації було провалено міністром Федоровим, хоча президент давав йому відповідне доручення.

Сьогодні це доручення вже отримав новий міністр Хмара. Від нього ми очікуємо вирішення проблеми мобілізації, тому що ганебне полювання на людей і бусифікація тривають.

Подивіться, які звинувачення висувають проти посадовців ТЦК: катування, незаконне позбавлення волі, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, навіть убивства.

Подивіться на кількість звернень до Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця.

Такі дії посадовців ВЛК і ТЦК послаблюють фронт. Бо відбувається насильницька мобілізація людей, які реально не хочуть або не можуть воювати.

І все це ще помножується на корупцію — повальну корупцію на всіх етапах мобілізаційного процесу.

Тому ТЦК потребують негайного реформування.

Їх треба змусити працювати за законом, використовуючи всі важелі, які їм уже надані, для того щоб залучати людей до армії, а не порушувати закон.

На це мають звернути увагу і Головнокомандувач, і Міністр оборони.

Є також проблема бронювання працівників. Воно вже нагадує якийсь безкінечний експеримент над бізнесом.

Постанова №76, ухвалена ще в січні 2023 року, за ці роки змінювалася 33 рази. Тридцять три рази.

Спочатку бронювання організовували вручну через Міністерство економіки. Потім намагалися сформувати загальні критерії для підприємств. Потім поступово почали додавати субкритерії для окремих галузей.

У результаті ми отримали незрозумілу систему і постійне нескінченне вдосконалення критеріїв.

Причому подекуди у списках критичних підприємств опиняються суб'єкти, які критичними не є і викликають подив та обурення у суспільстві.

Під бронюванням опиняються, наприклад, активісти, роль яких в обороноздатності країни також викликає значні питання.

Тому потрібна прозора і чітка система бронювання для підприємств, які справді необхідні для фронту і тилу.

І водночас із бронювання потрібно виключати підприємства, які такої критичності не мають і могли потрапити туди через корупційні або політичні підстави.

Потрібен діалог із бізнесом. Треба посадити людей за один стіл і відверто проговорити: ми не можемо безкінечно розширювати критерії бронювання, тому що цього просто не витримає країна і не витримає фронт.

Ворог мобілізує додатково 350–400 тисяч людей після своїх виборів у Держдуму.

— На цьому тлі знову заговорили про мобілізацію жінок. Ви допускаєте такий сценарій?

— Я категорично проти мобілізації жінок.

І Верховна Рада ніколи не проголосує за мобілізацію жінок.

Нехай усі ці "радники" спочатку покажуть власний приклад. Я щось не чув, щоб вони самі були на фронті.

Чомусь вони хочуть мобілізувати жінок, але самі мобілізуватися не хочуть.

І взагалі, чомусь усі ці "яструби війни" у нас сидять на дуже солодких і теплих бронях, у теплих телевізійних студіях і не поспішають втілювати власні гасла в життя на своєму прикладі.

Що має втримати українську економіку

— Якщо виходити з того, що період великих викликів може тривати ще довго, які стратегічні рішення сьогодні є найважливішими для збереження економічної стабільності?

— Є декілька напрямів. Я назву лише ключові, це не вичерпний перелік.

Перше — збереження макроекономічної стабільності та прискорення темпів економічного зростання.

Відновлення ВВП уповільнюється третій рік поспіль. І цей рік буде особливо складним.

За підсумками першого кварталу у нас взагалі був мінус ВВП. За підсумками другого кварталу ми цей мінус так і не перекрили. А за підсумками третього кварталу навіть важко уявити, що буде, тому що ми маємо проблеми з логістикою, з паливом і постійні обстріли найбільших та найефективніших українських підприємств.

Тому біда. Але збереження макроекономічної стабільності і відновлення економічного зростання — ключове завдання.

Друге — розвиток внутрішнього виробництва.

Ми маємо сфокусуватися на державних програмах підтримки ОПК, щоб Сили оборони мали необхідні засоби для захисту.

Підтримка ОПК важлива і для самої економіки, тому що вона мультиплікується на велику кількість суміжних галузей.

Також нам потрібна підтримка переробної промисловості, енергетики і логістики.

ІТ також потрібно підтримувати, хоча воно і так має достатньо пільговий податковий режим.

Третє — підвищення ефективності державних інституцій.

Ми втрачаємо мільярди євро через те, що українські чиновники вже другий рік поспіль зривають виконання плану Ukraine Facility.

При цьому ніхто не несе персональної відповідальності.

Я переконаний: кожна проблема, кожна помилка державного управління має своє прізвище.

Тому необхідно швидко робити відповідні кадрові висновки.

Наступний напрям — детінізація і боротьба з корупцією. Це надважливе завдання.

Ще один напрям — глибокий аудит публічних фінансів.

Ми маємо неефективні видатки, які потрібно переглянути. Щороку отримуємо звіт Рахункової палати, яка оцінює порушення та неефективність більш ніж у 100 млрд грн. Я вважаю, що навіть у поточному бюджеті є близько 50 млрд грн, які можна перерозподілити на інші цілі.

І ще один важливий напрям — соціальні реформи.

Під час війни люди біднішають, і ми маємо їх підтримати. Тому пенсійна реформа, житлове будівництво, зарплати вчителів і соціальних працівників — це ті напрями, на яких потрібно сконцентруватися.

Ну і, безперечно, верховенство права, покращення бізнес-клімату та стимулювання залучення інвестицій. Це також дуже важливо.