The Times про полк «Рейд»

Примітка редакції. Наша війна дронів вразила і водночас налякала деяких британських військових. Почитаєте?

Сержант вийшов із темряви. Яскраве сяйво місяця підсвічувало його силует. Він усміхнувся і жестом показав на кілька великих вантажівок, які прибули приблизно годину тому: «Хочете подивитися на дрони?»

Було трохи після третьої ночі в п’ятницю. Ми стояли на ґрунтовій дорозі десь у сільській місцевості. По обидва боки від нас були пшеничні поля. Єдиними звуками залишалося тихе бурмотіння солдатів і випадковий металевий брязкіт зсередини вантажівок.

У непримітних вантажівках були заховані кілька дронів, здатних уражати цілі за сотні кілометрів углиб Росії в межах сміливої української кампанії «глибоких ударів», яка за останні кілька місяців пробила кремлівське відчуття невразливості.

Глибинні удари уражали нафтопереробні заводи, військові об’єкти, логістичні вузли й транспортні мережі далеко на російській території. Все це коштує російській економіці щонайменше 35 мільярдів фунтів втрачених доходів і пошкоджених активів. І це лише за попередніми оцінками.

Серія нещодавніх атак на склади ритейлера Wildberries, який обробляє товари й послуги вартістю близько 8,5% економіки Росії, тільки посилила цей ефект.

Минулого тижня командири українського 413-го полку «Рейд», який спеціалізується на таких операціях, надали мені доступ до глибоких ударів. Пізніше ми дізнаємося, що дрони були спрямовані на Крим. Було уражено російський військово-морський корабель у Чорному морі, танкери й судна в Азовському морі, два склади пального і боєприпасів, радари й зенітні ракетні комплекси, а також стартові платформи для дронів «шахед».

Такі атаки стали найважливішою зброєю в українському арсеналі. Маючи менше піхоти, ніж Росія, Україна була змушена швидко адаптуватися. Хоча далекобійні атаки використовуються у війні з 2023 року, протягом останнього року їх застосовували дедалі частіше. Вони ставали дедалі важливішими.

Одна з головних причин полягає в тому, що в України закінчуються ракети-перехоплювачі. Від перших днів війни вона покладалася на американські поставки систем ППО Patriot для збиття російських боєприпасів. Але Штати використали значну частину своїх запасів під час війни з Іраном. Хоч у липні вони й запропонували Україні ліцензію на виробництво власних ракет для Patriot, минулого місяця президент Трамп вже засумнівався і заявив, що неохоче «віддавав би такого типу технологію».

Нещодавно Київ був атакований приблизно 115 дронами і 24 балістичними ракетами. Багато дронів було збито, та жодну ракету не перехопили. Загинули понад 20 людей, десятки були поранені. Іншого дня під час атак в українській столиці загинули троє людей, зокрема одна дитина. Один із бійців, який брав участь у місії глибоких ударів, зауважив: тепер він почувається безпечніше в деяких районах поблизу лінії фронту, ніж у Києві.

Президент України закликав європейських союзників і країни НАТО надати більше підтримки. У середу він заявив, що розширить кампанію глибоких ударів, давши прямі вказівки знищувати пускові майданчики в Росії.

«Ці дрони тепер є і наступальною, і оборонною зброєю», — каже нам 32-річний сержант із позивним «Нік». Якщо українці можуть уражати ракетні пускові установки в Росії, то можуть зупинити зброю ще до того, як їхній ППО знадобляться перехоплювачі.

У минулому житті «Нік» працював у зв’язках із громадськістю. Тепер він один із небагатьох елітних бійців, відповідальних за боротьбу вже на території Росії. «Неймовірно складно визначити місцезнаходження цих пускових майданчиків, бо вони багато рухаються, але один ми справді нещодавно уразили. Вони — наш абсолютний пріоритет».

Командир підрозділу, 36-річний лейтенант із позивним «Кіт», оглянув свою невелику команду приблизно з десятка чоловіків, коли ті проводили фінальні перевірки. До його бронежилета прикріплений невеликий патч із написом «Час убивати».

Хоча погода була ідеальною для нічного запуску — ясне, чисте небо з легким вітерцем, — «Кіт» мав багато причин для занепокоєння. Російські ракети знищили кілька команд далекобійних дронів в інших підрозділах після того, як їхні позиції були викриті розвідувальними дронами або технологіями на кшталт підміни сигналів мобільного зв’язку.

«Глибокі удари настільки ефективні, що тепер ми — ціль номер один для Росії», — сказав «Кіт».

Протягом усієї п’ятничної операції солдати сканували небо й звірялися з радарними трекерами у пошуках ознак росіян. Після запуску нам потрібно було швидко зібратися і їхати якомога далі та якомога швидше, на випадок якщо вибухи розкриють нашу позицію. Жодну локацію не використовують двічі, і всю ніч ми залишалися під посиленою охороною.

Дрони для глибоких ударів були виготовлені українською компанією FirePoint. Кожен був оснащений високошвидкісними реактивними двигунами і ніс бойову частину масою 60 кг. Вони коштують близько 40 000 фунтів кожен. Та це ніщо порівняно з 4 мільйонами доларів (2,9 мільйона фунтів) за перехоплювач Patriot PAC-3.

Після майже трьох годин підготовки дрони були готові до запуску. Команда відійшла на безпечну відстань приблизно 100 метрів від вантажівок, і один за одним детонатори привели в бойове положення. Натисканням кнопки двигун першого дрона ожив, видавши оглушливий рев велетенської газонокосарки. Після фінального ударного вибуху і лютого спалаху вогню зброя рвонула в нічне небо.

Після зльоту дронами керують у три етапи. Перші п’ять хвилин пілот на землі виводить дрон на курс, перш ніж передати керування другому пілоту, який перебуває в іншій точці України. Цей пілот веде дрон більшу частину відстані до Росії. Коли він наближається до цілі, керування передають третьому пілоту, зазвичай найдосвідченішому, який доведе безпілотник до влучання.

Коли дрони злетіли, кінцева ціль була невідома всім, окрім «Кота» та його начальства. Перша новина про успіх надійшла після восьмої ранку — удар по кораблю в Чорному морі, біля Криму.

Нещодавні удари по анексованому півострову були настільки ефективними, що для мешканців стали звичними віялові відключення електроенергії. Минулого місяця регіональна адміністрація була змушена призупинити продаж бензину всім, окрім екстрених служб.

Минулого тижня начальник штабу оборони Великої Британії, сер Річ Найтон, повідомив: нещодавно він побував поблизу 30-кілометрової кілл-зони і спостерігав, як українці дистанційно полювали на свого ворога за допомогою дронів. Найтон сказав, що цей візит дав йому уявлення про майбутнє війни. Також він додав, що побачена «гейміфікація вбивства» викликала в нього дискомфорт.

Атака в п’ятницю була частиною операції за участю підрозділів із різних частин українського війська. Інші команди, що працювали в інших місцях України, уразили майданчик, який використовувався для запуску російських ударних дронів, станцію раннього попередження і паливне сховище.

«Кожна атака — як симфонічний оркестр. Кожна частина і кожен інструмент важливі», — сказав мені ще перед місією командир підрозділу глибоких ударів «Рейд», капітан із позивним «Шульц». Ми зустрілися на його базі, у східному місті поблизу лінії фронту.

Ззовні база нічим не відрізнялася від будь-якої іншої цивільної будівлі. Усередині нас попросили залишити взуття біля дверей із поваги до господарів. Навіть «Шульц» увійшов до командного пункту в шкарпетках. Смітник у коридорі був заповнений порожніми пачками сигарет і зім’ятими бляшанками від енергетиків. Головна кімната, де працювали солдати, пахла застояним димом.

Сили безпілотних систем створили у 2024 році з єдиною метою — зосередитися на війні дронів. Зараз вони складаються з 13 окремих бойових підрозділів. Одним із них є «Рейд». Але глибокі удари — це спільні зусилля армії, СБУ і ГУР. «Деякі підрозділи створюють основну атаку, а деякі виступають приманкою, але жодна частина не є важливішою за іншу», — підкреслює «Шульц».

Хоча «Шульц» пишається тим, чого досягла його команда, він визнає: цього все ще недостатньо. «Глибокі удари суттєво змінили ситуацію у військовому сенсі, але тим часом ми програємо балістичну битву, — сказав він. — Нам потрібно більше ППО, і нам потрібен доступ до супутників Starlink над російською територією».

Starlink, що належить компанії SpaceX Ілона Маска, блокує доступ до інтернету за межами української й окупованої території.

Коли над віддаленою ґрунтовою дорогою зайнявся світанок, залишився тільки запах згорілого реактивного пального. Команда зібрала своє спорядження і поїхала.

«Нік» приєднався до війська у 2023 році, за рік після народження свого первістка. Він каже нам, що пишається участю в такій кампанії. «Я досі щоразу відчуваю те саме збудження. Відчуття, що я є частиною чогось величезного і справді впливаю на події», — сказав він, знизавши плечима й усміхнувшись.

«Є щастя в усвідомленні, що ми добре виконали свою роботу і що просто зараз сотні кілограмів вибухівки летять у бік нашого ворога. Це хороше відчуття».