Людський капітал університетів: як змінюються зарплати та умови академічної праці

Українські університети входять у 2026/2027 навчальний рік із кількома одночасними викликами: скороченням кількості викладацьких ставок, міграцією фахівців, міжнародною академічною мобільністю та конкуренцією з приватним сектором. На цьому тлі держава підвищує посадові оклади педагогічних і науково-педагогічних працівників та обговорює зміну системи їх нарахування.З 1 січня 2026 року посадові оклади педагогічних і науково-педагогічних працівників зросли приблизно на 30%. Із 1 вересня передбачений наступний етап — ще на 20%. Окремо обговорюється перехід від Єдиної тарифної сітки до нової моделі формування посадових окладів. Однак ця модель поки має статус проєкту, тому її остаточні параметри та строки запровадження можуть змінитися.Масштаб нинішніх рішень особливо помітний у ретроспективі. У 2021 році посадовий оклад працівника першого тарифного розряду ЄТС зріс до 2 670 грн із 1 січня, а з 1 грудня — до 2 893 грн. Після цього базовий показник залишався незмінним до 2024 року, коли з 1 січня його було підвищено до 3 195 грн. На цьому рівні він зберігався і у 2025 році. Із 1 січня 2026 року розпочалося нове масштабне коригування оплати праці педагогічних і науково-педагогічних працівників.Кадрова статистика демонструє масштаб трансформації. За даними Інституту освітньої аналітики, у закладах вищої освіти системи Міністерства освіти і науки України загальна кількість ставок педагогічних і науково-педагогічних працівників становила 109 999,88 на початок 2022 року, 102 415,05 — на початок 2023-го та 95 034,35 — на початок 2024 року. Таким чином, упродовж двох років кількість ставок скоротилася майже на 15 тис., або на 13,6%.Окремо офіційна статистика фіксує чисельність працівників. На початок 2025 року в закладах вищої освіти України працювали 103 960 науково-педагогічних, 786 наукових і 8251 педагогічний працівник.Ці показники сформовані за різною методикою: у першому випадку йдеться про кількість ставок у закладах системи МОН, у другому — про фізичну чисельність працівників у закладах вищої освіти України. Тому їх не можна об'єднувати в один безперервний статистичний ряд. Водночас обидва зрізи допомагають оцінити масштаб кадрового потенціалу системи та зміни, які відбуваються в університетському середовищі.Можливості самих фахівців, із повномасштабною війною, міграційними процесами, міжнародною академічною мобільністю, розвитком дистанційної зайнятості та дослідницьких програм суттєво змінили географію академічного ринку праці. Для викладача або науковця професійна альтернатива сьогодні не обмежується іншим університетом чи навіть іншою країною. Приватний сектор, консалтинг, міжнародні проєкти, дослідницькі центри та дистанційні формати створюють додаткові можливості для працевлаштування особливо це стосується фахівців у ІТ, фінансах, економіці, праві, управлінні та інженерії, де академічна кваліфікація поєднується з компетенціями, затребуваними поза університетом.У результаті українські заклади вищої освіти дедалі більше конкурують не просто за заповнення штатних посад, а за конкретних фахівців із науковою кваліфікацією, практичним досвідом і міжнародними професійними можливостями. Водночас на кадрову ситуацію впливають зміни в мережі університетів, кількість студентів, обсяг навантаження, безпекова ситуація, релокація закладів освіти, зовнішня міграція та природне вибуття працівників. Тому кадрову динаміку важливо зіставляти зі змінами оплати академічної праці, не ототожнюючи одночасність цих процесів із прямим причинно-наслідковим зв'язком.Для ретроспективного аналізу показовими є офіційні звіти Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця. На відміну від агрегованого показника середньої зарплати у сфері освіти, ці дані дають змогу простежити оплату праці всередині конкретного університету — за професійно-кваліфікаційними категоріями професора, доцента і викладача — та побачити її динаміку протягом 2021–2025 років.Дані одного університету не відображають ситуацію в усіх закладах вищої освіти України. Рівень виплат у кожному ЗВО залежить від структури фонду оплати праці, навантаження, надбавок, доплат, премій та фінансових можливостей закладу. Водночас приклад ХНЕУ ім. С. Кузнеця дає змогу порівняти показники за кілька років, сформовані в межах одного закладу та за однаковими професійними категоріями.У 2021 році середня заробітна плата професора — доктора наук становила 22 581 грн на місяць, доцента — кандидата наук — 17 300 грн, викладача — 10 075 грн.До 2025 року всі три показники зросли, але з різною швидкістю. Середня зарплата викладача збільшилася з 10 075 до 13 615 грн, або на 35,1%. Середня зарплата доцента — кандидата наук зросла з 17 300 до 22 036 грн, або на 27,4%. Для професора — доктора наук приріст був значно стриманішим: із 22 581 до 25 673 грн, або на 13,7%. Водночас це номінальне зростання без урахування інфляції, тому воно не означає відповідного збільшення купівельної спроможності працівників.П'ятирічний ряд показує також тенденцію зближення показників оплати праці окремих професійно-кваліфікаційних категорій.У 2021 році розрив між середньою зарплатою професора — доктора наук і доцента — кандидата наук становив 5281 грн на місяць. У 2025 році вона скоротилася до 3637 грн.Важливо також розрізняти середню заробітну плату та посадовий оклад. Дані ХНЕУ можуть включати доплати, надбавки, премії, індексацію, виплати за вчені звання і наукові ступені та інші передбачені законодавством складники. Натомість державні рішення 2026 року стосуються передусім підвищення посадових окладів і можливої зміни механізму їх формування.У 2026 році відбуваються два паралельні процеси: поетапне підвищення посадових окладів — приблизно на 30% із 1 січня та ще на 20% із 1 вересня — і підготовка нової системи оплати праці з поступовою відмовою від ЄТС. Для першого етапу підвищення МОН у квітні 2026 року перерозподілило понад 2,5 млрд грн бюджетних коштів.Проєкт нової системи передбачає окремі коефіцієнти: для професора — 0,75 та 0,83, доцента — 0,69 та 0,76, викладача/асистента — 0,63 та 0,69 на першому та другому етапах відповідно. Оклад пропонується розраховувати на основі середньомісячної номінальної зарплати штатного працівника в Україні; для першого етапу використано показник 28 885 грн за I квартал 2026 року. Отже, йдеться не лише про підвищення окладів, а й про зміну механізму їх формування, однак коефіцієнти та порядок переходу поки залишаються параметрами проєкту.Відповідь стане зрозумілою не одразу. У вересні 2025 року в Україні діяли 306 закладів вищої освіти, у яких працювали 108 229 наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників, однак конкуренція за кваліфікованих фахівців давно вийшла за межі самої системи вищої освіти.Тому 2026/2027 навчальний рік стане важливою точкою для оцінки нової зарплатної політики: показовим буде не лише зростання номінальних доходів, а й те, чи уповільниться кадрове скорочення та чи посилиться конкурентоспроможність академічної зайнятості.Якщо темпи втрати кадрів зменшаться, це стане аргументом на користь того, що підвищення оплати сприяє утриманню фахівців; якщо тенденція істотно не зміниться, питання вийде за межі самого розміру посадового окладу — до здатності системи винагороди враховувати кваліфікацію, наукові результати, практичний досвід і професійну цінність працівника.