Заявницький принцип замість конкурсів: чому український ринок пасажирських перевезень потребує докорінної реформи

Повномасштабна війна суттєво змінила транспортні потреби України. Внутрішня міграція, зміна логістичних маршрутів, необхідність швидкого відкриття нових рейсів і забезпечення мобільності населення потребують сучасної, гнучкої й ефективної системи організації пасажирських перевезень. Водночас доступ до ринку й надалі регулюється конкурсною моделлю, сформованою за інших економічних умов, яка дедалі менше відповідає сучасним викликам.

Громадська спілка «Асоціація автомобільного транспорту України», узагальнивши практичний досвід ліцензованих перевізників з усіх регіонів держави, дійшла висновку, що внутрішній ринок пасажирських перевезень потребує не окремих змін, а комплексної реформи. Її основою має стати перехід від конкурсної системи до заявницького принципу доступу на ринок, коли право здійснювати внутрішні перевезення визначатиметься не рішенням конкурсної комісії, а відповідністю перевізника вимогам законодавства.

Конкуренція є фундаментом ринкової економіки. Вона стимулює інвестиції, оновлення рухомого складу, підвищення безпеки та якості транспортних послуг. Проте в чинній моделі перевізники часто конкурують не за довіру пасажира, а за право отримати маршрут шляхом проходження складних адміністративних процедур. Значні ресурси спрямовуються на підготовку конкурсної документації та проходження погоджень замість розвитку підприємств, впровадження сучасних технологій і підвищення якості перевезень.

Крім того, чинна (конкурсна) система створює додаткове адміністративне навантаження, знижує оперативність ухвалення рішень, ускладнює відкриття нових маршрутів і не забезпечує необхідної гнучкості в умовах швидких змін транспортних потреб країни. Будь-яка система, що значною мірою залежить від адміністративних рішень, також породжує ризики неоднакового застосування законодавства та негативно впливає на інвестиційну привабливість галузі.

Сучасна роль держави полягає не у визначенні переможців конкурсів, а у встановленні однакових правил для всіх учасників ринку, контролі за їхнім дотриманням і забезпеченні безпеки перевезень. Якщо перевізник має чинну ліцензію, технічно справні транспортні засоби, кваліфікований персонал, виконує вимоги законодавства та відповідає встановленим критеріям, відсутні об’єктивні підстави для проходження додаткової конкурсної процедури.

Саме тому Асоціація пропонує перейти до заявницького принципу доступу до ринку. Його суть полягає в тому, що перевізник через електронний кабінет подає заяву про намір здійснювати перевезення за визначеним маршрутом, після чого інформаційна система автоматично перевіряє відомості за державними реєстрами: наявність ліцензії, відповідність транспортних засобів установленим вимогам, необхідні документи та інші передбачені законодавством критерії. За умови їхнього дотримання право на здійснення перевезень формується автоматично, без проведення конкурсу та без ухвалення суб’єктивних рішень посадовими особами.

Такий підхід не послаблює державного контролю, а навпаки, робить його ефективнішим. Органи влади зосереджуються на виконанні своїх основних функцій: контролі за безпекою перевезень, дотриманням ліцензійних умов, технічним станом транспортних засобів, режимом праці водіїв та якістю транспортних послуг, забезпечуючи прозорі й рівні правила роботи для всіх учасників ринку.

Водночас реформа має враховувати різну природу комерційних і соціальних перевезень. Комерційні маршрути повинні функціонувати за ринковими принципами, коли перевізники конкурують якістю послуг, безпекою, комфортом і вартістю перевезень, а остаточний вибір робить пасажир. Натомість соціальні маршрути, які забезпечують транспортне сполучення малонаселених або віддалених громад і є економічно нерентабельними, мають організовуватися за моделлю публічного замовлення.

У такій моделі органи державної влади або місцевого самоврядування визначають потребу у транспортному сполученні, формують умови надання послуг, встановлюють вимоги до їхньої якості та компенсують перевізнику економічно обґрунтовані витрати. Саме суспільство через державний або місцеві бюджети повинно фінансувати виконання соціальної функції, а не перекладати цього обов’язку на комерційних перевізників.

Такий підхід відповідає європейській практиці, забезпечує стабільне транспортне сполучення незалежно від рівня пасажиропотоку та дає можливість чітко розмежувати державне регулювання й ринкову конкуренцію. В умовах децентралізації саме територіальні громади найкраще розуміють транспортні потреби своїх жителів і можуть визначати необхідні соціальні маршрути, обсяги фінансування та вимоги до перевезень.

Запровадження цифрових інструментів, відкритих реєстрів, електронного кабінету перевізника, автоматизованої перевірки документів і цифрового контролю за виконанням перевезень забезпечить прозорість процедур, мінімізує людський фактор і значно скоротить адміністративні витрати як для держави, так і для бізнесу.

Перехід до заявницького принципу створить зрозумілі, однакові та передбачувані правила роботи. Перевізники зможуть спрямовувати ресурси не на проходження складних конкурсних процедур, а на оновлення автобусного парку, впровадження сучасних технологій, підвищення безпеки та покращення сервісу. Це сприятиме інвестиційній привабливості галузі, розвитку добросовісної конкуренції, створенню нових робочих місць і збільшенню податкових надходжень.

Найбільшу користь від реформи отримає пасажир. Саме він, а не адміністративний орган, має визначати успішність перевізника. Конкуренція за довіру пасажирів стимулюватиме підприємства підвищувати якість обслуговування, дотримуватися графіків руху, оновлювати рухомий склад, впроваджувати цифрові сервіси та забезпечувати високі стандарти безпеки.

***

Отже, перехід від конкурсної моделі до заявницького принципу є  зміною не лише процедури доступу до ринку, а й самої філософії державного регулювання. Держава має забезпечувати рівні правила, ефективний контроль і безпеку перевезень, а право здійснювати господарську діяльність повинно залежати виключно від відповідності перевізника вимогам законодавства.

Така модель поєднує цифровізацію, дерегуляцію й ефективний державний нагляд, відповідає європейським принципам функціонування транспортного ринку та створює баланс інтересів держави, бізнесу, територіальних громад і пасажирів. Саме така реформа здатна забезпечити розвиток сучасного, прозорого та конкурентного ринку внутрішніх пасажирських перевезень в Україні.