Донька військового народилася через три роки після загибелі батька

«Ціль виконано», – тихо каже Ольга Черниш біля меморіалу в Умані, тримаючи на руках маленьку Настю. Дівчинці лише місяць. Її батько Сергій загинув на війні три роки і два місяці тому. Як інформує «Главком», історію народження дівчинки розповідає tsn.ua.

Сергій не знав, якою буде його дитина – хлопчиком чи дівчинкою, коли вона народиться. Але дуже хотів стати батьком. На відео, яке він записав для майбутньої дитини, чоловік звертається до неї ще до народження. Ольга переглядає цей запис і досі не може повірити, що все це відбувається насправді.

«А це зі мною, а вона в мене дійсно є», – говорить жінка, дивлячись на доньку.

До повномасштабної війни Ольга та Сергій жили у Херсоні. У 2021 році вони почали готуватися до екстракорпорального запліднення. Але сталася війна, Херсон окупували, і про заплановане лікування довелося забути. Коли подружжю вдалося виїхати до Умані, Сергій пішов у військо. Спочатку служив у роті охорони, згодом опинився на Донеччині. Навіть на фронті він говорив про дитину.

«Він мене заспокоював: «Усе буде добре. Я ще головну ціль життя не виконав. В мене ще дитина не народилася». І після того, поки він був там, практично щоразу, коли виходив на зв’язок, слово «ціль» проскакувало. «Пам’ятай про ціль», – каже Ольга.

Ольга проходила обстеження, гормональне лікування, перенесла хірургічні втручання. Спроб завагітніти було стільки, що точної кількості вже не називає.

«Збилась десь разі на 12-му. Півтора десятка – це точно», – ділиться жінка.

Через службу Сергій вирішив заморозити свій біологічний матеріал. Саме тоді подружжя дізналося про можливість оформити постмортальну заяву – документ, який дозволяв би після смерті чоловіка використати його біоматеріал для народження дитини. Чоловік поїхав до нотаріуса, коли зміг вирватися з військової частини. Оформив необхідні документи. 17 травня 2023 року Ольга дізналася про загибель Сергія. Через тиждень чоловіка привезли додому у закритій труні. Вона попросила її відкрити.

«Мені треба було впевнитися, кого я взагалі ховаю. В деякій мірі це мені могло усвідомити, що все це – він, його нема», – згадує Ольга.

Наступного дня після похорону Ольга написала репродуктологу. Надіслала фото постмортальної заяви та повідомлення про смерть чоловіка. Та запевнила, що готова йти далі. Та спроба завагітніти виявилася невдалою. Жінка каже, що тоді діяла фактично всупереч власному болю. Лікарі та психологи радять після смерті партнера дати собі час, перш ніж починати процедуру. Вона зрозуміла це вже згодом.

Через майже два роки після загибелі Сергія нарешті з’явився шанс. І водночас – новий удар: усі чотири ембріони, які вдалося створити з біоматеріалу подружжя, показали генетичні порушення. За таких результатів жоден із них не радили переносити.

Ольга пішла на консультацію до генетика. Розповіла йому про Сергія, про його заяву і про те, чому для неї це настільки важливо. Лікар звернув увагу на четвертий ембріон.

«При інших обставинах я сказав би: «Ні, всі непридатні». Але вказав на ембріон номер чотири – дівчинку. Ось тут є шанси», – переповідає Ольга висновок генетика.

Ембріон номер чотири – це Настя.

Генетичні порушення не підтвердилися. Але легкою вагітність не була. Ольга показує сотні шприців – стільки ін’єкцій їй довелося робити, аби виносити дитину.

28 липня Настя народилася здоровою. Тепер Ольга показує доньці місця, пов’язані з її батьком.

Сергій похований у рідному Станіславі на Херсонщині. Селище деокуповане, але залишається прифронтовим, тому дістатися до могили зараз непросто. Ольга просила місцеву владу розмістити його портрет на Алеї Героїв в Умані – щоб вона могла приходити сюди, говорити з чоловіком і одного дня привести до нього Настю.

На День Незалежності вони вже були там. Ольга принесла два букети: маленький жовто-блакитний – від Насті, і соняхи – від себе.

Є ще одне місце – меморіал загиблим біля ТЦК в Умані. Саме звідси Сергій їхав на війну. Серед сотень облич Ольга знаходить його портрет. Відгортає конверт із донькою, дивиться на фотографію чоловіка і шепоче: «Ціль виконано».

До слова, у Києві пасажирка Uklon народила дитину просто в салоні автомобіля під час поїздки до пологового будинку. Майбутня мама їхала до пологового разом з акушеркою, однак дістатися медзакладу до початку пологів вони не встигли. Дитина народилася безпосередньо в автомобілі, а пологи прийняли в салоні.