Помер народний король Норвегії: як Гаральд V реформував монарію та чому підтримав Україну

Норвегія сьогодні переживає глибоку національну трагедію. 28 серпня у віці 89 років помер король Гаральд V, який відзначився в суспільній свідомості не просто як черговий віддалений монарх, а як справжній національний лідер, людина, на думку якої орієнтувалися в усі важкі для нації часи.

За 35 років на престолі він майже не мав реальної політичної влади, однак зумів стати однією з найпопулярніших постатей у країні та заслужити репутацію "народного короля".

24 Канал розібрав біографію Гаральда V, його шлях від втечі – від нацистів часів Другої Світової до сходження на престол та десятиліття змін самого образу норвезької монархії.

Як король Норвегії підтримував Україну після російського вторгнення і залишався популярним навіть тоді, коли королівська родина почала потерпати від нескінченних скандалів. Ми розібрали, чим відзначився король Гаральд V та чому його смерть може стати критичною для самого існування норвезької монархії.

Реформатор з королівського двору: як Гаральд V змінював норвезьку монархію

Гаральд V народився 21 лютого 1937 року у заміській резиденції Скаугум неподалік Осло. Сама поява спадкоємця трону на цей світ вже стала історичною подією – Гаральд став першим принцом, народженим на землях Норвегії за 567 років. До прикладу, його дід – король Гокон VII – був народжений у Данії, а батько – король Олаф V – у Великій Британії.

Втім, спокійне королівське дитинство на батьківщині тривало недовго. Вже у квітні 1940 року нацистська Німеччина вдерлася до Норвегії, а трирічному принцу разом із матір'ю та двома сестрами довелося тікати спочатку до Швеції, а далі – до Сполучених Штатів. Батько та дід Гаральда залишилися з норвезьким урядом в екзилі у Лондоні, тоді як майбутній король наступні п'ять років прожив у передмісті Вашингтона.

Родину прихистив президент Франклін Рузвельт під особисту опіку, а сам Гаральд пізніше називав Сполучені Штати своєю "другою домівкою". Норвезький принц навіть пригадував, що спостерігав четверту інавгурацію Рузвельта у 1945 році просто зі сходів Білого дому.

Після війни Гаральд повернувся до Норвегії й став першим членом королівської родини, якого віддали до звичайної державної школи. Далі були військова академія, навчання в Оксфорді та ще одна особиста пристрасть – вітрильний спорт.

Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Майбутній король тричі представляв Норвегію на Олімпійських іграх, а у Токіо в 1964 році, у статусі кронпринца, навіть ніс прапор країни на церемонії відкриття Олімпіади.

Кронпринц Гаральд V на відкритті Олімпіади в Токіо / Фото – World Sailing

Вже у молоді роки Гаральд зіткнувся з першими конфліктами, що стосувалися королівських традицій. У 1959 році він познайомився із Сонею Гаральдсен – донькою бізнесмена, яка не мала ані королівського, ані аристократичного походження. Для тогочасної монархії це виглядало неприпустимим, і зрештою звичайна історія кохання перетворилась на окрему проблему державного масштабу.

Дев'ять років пара чекала дозволу на шлюб, а Гаральд зрештою дав зрозуміти батькові, королю Олафу V, що або одружиться із Сонею, або не одружиться взагалі. Оскільки він був єдиним спадкоємцем, така впертість могла створити вже цілком реальну династичну кризу. Зрештою, принц свого досяг, і у 1968 році король після консультацій з урядом і парламентом поступився. Зрештою, це стало окремим символом того, що навіть монархія здатна змінюватися. Чи навіть адаптуватися.

Наступні два десятиліття Гаральд провів у ролі кронпринца, поступово перебираючи все більше і більше обов'язків свого батька. А після смерті Олафа V у січні 1991 року вже офіційно став королем Норвегії.

На престол він зійшов уже зовсім в іншій країні, ніж та, з якої дитиною тікав від нацистів: багатій, демократичній та дедалі менш схильній сприймати монархів як людей з якогось окремого вищого світу.

Саме пристосування королівської родини до цієї нової Норвегії й стане головною справою наступних трьох десятиліть Гаральда. Він не правив країною у звичному значенні цього слова, адже реальна влада вже давно належала парламенту та уряду. Натомість король поступово перетворювався на фігуру, до якої норвежці зверталися в моменти свят, трагедій і великих суспільних потрясінь.

Гаральд V разом зі своїм сином і майбітнім королем Гоконом спілкуються з українськими біженцями / Фото – NTB

Одним з таких потрясінь не лише для норвезького суспільства, а й для самого короля стала нова повномасштабна війна в Європі, яку розв'язала Росія.

Досвід власної втечі від нацистів несподівано отримав продовження вже наприкінці життя Гаральда. 18 березня 2022 року, менш ніж через місяць після початку повномасштабного російського вторгнення, король разом із кронпринцом Гоконом приїхав до центру тимчасового розміщення українських біженців в Осло. Там король Гаральд окремо подякував норвежцям, які добровільно допомагали українцям.

Через півтора року про цей жест йому особисто нагадає Володимир Зеленський. Під час аудієнції у Королівському палаці президент України назвав той візит "надзвичайно потужним сигналом підтримки". А сьогодні опублікував текст співчуття в X, відзначивши гідність, мудрість і непохитну відданість своїй країні, яку уособлював сам Гаральд V.

Формально Гаральд не міг ухвалювати рішення про комплекси протиповітряної оборони, боєприпаси чи мільярди євро допомоги – цим займаються уряд і парламент. Але власним авторитетом король послідовно підтримував той курс, завдяки якому Норвегія зрештою стала одним із ключових партнерів України.

"Народний король": чим Гаральд V заслужив такий статус

Статус "народного короля" серед населення Норвегії Гаральд V отримав цілком заслужено. Вже за рік після сходження на престол норвежці отримали доволі наочне пояснення, яким саме королем він збирається бути.

На початку 1992 року потужний ураган спустошив західне узбережжя країни. Та поки члени уряд залишалися в Осло, Гаральд одягнув пуховик, гумові чоботи та поїхав дивитися на наслідки стихії особисто. На одному зі зруйнованих господарств фермерка подякувала йому за те, що король взагалі приїхав. Гаральд прямо зазначив, що "інакше й бути не могло", і саме цей епізод норвезькі медіа досі згадують як один із моментів народження образу "народного короля".

Король Гаральд V крізь роки

Зрештою, можливостей стати великим політичним реформатором Гаральд особливо й не мав. Норвегія є конституційною монархією, а функції короля переважно церемоніальні та представницькі. Тому своєю головною роботою він фактично зробив інше – бути поруч із країною саме тоді, коли їй це було потрібно.

За його правління королівський двір став відкритішим, почав публікувати фінансові звіти, а сам монарх підтримував значно ближчий стиль спілкування із суспільством.

Найважче випробування для цієї ролі настало 22 липня 2011 року. Андерс Брейвікспочатку підірвав бомбу в урядовому кварталі Осло, а потім влаштував стрілянину на острові Утея. Внаслідок теракту загинули 77 людей.

Наступного дня Гаральд звернувся до нації, закликавши норвежців не дозволити страху змінити країну. Однією з ключових фраз його виступу стали слова: "Свобода сильніша за страх". Король говорив про відкрите суспільство, демократію і необхідність не дозволити терористу змінити саму Норвегію. Через десять років він повторить цю думку знову.

Звернення короля Гаральда V після терористичного акту 2011 року / Фото – NRK

Ще одним ключовим епізодом стала промова Гаральда у 2016-му році, яка швидко розійшлася далеко за межами Норвегії.

Король говорив про те, наскільки змінилася країна за кілька десятиліть: серед норвежців тепер були люди з Афганістану, Пакистану, Польщі, Сомалі та Сирії, мусульмани й християни, а також люди різної сексуальної орієнтації.

Для монарха такі слова могли б здатися доволі ризикованими, але у випадку Гаральда вони лише закріпили вже сформований образ. Він не намагався сперечатися з тим, як змінюється Норвегія, а радше показував, що монархія теж готова змінюватися разом із державою та народом.

У цьому, власне, і полягав секрет його "народності". Гаральд не мав реальної політичної влади й не міг залишити після себе великих реформ. Натомість за десятиліття на престолі він зробив королівську родину значно менш віддаленою від звичайних норвежців і зумів зберегти особисту популярність у країні, де сама необхідність монархії час від часу ставиться під сумнів.

Показник стабільності: чому Гаральд V залишався популярним, навіть під час криз в родині

Найцікавышим елементом у біографії колишнього короля був і лишається його особистий авторитет, який найбільш сильно проявився вже наприкінці його правління. Норвезька монархія почала стикатися з проблемами, але навіть у періоди найгірших криз популярність Гаральда лишалась непохитною.

Спочатку чимало критики отримала донька Гаральда Марта Луїза через комерційну діяльність і шлюб з американцем Дуреком Верреттом, який називає себе шаманом (це не жарт). Та значно серйознішою стала історія навколо іншого члена королівської родини - Маріуса Борга Хойбі.

Хоч він є сином кронпринцеси Метте-Маріт від попередніх стосунків і не належить до королівської династії, його особиста репутація все одно відбивається на королівській родині. У червні 2026 року суд визнав його винним, зокрема, у двох епізодах зґвалтування та домашньому насильстві й засудив до чотирьох років ув'язнення.

Королівська родина Норвегії / Фото AP

На додачу сама Метте-Маріт опинилася в центрі скандалу після оприлюднення нових матеріалів про її багаторічні контакти з Джеффрі Епштейном уже після того, як американського фінансиста засудили за сексуальні злочини. Кронпринцеса згодом визнала, що погано розібралася в людині й відчуває сором за цю ситуацію, однак її пояснення переконали далеко не всіх норвежців.

Наслідки швидко проявилися в соціології. У січні 2026 року монархію підтримували 70% норвежців, а вже у лютому – лише 60%, що стало найгіршим показником в історії опитувань. До травня підтримка частково відновилася до 64%, однак майже кожен третій опитаний уже вважав, що після Гаральда країні варто відмовитися від монархії.

І під час кожного нового репутаційного удару по норвезькій монархії сам Гаральд показував стабільну популярність. У тому ж лютневому опитуванні Гаральд отримав оцінку 9,2 бала з 10 і залишався найпопулярнішим представником родини. Тобто норвежці дедалі сильніше сумнівалися в монархії, але продовжували довіряти голові двору.

Вплив монарха тримався виключно на особистих заслугах та репутації. Він правив понад три десятиліття без великих особистих скандалів, демонструючи стабільність та готовність виконувати роль короля навіть тоді, коли здоров'я вже регулярно його підводило.

Наприкінці життя, у 2024-му році, Гаральду V навіть встановили кардіостимулятор, і він був змушений скоротити кількість офіційних заходів. Частину обов'язків дедалі частіше виконував його син Гокон, однак зрікатися престолу Гаральд принципово відмовлявся. Свою позицію він пояснював тим, що присяга парламенту дається на все життя.

У підсумку Гаральд V фактично став головним запасом міцності норвезької монархії. І після його смерті 28 серпня це створює для нового короля Гокона VIII доволі незручне становище. Він з легкістю успадкує норвезький престол, адже монархічні традиції лишаються без змін. Однак аж ніяк не вдасться так само успадкувати народну популярність батька.

Відтепер практично кожен крок нового короля неминуче порівнюватимуть із Гаральдом – людиною, яка за 35 років на престолі зуміла зробити максимально архаїчний інститут частиною сучасної Норвегії. Якщо Гокон захоче зберегти цю традицію ще на одне покоління, йому доведеться наслідувати головний принцип батька. Король має залишатися близьким і зрозумілим людям, інакше сам інститут монархії дуже швидко втратить сенс.