Комунальний глухий кут: як монополісти підвищують ціни, вдаючи, що в Україні є ринок послуг ЖКГ

Щоразу, коли я чую мантри про ринкові ціни на комунальні послуги чи електроенергію, то в мене виникає враження, що ці експерти прогуляли заняття з економіки. Бо перед тим, як говорити магічні слова "ринкові ціни", спочатку варто згадати, що ринки бувають різні.

Монополія. Олігополія. Монопсонія. Досконала конкуренція.

І це не просто красиві слова з підручника. Від типу ринку безпосередньо залежить те, як саме працюватимуть попит, пропозиція і ціна. І коли ми говоримо про "ринкову ціну" в її класичному економічному розумінні, то маються на увазі умови, близькі до досконалої конкуренції. Багато покупців, багато продавців, вільна конкуренція, можливість вибору і відсутність у когось можливості одноосібно диктувати ціну.

Продавці конкурують за покупця, і це змушує їх шукати прийнятну ціну та покращувати свою пропозицію. Покупці своєю чергою обирають найкращий для себе варіант. І якщо один продавець раптом вирішить: "А якщо підняти ціну вдвічі", покупець, найімовірніше, просто піде до конкурента. Або знайде товар-замінник. У результаті продавець, який занадто сильно завищив ціну, ризикує втратити частину ринку.

Саме так через мільйони індивідуальних рішень покупців і продавців формується механізм ринкового саморегулювання.

Якщо ж йдеться про МОНОПОЛІЮ, то ринок працює зовсім інакше.

Почнемо з того, що монополія — це коли на ринку є лише один продавець. І в такій ситуації покупець не може сказати: "Ні, дякую, піду до вашого конкурента". Бо конкурента просто немає.

Монополіст отримує можливість впливати на ціну, а отже, і на розподіл прибутку. Він може обмежувати пропозицію, встановлювати ціну, яка для нього є вигідною, і перекладати значну частину своїх витрат чи неефективності на споживача.

Важливо 6000 гривень за комунальні послуги взимку: наскільки реальна така платіжка для українців

Тобто той самий механізм, який у конкурентному середовищі стримує продавця, у монополії працює зовсім інакше. Саме тому в розвинених економіках і виникло антимонопольне законодавство. Не тому, що там хтось не любить багатих компаній. А тому, що монополія може зламати механізм конкуренції та ринкового саморегулювання.

І якщо повернутися до України, то комунальні послуги чи енергетика — це сфера з величезною часткою природних монополій, державного регулювання та критичної інфраструктури.

Тому коли нам просто кажуть: "Треба перейти на ринкові ціни", виникає цілком логічне запитання: а де саме той конкурентний ринок, який має ці ціни формувати? Бо якщо між виробником і споживачем є державне регулювання, обмеження, монопольні або олігопольні структури та ще й посередники, то називати кінцеву ціну просто "ринковою" — як мінімум некоректно.

І тут ми підходимо ще до однієї проблеми, про яку чомусь часто забувають, коли говорять про "ринкову ціну" електроенергії.

У нормальній економічній моделі, коли товар дорожчає, частина людей скорочує його споживання. Хтось взагалі перестає купувати. Хтось переходить на дешевший аналог. Хтось знаходить товар-замінник. Це називається ЕЛАСТИЧНІСТЮ ПОПИТУ — тобто тим, наскільки сильно змінюється попит у відповідь на зміну ціни. І це чудово працює для багатьох товарів. Подорожчав телефон або автомобіль — можна відкласти покупку або придбати дешевшу модель.

Але якщо подорожчала електроенергія, то ви не можете сказати: "Ну, тоді я просто купуватиму менше електроенергії".

А як саме? Не вмикати холодильник? Не заряджати телефон? Не користуватися освітленням? Не опалювати квартиру взимку?

Так, можна скоротити споживання. Але лише до певної фізіологічно та побутово прийнятної межі.

І саме тут є принципова різниця.

Комунальні послуги — це базова потреба сучасної людини. Тому її попит значно менш еластичний, ніж попит на більшість звичайних товарів. І коли ціна зростає, людина часто не може просто відмовитися від покупки. Вона змушена заплатити більше і компенсувати це скороченням витрат на щось інше. Тобто замість того, щоб споживати менше електроенергії, людина може почати менше витрачати на їжу, одяг, відпочинок чи інші потреби.

І тут мені згадується старий анекдот із чорним гумором.

Батько скаржиться:

— Сину, горілка подорожчала…

— Тату, то ти тепер менше питимеш?

— Ні, синку. Ти тепер будеш менше їсти.

От приблизно так само може працювати і "ринкове регулювання" ціни на базову потребу, якщо просто перекласти всю проблему на споживача.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Що буде, якщо не платити за комуналку — адвокат розповів про ризики і права мешканців