Про тактичний ядерний удар без істерики: міфи, наслідки та справжня ціна для РФ

Військовий експерт Віктор Таран вирішив розібратися в тому, що в сучасних реаліях означає тактичний ядерний удар, яким погрожує Росія. І дійшов висновку, що це — суто інструмент шантажу: його застосування в сучасній війні не має жодного бойового сенсу, а клеймо ізгоя РФ накладе на себе назавжди.

Щоразу, коли з Москви лунає чергова ядерна погроза, у стрічці з'являється те саме питання. Чи справді така зброя здатна змінити хід цієї війни? Давайте розбиратися спокійно і без істерики.

Коли людина чує слова "ядерна зброя", вона уявляє знищене місто і гриб над горизонтом. Але в цьому випадку йдеться про повноцінну ядерну бомбу. З тактичною ядерною зброєю ситуація трохи інша. Тактичний заряд працює точно так само, просто він значно менший за потужністю. Йдеться про частки кілотонни або про кілька десятків кілотонн.

Бомба, яка зруйнувала Хіросіму, мала приблизно п'ятнадцять кілотонн. Виходить, що найпотужніші тактичні заряди приблизно дорівнюють тій самій Хіросімі, а найслабші здатні накрити площу в кілька кварталів. Слово "тактична" означає тільки одне, що військові планують бити не по місту, а ціллю стає вузол оборони, скупчення техніки або переправа через річку.

Носії давно відомі і нічим особливим не виділяються. Це оперативно-тактичні комплекси на кшталт "Іскандера" з дальністю до п'ятисот кілометрів, авіаційні бомби, крилаті ракети.

Колись такі заряди робили навіть для великокаліберної артилерії. Окремої ядерної пускової установки ви не побачите ніде. З тієї самої машини летить звичайна ракета і летить ядерна.

Звідси випливає найнеприємніша частина всієї цієї історії. На дистанції у сто чи триста кілометрів політ триває лічені хвилини. Супутники раннього попередження фіксують сам факт пуску майже миттєво. Але оскільки вони бачать ракету, а не її начинку, то що було в головній частині, світ дізнається вже після підриву.

Важливо Ядерна дубина та ще більше ракетних ударів: Путін готується до ескалації війни в Україні, — ЗМІ

Тепер про наслідки, бо тут вистачає міфів. Повітряний підрив у двадцять кілотонн виносить техніку та живу силу в радіусі кількох кілометрів. Додайте засвітку оптики, електромагнітний імпульс і повне вигорання зв'язку. Проте піхота у правильно обладнаних укриттях цілком здатна вижити. Окрім того, наземний підрив дає ще й тривале зараження місцевості.

І ось тут починається головне питання цієї колонки. Радянська концепція виглядала логічно і навіть красиво на папері. Ядерний удар пробиває коридор в обороні, у пролом заходять механізовані колони. Схема робоча виключно проти щільної оборони з досяжним тилом.

Сучасний фронт влаштований принципово інакше. Оборона розтягнута і не має єдиного вузла, вартого такого удару. Кіл-зона безпілотників тягнеться на двадцять кілометрів углиб позицій. Вона нікуди не подінеться після ядерного вибуху. Штурмові групи підуть через ту саму зону ураження. Тільки тепер ще й через заражену місцевість. Питання просте: то скільки з них дійде?

Тому мій висновок звучить доволі буденно. Тактичний ядерний заряд сьогодні є інструментом політичного шантажу, а не рішенням оперативного глухого кута. Відповідь на цей шантаж ми даємо щодня без зайвого пафосу. Розосередження, укриття, цифрове управління військами, відсутність великих скупчень людей і техніки.

Тож перелому на фронті це не дасть жодного, а от Росія перетвориться з держави, яка шантажує світ погрозами, на державу-ядерного терориста, яка одного разу вже застосувала ядерну зброю проти сусіда, і жити з цим тавром їй доведеться століттями.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо ШІ попереджає про ядерну війну: до чого може призвести обмін ядерними погрозами між Заходом і РФ