Які можливості для українських громад відкриває Комітет регіонів ЄС

Сильні регіони – сильна Європа. Саме цей відомий принцип відображає сенс Комітету регіонів Європейського Союзу – консультативного органу, роль якого полягає в тому, щоб позиція місцевого самоврядування впливала на ухвалення рішень ключовими інституціями ЄС.

Про можливості Комітету регіонів, які вже можуть використовувати українці, читайте в колонці експертки з інституційного розвитку та європейської інтеграції громад Саодат Усмонової Нема в Брюсселі – нема взагалі: чому робота в Комітеті регіонів ЄС важлива для українських громад. Далі – стислий її виклад.

Авторка колонки наголошує, що Комітет пропонує українським містам, регіонам та їхнім асоціаціям простір для організації роботи їхніх представництв.

За її словами, для отримання доступу необхідно лише написати листа до президента Комітету регіонів з проханням надати приміщення та вказати контакти представника громади.

Отже, Комітет регіонів – це консультативний орган, який є каналом впливу.

Звичайно, сама присутність у будь-якій структурі не дає результату автоматично. Все залежить від того, хто як цією можливістю користується і кому що є показати.

Експертка з'ясовувала, що у Брюсселі зареєстровано дуже мало українських представництв. "Живі" контакти та з іменами виявилися представниками міст, які найбільше залучають міжнародну допомогу і в яких відкриваються офіси міжнародних організацій.

"Такі офіси здебільшого утримує не бюджет громади, а грантові програми або бізнес, який погодився вкластися в присутність свого міста (і, можливо, себе) в Європі. Це також показник уміння міського голови створювати партнерські стосунки з бізнесом в інтересах громади. Бо залучення інвесторів – це теж одне із завдань представництв", – пише експертка з інституційного розвитку та європейської інтеграції громад.

Вона зазначає, що за п'ятнадцять років роботи з громадами я бачила три способи, якими голови громад працюють із зовнішніми можливостями. 

Обережний тип. Працює за інструкцією і чекає на рішення згори. Зовнішній канал для нього – передусім ризик.

Прагматичний. Рахує вигоду. Поїде туди, де видно результат (конкретна програма, конкретний партнер, конкретні кошти). Консультативний майданчик без прямого фінансування здається йому витратою часу.

Власний проєкт. А ось ці керівники ведуть розвиток громади, пошук партнерств, інвесторів як власну справу. Використовують будь-який канал, до якого дотягнуться, бо вірять у перспективу такої роботи. Бачать, що налагоджувати звʼязки, вивчати роботу механізмів ухвалення рішень сьогодні перспективно, навіть якщо не є обов’язком. 

Такий голова знає імена в європейських мережах, бере участь у заходах. 

Голові з "власним проєктом" він дасть те, чого йому бракує найбільше: інституційну форму для звʼязків, які поки що тримаються на його імені. 

"Заходів багато, фізично на всіх не побуваєш – кинути роботу в громаді не можна.

Тому постійне представництво дає те, чого не дасть жодна поїздка: горизонтальні зв'язки з людьми, які готують рішення, а не лише з тими, хто їх підписує. Розуміння процедур, термінів і того, на якому етапі позицію ще можна змінити", – пояснює Саодат Усмонова.

За її словами, це, знову ж, питання команди. На євроінтеграційний напрямок голови найчастіше призначають відповідних фахівців радниками.

Тим часом в Україні також поступово розробляють базу для міжміської міжнародної співпраці громад. 

"Громади, які хочуть потрапити в поле зору, мають заявити про себе до того, як їх почнуть кудись включати або "спонукатимуть" згори. Бо це не про участь у консультативному органі, а про розуміння і доступ до процесів. І це матиме значення незалежно від того, є впливовіші за Комітет регіонів органи чи немає", – резюмує експертка. 

Докладніше – в колонці Саодат Усмонової Нема в Брюсселі – нема взагалі: чому робота в Комітеті регіонів ЄС важлива для українських громад.