29 серпня 1526 – битва при Могачі: як поразка угорців відкрила османам шлях до Центру Європи

Те, що відбулося того спекотного літнього дня, стало не просто військовою подією – це був геополітичний землетрус, відлуння якого відчувалося аж до початку ХХ століття. 24 Канал розповість про все трохи докладніше.

Ілюзія європейської солідарності: як за 2 години знищили ціле королівство?

Політичний ландшафт Європи напередодні битви при Могачі був у тріщинах, але не всі їх хотіли помічати. Західна Європа була паралізована Італійськими війнами – імператор Священної Римської імперії Карл V Габсбург був зайнятий протистоянням із французьким королем Франциском I (який ще й таємно шукав союзу з османами). Папа Римський Климент VII, затиснутий у лещатах європейських інтриг, міг надати хіба символічні гроші.

Відтак двадцятирічний угорський король Лайош II (Людовік II Ягеллон) опинився у катастрофічній ізоляції. Угорщина, роздерта конфліктами між магнатами та королівською владою, залишилася сам на сам із наймогутнішою армією тогочасного світу – Османської імперії. А Сулейман Пишний якраз у 1521 році захопив Белград – ключову фортецю на південному кордоні Угорщини, і впритул загрожував королівству.

Султан чудово розумів слабкість супротивника. Влітку 1526 року його армія, що мала від 60 до 70 тисяч вояків та понад 150 гармат, рушила на північ, а назустріч їм вийшло угорське військо, яке ледве зібрало до 30 тисяч осіб. Трансільванський контингент так і не встиг приєднатися до основних сил, що стало однією з фатальних обставин тієї кампанії.

Угорці обрали для битви рівнину біля Могача, сподіваючись використати свою головну ударну силу – важку лицарську кінноту. Дійсно, у другій половині дня, коли почалася битва, угорська важка кавалерія правого флангу здійснила стрімку і, здавалося б, нищівну атаку на передові загони румелійського корпусу османів – лицарі прорвали перші лінії оборони, посіявши паніку серед легкої турецької піхоти.

Здавалося, диво можливе – угорці просувалися вперед, наближаючись до ставки самого султана, проте вони недооцінили технологічну та тактичну перевагу османів. Насправді уся ця ситуація була геніальною пасткою – коли угорська кіннота втягнулася вглиб османських порядків, турецькі війська розступилися, і перед лицарями постали елітні загони яничарів з аркебузами й суцільна стіна скутих ланцюгами гармат.

Як відбувалася битва при Могачі у 1526 та які мала наслідки: дивіться відео HistoryMarche

Саме такий вигляд мала знаменита османська тактика tabur cengi. Залп упритул був нищівним, свинцевий дощ і гарматні ядра буквально розірвали цвіт угорського лицарства. За лічені хвилини атака захлинулася у крові, а османська легка кіннота (акінджі) почала оточення флангів, перетворюючи відступ угорців на хаотичну бійню. Битва тривала всього близько 2 годин.

Як на крові під Могачем почалося народження нової Європи?

Після битви при Могачі на полі бою залишилися лежати понад 14 тисяч угорських воїнів, серед яких був майже весь вищий клір та аристократія країни. Але найстрашніший удар чекав попереду – молодий король Лайош II, намагаючись врятуватися втечею, потрапив у пастку природи.

Його важкий бойовий кінь послизнувся на крутому березі розмитого дощами струмка Челе – і король, закутий у масивні обладунки, впав у воду і захлинувся у багнюці. Разом із ним у тому струмку потонула і незалежність середньовічної Угорщини.

Наслідки битви були тектонічними – Османська імперія не просто здобула перемогу, а вибила двері до Центру Європи. Вже за кілька тижнів Сулейман увійшов до залишеної Буди, і згодом Угорське королівство розпалося на три частини – центральна відійшла під пряме управління Стамбула, східна (Трансільванія) стала васалом султана, а західна з північною смуги дісталися австрійським Габсбургам.

Саме ця подія заклала фундамент для багатовікового протистояння між Габсбургами та Османами, кульмінацією якого стануть облоги Відня. А угорське прислів'я Több is veszett Mohácsnál ("Більше було втрачено під Могачем") досі використовують як розраду у часи бід.