Реформи — сьогодні, гроші — коли-небудь потім: що не так із медичною програмою Кабміну

17 серпня у Верховній Раді зареєстрували проєкт постанови №15521 про Програму діяльності Кабінету Міністрів. Розділ про медицину читається як збірка найкращих реформаторських тостів: "європейські стандарти", "трансформація підготовки", "розширення повноважень медсестер" та "залучення молоді в села".

Але якщо зняти цей глянцевий шар і подивитися на хронологію, відкривається дивовижна математика: нові вимоги, навантаження та відповідальність медикам пропонують уже у 2026 році, а "створення умов для поетапного підвищення зарплати" відкладають на 2027-й.

Класика жанру: реформи сьогодні, гроші — колись потім.

Медсестра як дешева заміна лікаря

Урядовці з гордістю анонсують розширення повноважень середнього медичного персоналу. Ідея чудова, якщо брати її з західного досвіду цілком. У США чи ЄС Nurse Practitioner — це фахівець із магістерським ступенем, який дійсно може ставити діагнози та призначати лікування. Але там це супроводжується роками додаткового навчання, персональною юридичною відповідальністю, страхуванням від помилки та відповідним чеком: у США медіанна зарплата такої медсестри сягає $129 тисяч на рік.

Що пропонують нам? У 2021 році запустили пілотний проєкт "Медична сестра з розширеними повноваженнями". У 2025-му МОЗ бадьоро відзвітувало про його реалізацію. І замість того, щоб показати цифри — як змінилася якість допомоги, скільки доплатили медсестрам за нові обов'язки та як їх юридично захистили — нам пропонують це просто "масштабувати".

Перекласти частину лікарської роботи на медсестру без підвищення її статусу та окладу — це не європейський досвід. Це спроба заткнути кадровий провал у медицині за мінімальний бюджет.

Резидентура та БПР: паперовий біг із перешкодами

Те саме стосується "трансформації спеціалізованої підготовки лікарів". Нам знову обіцяють європейську резидентуру. У 2024 році її вже "урочисто запускали" для нейрохірургів. Де аналіз того пілоту? За чий рахунок живе молодий лікар у період резидентури, коли від нього вже вимагають майже дорослої відповідальності за життя пацієнта?

Людина навчається 6 років в університеті, проходить інтернатуру, складає іспити, збирає бали БПР (які перетворилися на банальний ринок купівлі сертифікатів), відповідає за щоденний ризик у палаті. А в результаті отримує зарплату, на яку неможливо орендувати навіть скромне житло. А потім ми щиро дивуємося, чому випускники вивчають польську чи німецьку мову швидше, ніж нові накази МОЗ.

Важливо Без медсестер і санітарок: як нові тарифи на проїзд у транспорті знищують українську медицину

Сюрреалізм кадрової політики: від прифронтових "копійок" до Філіппін

Окремий шедевр урядової програми — залучення молодих медиків до роботи в селах та на прифронтових територіях.

Держава пропонує одноразову виплату у 200 тисяч гривень за контракт на 3 роки. Поділіть ці гроші на 36 місяців. Це 5,5 тисяч гривень на місяць. 5,5 тисяч за те, щоб молодий спеціаліст їхав туди, де немає обладнання, немає житла, немає старших колег для розбору складних випадків, а на прифронтових територіях — ще й щоденний ризик потрапити під обстріл. Це не стимулювання. Це спроба недорого купити три роки чужої молодості й здоров'я.

А паралельно на тлі кадрової катастрофи ми чуємо ідеї про можливе залучення медиків із Філіппін.

Уявіть цей управлінський абсурд: власному лікарю, який працює під КАБами за 40 тисяч гривень (а медсестра — за 27 тисяч), ми додаємо вимог, розширюємо обов'язки, обіцяємо зарплату "у 2027 році" і дивуємося, чому він вигорає та йде. А замість того, щоб створити людські умови своїм, чиновники всерйоз обговорюють імпорт кабінетних замінників з іншого кінця світу.

Проєкт постанови №15521 зараз перебуває в комітетах Верховної Ради. І час ставити чиновникам прямі запитання, а не кивати на абстрактне слово "європейський". Де розрахунок вартості години праці лікаря та медсестри під нові вимоги? Де юридичний захист медсестри, якій передають функції лікаря? Де прорахований кошторис резидентури?

Якщо уряд хоче європейських стандартів у медицині, він має почати з європейського ставлення до медика. Бо якщо й надалі будувати за принципом: стандарти високі — зарплата мізерна, то скоро в наших лікарнях залишаться лише меблі та поодинокі екзотичні консультанти.

Реформа починається не з нових вимог, а з поваги до людської праці. Спочатку забезпечте медикам нормальні зарплати й адекватні умови, а вже потім вигадуйте для них нові обов’язки.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Важливо Село без медицини: чому масштаби проблеми стали очевидними лише зараз