Війна США з Іраном: шість місяців без перемоги й завершення

Через шість місяців після того, як США та Ізраїль завдали ударів по Ірану, війна, яку президент США Дональд Трамп назвав «невеликою вилазкою», перетворилася на глибоко непопулярне протистояння без чіткого завершення. Іран не капітулював. Судноплавство Ормузькою протокою залишається серйозно порушеним, а чіткого шляху до завершення конфлікту, який Трамп колись обіцяв закінчити за чотири тижні, досі немає, повідомляє Reuters.

Війна коштує Трампу політичних очок. З її початку його рейтинг схвалення впав із 40% до 33%, свідчить опитування Reuters/Ipsos, а зростання цін на бензин підірвало передвиборчу обіцянку президента знизити витрати американців. Саму війну підтримують лише 31% громадян, щоменше, ніж на аналогічному етапі мала війна в Афганістані, схвалення якої за даними Gallup роками трималося вище 50%. Невдоволення виборців дорожнечею створює проблему для Республіканської партії напередодні листопадових проміжних виборів, коли їй потрібно буде захищати вузьку більшість в обох палатах Конгресу. Конфлікт також поглибив розкол між ізоляціоністськи налаштованими республіканцями, які прагнуть швидкого завершення війни, та тими, хто вважає, що Трамп має й надалі тиснути на Тегеран військовим шляхом.

Світова економіка відчула наслідки війни, хоча й менші, ніж очікувалося. Удари США та Ізраїлю одразу викликали тривогу, адже Ормузька протока, яка звужується приблизно до 34 кілометрів між Іраном і Оманом, забезпечує близько п'ятої частини світових поставок енергоносіїв. Її блокування спричинило різке зростання цін на нафту й побоювання глобального спаду.

Міжнародний валютний фонд двічі знижував прогноз світового зростання з початку війни і тепер очікує зростання світової економіки на 3% цього року, проти прогнозованих у січні 3,3%. Втім, за оцінками економістів, глобальна економіка виявилася стійкішою, ніж під час нафтових шоків 1970-х: провідні економіки менше залежать від енергоносіїв, а стабільні витрати та інвестиції, зокрема бум штучного інтелекту, пом'якшили удар.

Сам Іран зазнав важких втрат, але не переможений. У травні головнокомандувач збройних сил США на Близькому Сході адмірал Бред Купер заявив Конгресу, що американські сили знищили 161 іранський військово-морський корабель і вивели з ладу 82% систем протиповітряної оборони країни. За його словами, іранська авіація, яка раніше виконувала до 100 бойових вильотів на день, припинила операції.

Попри це, Іран зберігає безпілотники та ракети й неодноразово успішно атакував судноплавство та військові об'єкти США в регіоні. У березні Reuters повідомляло, що США можуть із впевненістю підтвердити знищення лише близько третини величезного ракетного арсеналу Ірану, тоді як статус ще однієї третини лишається невизначеним. Ймовірно, ці ракети пошкоджені, знищені або поховані в підземних тунелях і бункерах.

Війна забрала тисячі життів і поглибила економічну кризу в Ірані: у липні продовольча інфляція сягнула 128% у річному вимірі, повідомляє іранський статистичний центр. Конфлікт відсунув на другий план внутрішні політичні розбіжності та посилив тиск на дисидентів.

Постраждала й стабільність усього Близького Сходу. Іранські ракетні та безпілотні атаки по союзних США державах Перської затоки вразили військові й дипломатичні об'єкти та порушили авіасполучення. У поєднанні з блокадою хуситами судноплавства, спрямованою проти пов'язаних із Саудівською Аравією перевезень у Червоному морі, це підвищило страхові та транспортні витрати в регіоні, порушило ланцюги постачання та посилило невизначеність для економік країн Затоки.

Невизначеним залишається і стан іранської ядерної програми. За оцінками американської розвідки, оприлюдненими у травні, час, необхідний Ірану для напрацювання достатньої кількості розщеплюваного матеріалу для бомби, зріс до одного року, проти періоду до півроку до початку війни.

Удари США та Ізраїлю під час попередньої атаки в червні 2025 року та на початку нинішньої війни серйозно пошкодили три відомі збагачувальні об'єкти Ірану, а ізраїльські удари забрали життя провідних ядерних науковців. Проте реальний стан програми лишається невідомим, оскільки інспектори ООН не поверталися на іранські ядерні об'єкти.

Міжнародне агентство з атомної енергії не може підтвердити місцезнаходження близько 440 кілограмів урану, збагаченого до 60%, з часу ударів 2025 року; цей запас теоретично можна додатково збагатити до зброярного рівня на прихованому об'єкті. Іран послідовно заперечує намір створити атомну зброю.

Дорого війна коштує і американській армії. Із її початку загинули 18 військовослужбовців США, ще понад 750 отримали поранення. Збройні сили втратили безпілотники та літаки, як через іранський вогонь, так і через аварії: за даними травневого звіту Дослідницької служби Конгресу, у конфлікті втрачено 42 військові літаки США.

Гострою проблемою стали й запаси боєприпасів: за даними Reuters, американська армія витратила «практично весь» світовий запас певних високоточних ракет. За оцінкою Центру стратегічних і міжнародних досліджень, до липня США використали близько 65% перехоплювачів Patriot і скоротили запаси перехоплювачів THAAD щонайменше на 38%.

Вашингтон перекинув на Близький Схід винищувачі, військові кораблі та інші засоби з Європи й Азійсько-Тихоокеанського регіону, продовживши терміни розгортання й поставивши під сумнів боєготовність на інших напрямках. Авіаносець USS Gerald R. Ford перебував у розгортанні понад рік, найдовше з часів В'єтнамської війни, а законодавці висловлювали занепокоєння умовами на борту USS Abraham Lincoln після 200 діб поспіль у морі; минулого тижня цей авіаносець замінили іншим, який раніше перебував у Тихому океані, що ще раз показало, наскільки війна виснажує ресурси США.

Наразі, схоже, у Вашингтоні визнають, що нові військові удари навряд чи змусять Іран піти на поступки. США повертаються до кампанії економічного тиску, сподіваючись і надалі послаблювати іранську владу. Держсекретар Марко Рубіо повідомив союзникам, що нових ударів «найближчим часом» не варто очікувати.

У серпні війна зайшла у глухий кут: Трамп не зміг змусити Тегеран капітулювати, а американські удари помітно сповільнилися. Вашингтон дедалі більше робить ставку на економічний тиск, погрожуючи санкціями не лише Ірану, а й країнам, які допомагатимуть йому обходити обмеження.

Ключовим важелем Тегерана залишається Ормузька протока. Іран намагається посилити контроль над маршрутом і вже заблокував 45 танкерів, яким загрожують штрафи, затримання та конфіскація вантажів. Наприкінці серпня Тегеран та Оман домовилися про поділ вод і доходів протоки, однак її повноцінне відкриття Іран пов'язує з виконанням своїх умов Вашингтоном.