З армії до ВПК: як бачить війну містер Калін?

Примітка редакції. Як бачить війну військовий, що після армії пішов до оборонки? Відповідає Ієн Калін. Говорили про швидкість прийняття рішень та сучасну війну.

Террі Гертон: Коли люди говорять про військову сферу і ШІ, вони часто одразу переходять до автономної зброї. Що ви бачили з погляду реальних викликів, які командири намагаються розв’язати, коли говорять про впровадження ШІ?

Ієн Калін: Дякую за запитання і за можливість поговорити про те, що потрібно військовим на передовій. З нашого досвіду і з того, що я бачив як ветеран, військові командири не просять ШІ як такий. У них є функції, які бувають важливі для них щодня: як піклуватися про своїх бійців, виконати завдання, утримати стійкість ланцюгів постачання тощо. І ШІ може бути інструментом підтримки такої роботи. Але сам по собі ШІ не є місією.

Террі Гертон: Це справді цікаве пояснення. Тоді я зроблю ще один крок далі, а ви скажіть, чи я правильно розумію. Справжня проблема в тому, що командири «на землі» мають справу з величезною кількістю інформації. Тепер у них є сенсори, дрони, відеостріми, дані — але в них немає значно більше людей, які могли б взяти всю цю інформацію й осмислити її. Саме тут ШІ може бути найбільш корисним?

Ієн Калін: Думаю, ви так добре це формулюєте, що вам варто прийти працювати в TurbineOne. Ви сказали абсолютно правильно. Сучасні інструменти нинішнього бізнесу дуже релевантні для роботи пересічного військового. Усе, що відбувається в індустрії, розглядається як ресурс, який можуть використовувати ті, хто служить нашій країні. Тож, чи йдеться про кращі транспортні засоби, чи про кращі комп’ютери, існує також великий попит на найкращі інструменти ШІ, які може запропонувати індустрія, щоб підтримувати роботу, яку вони виконують щодня. Але справжній виклик починається, коли ви приносите ці інструменти у військове середовище.

Для більшості людей ШІ залежить від хмари, тобто від інтернету. А з нашого досвіду в TurbineOne, близько 80% нинішніх фахівців із національної безпеки не можуть отримати доступ до цих інструментів ШІ, бо вони аж настільки зав’язані на хмару. І середовища, в яких діють наші солдати, настільки обмежені, оспорювані або небезпечні, що вони просто не можуть увімкнути мобільні телефони й отримати доступ до інтернету так, як ми робили б це в особистому житті або вдома. І саме це є справжнім викликом. Як донести ШІ до цих військових, коли сам доступ настільки обмежений?

Террі Гертон: У світі, де ці комунікаційні ланцюги й ресурси обмежені, як це змінює підхід військових керівників до збору, аналізу й поширення інформації, а також підхід високопосадовців до здобуття інформації на театрі воєнних дій?

Ієн Калін: Це чудове запитання. Я б сказав, що частина виклику для командирів, які намагаються подолати розрив між вимогами поля бою і комерційною індустрією, полягає в тому, що вони знають: їм потрібні такі інструменти й системи, але не обов’язково знають, як саме закрити цей розрив. Була надзвичайна підтримка з боку членів Конгресу, які відповідають за асигнування, і військових керівників через різні виконавчі укази. Зараз дуже цікавий час для роботи в цій сфері, бо люди усвідомлюють потребу.

І є багато інноваційних підходів до того, як подолати цей розрив: чи то через вбудовування ШІ в певні системи — ви згадували деякі з цих автономних систем, які дедалі частіше трапляються у глобальних конфліктах, — чи то через спроби зрозуміти, як потрапити в Пентагон технологічно або фізично. Тож проблема не у грошах, не в законі, і доступ до даних насправді не є чимось нерозв’язним. Іноді все зводиться до того, щоб говорити правильною мовою і допомогти людям зрозуміти, як зробити це просто, як вивести ці інструменти вперед, як інтегрувати їх із тим, що вони вже мають, замість того щоб боятися або скептично ставитися до виклику інтеграції нових технологій.

Террі Гертон: Раптом що, Ієн Калін — генеральний директор TurbineOne. Якщо говорити про командира на передовій, існує відчуття або, можливо, припущення, що інформації ніколи не буває забагато. Але чи це справді так? Якщо ми й далі додаємо сенсори й інформацію, але не даємо більше обчислювальної потужності, чи ми справді допомагаємо цьому командирові?

Ієн Калін: Саме в цьому й полягає виклик, з яким стикаються люди, але є й добрі новини. Так само як новою сучасною реальністю є те, що все на нинішньому полі бою є сенсором, існують і нові можливості виводити вперед найновіші й найкращі інструменти індустрії. І в цьому по світу є багато хороших новин. Усі бойові дії є сумною й похмурою динамікою, коли країни доходять до конфлікту, але це також означає, що через нагальність потреби надати найкращі спроможності прискорюється рівень інновацій. Є багато нових інструментів і місць, які роблять великі речі: допомагають людям знаходити загрози, залишатися в безпеці, розуміти свої ризики. Такі інструменти з індустрії, як штучний інтелект, уже сьогодні трансформують поле бою. Є безліч прикладів цього по всьому світу. Там, де є більший конфлікт, є й більша інновація, бо самі солдати, військові й фахівці з національної безпеки формують це очікування і щодня змінюють спосіб своєї роботи. Тож індустрія, безумовно, рухається швидко. І на різних полях бою в різних частинах світу є різні потреби. Але є й справді добрі новини щодо того, наскільки добре це вже підтримує людей у їхній щоденній роботі.

Террі Гертон: Коли ми думаємо про всі ці різні інструменти й сенсори, які розгортаємо в зоні операцій, ми точно збільшуємо навантаження на обробку інформації для окремих людей та інших систем. Як командири й військові керівники мають думати про подолання цього виклику в бойовому середовищі, де, як ви сказали, інколи комунікаційні канали не є безпечними, хмара недоступна, а інформації більше, ніж ми можемо обробити?

Ієн Калін: Найкращі командири розуміють, що треба ставити власних військових у центр усього, що вони роблять. Ми поділяємо цю місію в TurbineOne. Коли ви виходите з перспективи людини на першому місці щодо її потреб — виконати місію, зробити роботу, приборкати вибух даних на передових полях бою, — тоді можете налаштувати всі інструменти й системи так, щоб вони справді допомагали їй у спосіб, який вписується в її щоденну роботу. Ми не можемо просити солдата робити більше, якщо він уже перевантажений даними.

Тому найкращі інновації й найкраще лідерство, які ми бачили від військових командирів у всьому світі, полягають у підході: «У тебе є цей виклик, ми допоможемо тобі виконати роботу сьогодні — простіше, легше, зрозуміліше, щоб ти міг більше зосередитися на виконанні місії». І така зміна архітектури може привести до появи інструментів, які є надзвичайно простими, винесеними вперед, орієнтованими насамперед на край мережі, повністю сумісними. І коли це стає простою частиною, полегшення для солдатів і військових полягає в тому, що вони можуть зосередитися на своїй реальній місії.

Террі Гертон: Говорячи про те, щоб ставити солдатів у центр проєктування цих систем і намагатися спростити роботу, яка стоїть перед ними: чи бачите ви ризик надмірної залежності в іншому напрямку — спроби автоматизувати занадто багато рішень? І чи є тут надмірна залежність?

Ієн Калін: Уроки недавніх конфліктів показали, що ви не втрачаєте старих вимог, коли додаєте нові. Приклад зі східного боку України полягає в тому, що це Перша світова війна і Третя світова війна одночасно. Ми вважаємо, що наступний етап війни винагороджуватиме практичні, надійні системи, які допомагають малим підрозділам справлятися з більшою складністю, а не просто яскраві технології заради самих технологій.

Террі Гертон: Якщо ви сьогодні консультуєте військових керівників, що має найбільше їх надихати і щодо чого вони мають бути найбільш обережними, коли ШІ стає дедалі поширенішим на різних рівнях і в різних аспектах військових операцій?

Ієн Калін: Кожна нова система, яку впроваджують у Збройні сили США, одразу або спочатку сприймається як вищий ризик, бо поточні операції розглядаються як нижчий рівень ризику з погляду виконання цієї місії. Тож якщо заходить нова система і її сприймають як високоризикову, кожен командир скаже: «Ого, мені треба це протестувати, перш ніж довіряти». Довіра вибудовується послідовністю протягом часу. І оскільки індустрія рухається так швидко, існує природний рівень недовіри до того, що ШІ може дати. У TurbineOne ми насправді вітаємо цей скепсис. А спосіб побудувати довіру полягає в тому, щоб вбудувати його в передові операції, протестувати в середовищах, де це має сенс, покращити для конкретних людей. У технологічній індустрії ми називаємо це зростанням, керованим продуктом. Протестуйте самі й подивіться, чи може це врятувати життя, виконати місію. І якщо так, тоді ставте складні запитання — такі, як ви, Террі, ставили в цьому інтерв’ю: як це можна профінансувати у великому масштабі? Як це можна розгорнути в межах цілого виду збройних сил? Такий рівень органічного зростання вже починається, і темп інновацій попереду дуже надихає.

Террі Гертон: Якщо згадати конфлікти в Іраку й Афганістані, коли виникали нові загрози, наприклад саморобні вибухові пристрої, військові відповідали апаратними інноваціями. І навіть така швидкість інновацій була повільнішою, ніж, можливо, хотіли сили на передовій. Коли головні інновації — це програмне забезпечення і ШІ, швидкість інновацій в операціях є викликом чи перевагою?

Ієн Калін: Сучасна війна рухається швидше, з більшою кількістю даних і новими загрозами, як часто описують багато військових керівників. Є різниця між характеристикою війни й операційною стороною. З нашої перспективи в TurbineOne, малі дрони, баражуючі боєприпаси та інші дешеві системи змінюють культуру конфлікту і створюють більший тиск на сили, щоб вони виявляли, сортували й реагували на загрози, подібні до тих, які ви описували в історії Іраку й Афганістану. Війна дронів показує, що багато тих самих загроз тепер просто летять у небі, а не закопані під землею. Але загрози, закопані під землею, теж залишаються.

Профіль загроз, про які людям доводиться турбуватися на полі бою, розвивається так швидко, що саме тут програмне забезпечення може встигати за швидкістю апаратного забезпечення. Якщо ви маєте краще інформаційне домінування щодо того, де загрози, ви можете забезпечити фізичну підтримку для, на жаль, систем озброєння, які є такими поширеними в бою. І я б стверджував: що краще програмне забезпечення, то ефективніше апаратне забезпечення. Якщо ми знаємо більше про ці загрози й про те, де виклики, зрештою будь-яка країна може бути значно ефективнішою у застосуванні не лише апаратних систем, а й, найголовніше, людей, які важливіші за техніку, щоб забезпечити їхню безпеку і виконання їхньої місії.