Баскетболіст збірної України Іван Ткаченко: Минулий сезон став для мене ще тим випробуванням

Уже завтра, 28 серпня, чоловіча збірна України з баскетболу розпочне другий етап відбору на Чемпіонат світу 2027. Першим суперником команди стане збірна Греції, а номінально домашній для українців матч відбудеться у Ризі на Xiaomi Arena. Поєдинок відкриє для команди новий етап кваліфікації, де на кону стоятимуть путівки на світову першість.

Напередодні цього важливого протистояння «Главкому» вдалося поспілкуватися з форвардом національної команди Іваном Ткаченком. Вихованець «Черкаських мавп» за останні роки отримав чималий досвід виступів за межами України, тож у розмові баскетболіст розповів про адаптацію до іноземних чемпіонатів, особливості постійних переїздів та підтримку від своєї родини. 

«Є відчуття, що це щось своє, черкаське»

Ви родом з Черкаської області, тому цілком логічно, що вашим першим клубом були «Черкаські мавпи». Які у вас найбільші спогади з цього періоду кар’єри?

Якщо брати весь мій баскетбольний шлях, включно з професійною кар’єрою, то звичайно, це чемпіонство. Коли ми виграли в «Дніпра», це було неочікувано і дуже приємно.

У збірній України зараз досить багато черкасців: це і Дмитро Скапінцев, і Святослав Михайлюк. Чи відчуваєте ви у команді цю підтримку від ваших земляків?

Так, мені дуже приємно в збірній грати з хлопцями, яких я давно знаю, і з якими я зростав як баскетболіст. Є відчуття, що це щось своє, черкаське.  

У сезоні 2018/19 «Черкаські мавпи» грали в одному з єврокубків – FIBA Europe Cup. Тоді кваліфікацію пройшли, але от на груповому етапі не вдалось пройти далі. Чого не вистачило команді? 

Я думаю, тоді не вистачило досвіду виступів у таких чемпіонатах, як FIBA Europe Cup. У нас було багато досвідчених гравців, які виступали і за кордоном, і там себе показували дуже, але все ж були певні проблеми. Десь нас підкосило те, що недостатньо фокусувалися під час ігор, десь у нас були проблеми з ротацією, а також було багато травм. І ось якраз, коли ми вийшли до групового етапу, в нас було багато травмованих і не вистачило ротації. 

Після цього ви вже багато грали в іноземних чемпіонатах: наприклад, у Фінляндії, в Німеччині, в Хорватії. До якої національної першості вам найбільше довелося адаптовуватися?

Найбільше, напевно, до Хорватії. Я приїхав туди в січні просто посеред сезону, бо довго не міг знайти команду. А коли я потрапив туди, то команда вже була згуртована і зіграна. Через це спершу було досить важко адаптуватися до місцевого баскетболу та влитись в команду. Але у клубі всі – професіонали, і вони мені суттєво допомогли.

Але також посприяло моїй адаптації те, що хорватська мова досить схожа на українську. Я розумів практично все, що гравці чи тренери кажуть, і потім уже щось міг відповісти хорватською, а вони своєю чергою розуміли українську. Але все одно цей сезон, напевно, найскладніший сезон у моїй кар’єрі.

Якщо ми вже підбиваємо підсумки, то як ви для себе оціните цей сезон як для гравця?

У цьому сезоні я здобув багато гарного досвіду, тому що не кожен гравець може пограти в АБА лізі (Адріатична ліга – «Главком») проти белградського «Редстара», тіє ж самої «Будучності», яка грає у єврокубках. Але я не хочу на цьому зупинятися і планую рухатись далі.

«Мені взагалі подобається приїжджати до національної збірної»

Тепер поговоримо про збірну. Я б хотів зупинитися на вашому першому матчі. Чи пам'ятаєте ви його?

Так, звісно, бо це день, коли почалась війна. Це був найгірший день для дебюту. Мені дзвонить дружина о 5:00 ранку, тоді уже ніхто не спав. Всі гравці в збірній комусь телефонували у сім'ї, батькам. Наша федерація думала, як перенести гру, та й іспанці погодилися на це. Але ФІБА сказала, що це неможливо зробити, бо про перенос треба було б повідомити хоча би за день. 

Тому було дуже важко грати. Але я знав, що мене тренер готував до того, що я буду виходити в стартовій п'ятірці. І якби не війна, то я був би задоволений тим матчем.

А яку гру ви можете для себе виокремити у збірній, якщо говорити про позитив?

Можна і з Іспанією насправді виділити, тому що я вийшов і зіграв. Так, я не забив очок з гри, а тільки один штрафний, однак виконав те завдання, яке мені дав тренер. Бо мені треба було грати проти основного їхнього нападника і я тут зробив максимум для себе.

Ви також були зі збірною України на Євробаскеті-2022, який був для вас першим досвідом великих турнірів. Як ви оціните той виступ для себе?

Тільки позитивно, тому що провів його як і командно, так і індивідуально гарно. Він запам'ятався на все життя ще і тому, що в нас був великий збір. Ми майже все літо готувалися до Євробаскета, бо що паралельно були ще кваліфікації на Чемпіонат світу. Тобто всього ми з командою десь два місяці були разом. Мені взагалі подобається приїжджати до національної збірної, тому що це зміна колективу, це якісь жарти та приколи між собою. Усе це дозволяє переключитися, відпочити і завжди йде мені в позитив.

Хто у цій команді є лідером у роздягалці?

Через те, що Артем Пустовий закінчив кар’єру за збірну, а Іссуф Санон «взяв коротку відпустку» (захисник збірної України зараз відновлюється від травм – «Главком»), то їх намагаюся замінити я. 

На Євробаскеті чотири роки тому ми теж грали з Грецією. Що ви пам’ятаєте про той матч?

Тоді я отримав непоганий досвід. Тим паче, я грав проти одного з найкращих гравців НБА. Але найбільша різниця між цими матчами у тому, що та гра нам практично нічого не вирішувала. Бо це був матч за те, хто вийде з першого місця, а до того наша команда вже гарантували собі вихід з групи. Та і ми були дещо втомлені, тому що напередодні грали важкий матч проти Італії і були максимально виснажені.

«ЇПросто потрібно приїхати і відчути те, через що проходить наша країна»

Зараз я хочу поговорити про досить непросту тему – повернення Росії в баскетбол. Хоча до дорослого баскетболу поки що вони ще не дісталися, але можуть вже це зробити, наприклад, з наступної кваліфікації на Євробаскет. Ви дуже гостро коментували це рішення та казали, що керівникам ФІБА треба з'їздити в Україну, щоб вони подивилися на ситуацію і не ухвалювали такі рішення. Чому ви так сказали? 

Я не знаю, чому всі ці федерації не розуміють, що насправді відбувається. Он нещодавно приїжджав до нас боксер Теренс Кроуфорд з United24, і в нього явно не 100 підписників в Instagram, це дуже відома людина. Або той самий актор з Голлівуду приїжджав нещодавно (Шон Пенн – «Главком»). Всі це бачать, всі приїжджають. Їм просто потрібно приїхати і відчути те, що в нас, тому що, українські військові зараз роблять все для того, щоб Росія максимально відчула те саме, через що проходить наша країна. 

У баскетболі також стався суттєвий скандал, тому що наша талановита центрова Катерина Коваль покинула свою команду, бо її клуб вирішив підписати контракт з росіянкою. Яка ваша оцінка цієї ситуації? 

Я не можу детально все це оцінити, але Катя зробила, на мою думку, правильний вибір, тому що так би вчинив кожен українець. Є, звичайно, великий мінус у тому, що вона залишилась без команди. Бо наскільки мені відомо, то клуб вчинив досить підло: він дочекався, коли закриється трансферне вікно, і через це вона залишилась без команди. Зараз вона там уже напевно не зможе знайти собі іншу клуб і вийде просто загублений сезон. Але все одно вона вчинила правильно. 

«Я жартома навіть називаю себе безхатьком, який заробляє на баскетболі»

Ви зараз у шлюбі, і у вас з дружиною є дитина. Як сім'я реагує на часті переїзди у різні країни? 

Сім'я максимально підтримує, вони всі чудово розуміють. Найтяжчий сезон був попередній, коли я перейшов у нову команду в січні. Нам усім було дуже важко, але ми з цим впоралися. А взагалі до переїздів ми вже звикли, бо вже п'ятий рік триває повномасштабне вторгнення. Я жартома навіть називаю себе безхатьком, який заробляє на баскетболі.

Чи вдається вашим близьким потрапляти на ваші ігри на стадіон?

На кожній грі, окрім виїзних ігор, вони зі мною. І це дуже мені допомагає.

Ілля Мандебура, «Главком»