Фото після прильотів

Перевірте опори.

Примітка редакції. Наші ЗМІ задовбали знімати місця прильотів. Шеф-редактор «Оборонки» просить колег хоча б дотримуватися цих простих правил, якщо інакше не виходить.

Останнім часом бачимо багато фотографій й відео від колег-журналістів чи прес-служб з місць прильотів або з виробничих об'єктів.

Буває, що ці фотографії викривають певні сенситивні деталі або ж просто є небезпечними з точки зору локації.

Вільна преса має існувати, висвітлювати злочини і писати про військово-технологічні досягнення. Це допомагає виробникам знаходити партнерів, залучати інвестиції й обмінюватись досвідом. Але користь має значно перевищувати можливу шкоду.

Тому трохи поділюся нашою політикою безпеки. Як ми фільтруємо фотографії та інформацію. Можливо, буде корисно журналістам, працівникам прес-служб або прес-офіцерам.

Почнемо з бази. Чого не має бути на ваших фото чи відео з військових або оборонно-промислових об'єктів?

несучих стін;
стелі;
опор, на яких будівля тримається зсередини (зазвичай це такі квадратні колони);
характерних елементів інфраструктури (труби, крани, проводка);
вікон, дверей або інших отворів, звідки чітко видно вулицю;
облич, татуювань працівників;
характерних елементів підлоги, якщо вона має якесь специфічне забарвлення;
цифр і назв на готовій продукції/верстатах. Усілякі SHTLRMN-1488-228 на станках чи дронах можуть сказати спеціалістам дуже багато;
характерних елементів приміщення, які були до появи тут оборонної компанії (мозаїки, скульптури, залишки важкого обладнання чи залізничної інфраструктури).

Якщо об'єкт великий, то фото/відео не повинні відображати масштаб приміщення ані вшир, ані в довжину, ані у висоту. На фото має бути максимум кілька одиниць продукції в одному місці (і то якщо вона не дуже габаритна). Про зйомки на вулиці біля таких об'єктів взагалі забудьте, за винятком випадків, коли вам витягли продукцію подалі від виробничого майданчику.

(І взагалі я закликаю виробників нічого не вивалювати на вулицю біля виробничого майданчику та ЗАРАДИ БОГА не накривати нічого маскувальними сітками. Подумайте про супутники, які дивляться на вас у високій роздільній здатності).

Наука довела, осінтери знайшли.

В ідеалі має бути дотримано принципу: один кадр — один верстат — один робітник за верстатом — один компонент чи одиниця продукції (або кілька, якщо щось не дуже велике).

Цього можна досягти двома шляхами: або обрати правильний ракурс, або грамотно погратися з фокусом, або ж на постпродакшені заблюрити 80% фото/відео. Або комбінувати ці інструменти між собою. Нейромережі зараз дозволяють, наприклад, змінити колір стіни чи розмити деталі на ній без втрати естетичних якостей. Тому в нас на деяких фотках видно стелю чи стіни, але у вигляді білої каши, яка не відображає реальних форм.

Маскувати сенситивні деталі за допомогою освітлення не рекомендую, адже на будь-якому фото можна викрутити ці показники вручну: збільшити контраст, освітлення тощо. На крайняк пограйтесь з фото самі й подивіться — чи не з'являється нових деталей під час обробки.

Всі фото- і відеоматеріали мають бути узгодженими. Але це ніколи не панацея. З нашого досвіду, часто доводиться самим себе цензурувати додатково, тому що часто люди недооцінюють ризики тих чи інших матеріалів.

Метадані треба чистити обов'язково. Тут, думаю, нагадувати не треба.

Йдемо далі. Чого не має бути на ваших фото/відео з полігону/демоднів/навчань.

горизонту;
характерних елементів рельєфу;
характерних кольорів грунту, якщо це не стандартна травичка;
облич, номерів машин.

Загалом рекомендації такі ж: камерність, розфокус, блюр. Матеріали треба погоджувати з організатором заходу.

Свято, яке вимірюють літрами крові.

Чого не має бути на фото/відео з місць прильотів:

різних геометрично правильних об'єктів, які до того ж повторюються і лежать поряд;
залишків того, що схоже на обладнання чи військову техніку (дронів, боєприпасів тощо);
точного місця влучання ракети чи шахеда.

Росіяни дуже часто вчиняють військові злочини. Але також часто вони б'ють по об'єктах, які мають військове значення, і дуже бажано не фіксувати ураження по них.

Можливо, іноді суто політично державі важливо висвітлити приліт по тому чи іншому об'єкту інфраструктури, але в будь-якому випадку не можна поспішати з публікацією матеріалів. Краще зайвий раз погодити з начальством чи керівництвом об'єкту. Або для початку дізнатися, що там взагалі було перед прильотом «Іскандера».

Звісно, всі ці правила працюють в ідеальному світі. Ідеально зробити важко. Ми теж помиляємося, стараємося виправлятись. Але якийсь орієнтир має бути.