"Ви - цивільні і маєте підлаштовуватися під військових": воїн звернувся до українців — відео

Рвався на війну, коли йому ще не було й 18 років. Пішов до війська без дозволу матері, був неодноразово поранений. Втратив чотири кінцівки, але не втратив гумору та завзятості — і от презентував свою першу друковану книжку.

Це історія хлопця, але насправді це історія воїна 3-ї окремої штурмової бригади, якому днями виповнився 21 рік. Руслан Книш на псевдо «Племяш» тепер ще й письменник — він почитав авторську книгу своїм першим читачам та роздав автографи.

Серед присутніх була і кореспондентка ТСН Наталя Нагорна.

«Я, ти і війна»: перший авторський дебют

Побратими частіше називають Руслана «Племяшем» — таке псевдо колись дав йому побратим, який згодом, на жаль, загинув. У Руслана відповідальний день: він презентує свою авторську книгу «Я, ти і війна». Перед тим як почати читати, разом із першими читачами вдихає дивовижний запах свіжої типографської фарби.

«Хотілося понюхати! Зараз виріжуть чи не виріжуть… Навпаки, я дуже люблю нюхати всі книги!» — усміхається Руслан Книш.

Руслан після дуже важкого поранення втратив чотири кінцівки.

«Я коли отямився і побачив, що в мене немає обох рук, перша думка була: „Убийте мене! Мене вкрали, частинку мене вкрали…“» — відверто пригадує боєць.

Згодом він став публічним через скандальну ситуацію — коли разом із представниками патронатної служби завітав до фінансової установи оформити картку. Втім, банк відмовлявся її видати, бо за внутрішньою інструкцією клієнт мав тримати пластик рукою біля обличчя. Представники патронатної служби справедливо обурилися, після чого до Руслана в палату особисто приходили вибачатися очільники Нацбанку та ПриватБанку.

Руслан переконував: його історія має навчити всі установи світу, адже поранених ветеранів стає дедалі більше, і їхні права мають бути безумовно дотримані.

«Ви, цивільні, маєте підлаштовуватися під військових, бо надалі нас буде ставати більше», — наголошує ветеран.

Дух одвічної стихії та мотивованість

Коли знайомишся з Русланом ближче, він здатний здивувати безліч разів. Насамперед тим, наскільки він життєрадісний хлопець і як сильно вміє мотивувати інших.

«Хто ти, воїне? Я — „Племяш“, боєць 3-ї ОШБр! Я постійно двіжую, а коли ти двіжуєш — у тебе немає дурних думок. Дивись, драйвуй, кохай, допомагай іншим, будь людиною врешті-решт!» — закликає молодий автор.

Він ріс в інтернаті, згодом його всиновили, і разом із мамою Руслан переїхав до Селидового на Донеччині. У цьому містечку з козацькою історією він чітко усвідомив, ким є насправді: «У мені прокидається дух одвічної стихії».

Руслан знає напам’ять безліч віршів Тараса Шевченка, легко цитує Василя Стуса, а під час першої зустрічі з журналістами взимку читав власну поезію:

«Ми не просили ці корони з каміння, Ми просто коріння, що прагне проміння…»

Тоді ж він запросив гостей на майбутню презентацію збірки віршів, для якої встиг придумати назву: «Не вдивляйся в рани та шрами». Втім, першою світ побачила прозова книжка — з повістями та оповіданнями.

Руслан читає вголос свої рядки, а присутні в залі одразу пропонують: це обов’язково має бути ще й аудіокнига.

«Кажуть, час лікує. Це брехня. Час не лікує — він муміфікує, він не зменшує біль. І ти вчишся будувати життя в тому старому кліматі, знаючи, що сонце того старого життя більше не зійде. Тому минуле — це факт», — лунають у залі цитати Руслана під щирі оплески.

Черга за автографами та великі плани на майбутнє

Попереду в Руслана традиційні письменницькі клопоти — презентації в містах та на фестивалях. Його постійно супроводжує патронатна служба «Янголи», роблячи все можливе, щоб допомогти воїну і в побуті, і з реабілітацією, і з літературною діяльністю.

«Переймалися, як він це сприйме, щоб він був заряджений і міг передати цей позитив нашій публіці», — зізнається представник патронатної служби з позивним «Космос».

Проте хвилювалися даремно. Презентацію вже можна впевнено назвати успішним авторським дебютом — до молодого автора вишикувалася довжелезна черга за автографами. Руслан ставить підписи, тримаючи маркер у зубах, і щохвилини жартує, вигадуючи позовні та псевдоніми тим, у кого їх немає: «Будете „Світлячком“, тепер у вас є псевдо!».

Уже восени Руслан рушає до Сполучених Штатів Америки, де йому мають зробити остеоінтеграцію — це унікальна операція при високих ампутаціях, коли протез вживляється безпосередньо в кістку. У випадку Руслана спочатку протезуватимуть руки, а згодом — ноги.

«Племяш» вже встиг пообіцяти: збірка його віршів обов’язково вийде друком. Але має ще один амбітний план — у вересні він іде вчитися на хорунжого та планує видати «Щоденник», який має стати посібником для інших важкопоранених бійців. У цього 21-річного незламного воїна — дійсно великі плани на життя.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: Втрата рук і ніг, скандал у банку та написана книга: неймовірна історія 21-річного штурмовика