Від «зелених чоловічків» до кібератак: у The Telegraph розповіли шість можливих сценаріїв нападу РФ на НАТО

Цього тижня директор ЦРУ Джон Раткліффздійснив рідкісний візит до Москви, де, як вважається, передав російській стороні попередження. Його суть полягала в тому, що США знають про плани Росії, не дозволять їх реалізувати та закликають Москву відмовитися від них. Імовірно, йшлося про можливий напад Росії на НАТО, про загрозу якого вже певний час попереджають уряди різних західних країн.

Головний аналітик з міжнародних питань газети The Telegraph Роланд Оліфант пише, яким міг би бути можливий напад Росії на НАТО, яку мету він міг би переслідувати та де саме Альянс може опинитися під ударом.

Напад у «кримському стилі» на сусідні країни НАТО

Зазначається, що західні стратеги вважають цей сценарій одним із найбільш обговорюваних серед можливих варіантів дій російського диктатора Владіміра Путіна. Після розгортання російських військ у Криму та на Донбасі у 2014 році вони почали розробляти теорії щодо можливого повторення подібного сценарію вже в країнах Балтії.

За таким сценарієм російські агенти, які діятимуть під виглядом «активістів», можуть організувати протести через вигадані скарги щодо етнічної російської меншини в таких містах, до прикладу, як естонська Нарва чи латвійський Даугавпілс. Під прикриттям цих «протестів» російські військові, які спочатку діятимуть непомітно та в цивільному одязі, можуть перетнути кордон і взяти під контроль ключові міста.

До того ж за такого сценарію НАТО теоретично могло б зіткнутися зі складним питанням: чи вважати ці події російським нападом, чи звичайними вуличними протестами. Також було б незрозуміло, хто має реагувати — військові чи поліція, а також чи варто застосовувати зброю проти «протестувальників».

Поки НАТО вагалося б із відповіддю, слідом за «протестувальниками» могли б з’явитися російські військові в уніформі нібито для «забезпечення миру». За кілька днів Росія таким чином могла б фактично встановити контроль над частиною території Альянсу.

Однак за оцінкою, головна проблема такого сценарію полягає в тому, що одну й ту саму операцію важко успішно провести двічі. Після подій у Криму уряди Естонії, Латвії та Литви почали готуватися саме до такого розвитку подій.

«Цього разу така тактика не зустріне вагань. Якщо на вулицях Нарви з’являться аналоги таємничих кримських "зелених чоловічків" 2014 року, їх просто застрелять», — йдеться у статті. 

Звичайний напад на сусідні держави

Найгіршим, хоча й найменш імовірним, вважають сценарій прямого конвенційного нападу. За такого розвитку подій російські війська могли б одночасно вторгнутися з Калінінграда та Білорусі й перерізати «Сувальський коридор» — вузьку ділянку кордону між Польщею та Литвою.

Паралельно російські десантники або морські піхотинці могли б висадитися на Готланді — шведському острові в Балтійському морі. Там вони могли б розгорнути систему протиповітряної оборони, яка нейтралізувала б перевагу НАТО в повітрі та зробила б неможливим постачання повітряним шляхом.

За такого сценарію три країни Балтії могли б опинитися відрізаними від решти НАТО як суходолом, так і повітрям. Підрозділи операторів дронів, загартовані боями та щойно повернуті з фронту в Україні, могли б заповнити небо ударними безпілотниками й атакувати ізольовані сили країн Балтії та їхніх союзників. 

До того ж серед них могла б опинитися й британська бойова група чисельністю 900 військових, розгорнута в Естонії, яку могли б знищити ще до того, як вони побачили б російських солдатів і змогли відкрити вогонь у відповідь.

Крім того, за такого розвитку подій війська НАТО, які не мають достатнього досвіду ведення бойових дій із масовим використанням дронів, швидко могли б зазнати поразки. Після цього російські сухопутні сили могли б відтіснити залишки військ противника та просуватися у напрямку Таллінна, Риги й Вільнюса.

За оцінкою, як і сценарій, що передбачає повторення подій у Криму, цей варіант уже неодноразово відпрацьовували під час масштабних навчань. Водночас основні сили російської регулярної армії зараз зосереджені на війні проти України, тому поблизу кордону з Естонією наразі немає жодного великого боєздатного російського підрозділу

Експерт із російських спецслужб Марк Галеотті зазначив, що у разі перетину російськими військами кордону та вторгнення до Естонії всі розумітимуть, як діяти. Війська, що здійснили вторгнення, опиняться під ударом, а повітряні та ракетні сили НАТО залучать для атак на їхні тилові підрозділи забезпечення.

Вторгнення

Цей сценарій показує, наскільки важливою може бути двозначність. Наприклад, у російського вертольота нібито виникають проблеми з двигуном, через що він здійснює «аварійну посадку» одразу за кордоном із Калінінградом.

Після цього для охорони місця події на території Польщі або Литви та повернення екіпажу можуть направити «рятувальну групу». Вона, можливо, навіть буде без зброї, тому формально це не виглядатиме як вторгнення, від якого країни НАТО має захищати стаття 5.

Навіть у разі швидкого відступу така операція могла б продемонструвати, що Росія здатна проникати на територію НАТО й уникати за це відповідальності. Та й варіантів сценарію із «загубленим вертольотом» може бути чимало. Наприклад, ракети чи дрони можуть нібито випадково пролетіти над Україною та впасти на території Польщі, Румунії або Молдови. Останніми місяцями кількість таких «нещасних випадків» зростає.

Зазначається, що Центр аналізу європейської політики (CEPA) у нещодавньому звіті описав п’ять рівнів ескалації таких атак — від одиничного вторгнення чи розвідки поблизу кордону до масштабного вторгнення або гібридної атаки із серйозними наслідками.

У CEPA також зазначили, що всі ці сценарії розраховані на дії нижче порогу відкритої війни. Вони використовують те, що західним урядам потрібен час, аби зрозуміти, що саме сталося, встановити винних і визначити, чи можна вважати це початком активної війни.

Професор російської політики Кінгс-коледжу Лондона та один з авторів звіту CEPA Сем Грін зазначив, що поки західні уряди проходитимуть цей процес, ситуація вже може змінитися, а Росії вдасться уникнути відповідальності.

«Це розраховано на те, щоб продемонструвати, що збитки можуть бути ще більшими, налякати західних політиків і, таким чином, змінити їхні розрахунки щодо того, наскільки вони готові підтримувати Україну», — зауважив він. 

Операція під чужим прапором

Найпростіший сценарій передбачає короткочасне та нелетальне вторгнення, головною метою якого є надсилання певного сигналу. Однак останнім часом західні експерти з питань безпеки дедалі частіше висловлюють припущення, що Росія може планувати значно масштабніші дії.

З’являється дедалі більше повідомлень про те, що Кремль накопичує захоплені або збиті українські дрони. Їх Росія може використати для атаки під чужим прапором, щоб послабити єдність НАТО та підтримку України. За таким сценарієм Москва могла б видати удар по прикордонній країні за нібито помилку під час масштабної повітряної атаки України на Росію.

Однією з можливих цілей може стати Польща, де вже спостерігається зростання антиукраїнських настроїв.

Такий сценарій видається більш імовірним, ніж варіант із Нарвою, і може дати Росії потрібний політичний результат. Водночас асоційований науковий співробітник з питань Росії та Євразії в «Чатем-Хаусі» Кір Джайлз зазначив, що сам початковий інцидент може бути доволі простим. Однак менш зрозуміло, як саме Росія могла б використати його, щоб дестабілізувати НАТО та створити підґрунтя для подальших дій.

Саботаж у Європі

Росія не обов’язково має обмежуватися країнами, які розташовані біля її кордонів. Москва вже довела, що здатна проводити диверсійні та саботажні операції в різних частинах Європи, часто обираючи для цього країни, які можуть бути менш готовими до несподіваних загроз, ніж її безпосередні сусіди.

Серед останніх підозрілих інцидентів — безпілотник із вибухівкою, який 4 серпня виявили поблизу українського літака в аеропорту Лейпцига в Німеччині. Також тижнем пізніше на складі зброї в Італії стався загадковий вибух.

Однак як зазначається, обидва ці випадки мають спільну рису — вони не завдали нікому шкоди. Якщо Путін справді хоче перевірити реакцію НАТО, наступним кроком може стати операція, яка призведе до людських жертв. Наприклад, сходження поїзда з рейок або вибух на заводі могли б спричинити не лише економічні збитки, а й людські втрати. Такі дії, за умови, що Росія розраховує на відсутність силової відповіді з боку НАТО, могли б стати для Москви способом чинити тиск на Альянс.

За оцінкою, такі операції несуть для Росії значний ризик. Москва не може точно передбачити, який рівень застосування сили змусив би Захід змінити свою політику та припинити або суттєво скоротити підтримку України. Водночас надмірна ескалація може спровокувати рішучу відповідь, про яку Росія згодом пошкодує.

«Ризик не в тому, що ми спимо, поки Росія готується до вторгнення. Він полягає в іншому: через відсутність із російського боку чіткого розрахунку ризиків і вигод вони можуть припуститися помилки. Уявімо, що дрон, який літає поблизу аеропорту Схіпхол або Шарля де Голля, зіткнеться з пасажирським літаком і призведе до загибелі 200 чи 300 цивільних на території НАТО. Тоді раптом знадобиться реакція — значно рішучіша, ніж будь-яка з тих, які ми бачили досі. І раптом ми можемо отримати ескалацію, якої не хотіла жодна зі сторін», — наголосив Грін. 

Кібератака

Кібератаки багато в чому схожі на саботажні операції. Вони можуть статися будь-де, часто складно встановити, хто саме за ними стоїть, а їхні наслідки можуть бути дуже серйозними. Водночас такі дії перебувають у неоднозначній сфері. Формально вони не є військовою атакою, але за певних обставин можуть стосуватися застосування статті 5 НАТО.

Масштабні кібератаки теоретично можуть стати підставою для застосування механізму колективної оборони НАТО. Але через особливості таких атак часто складно точно встановити, хто за ними стоїть, а також передбачити, якою саме може бути відповідь Альянсу.

Системи охорони здоров’я особливо вразливі до перевантаження. Наприклад, гіпотетична кібератака, яка вивела б з ладу комп’ютерні системи перекачування крові Національної служби охорони здоров’я Великої Британії (NHS), могла б призвести до ситуації, коли ніхто не знав би, де знайти кров першої групи з позитивним резус-фактором. Такий збій, без сумніву, міг би коштувати людських життів і спричинити паніку.

Водночас наслідки кібератаки не обов’язково мають бути настільки фатальними. Наприклад, зупинка роботи фондової біржі для поширення паніки на ринку або закриття важливого аеропорту могли б спричинити серйозні незручності та вплинути на ухвалення політичних рішень.

За оцінкою експертів, як і в інших сценаріях, Кремль, імовірно, намагатиметься дозувати такі атаки, щоб вони майже досягали межі, після якої могла б послідувати серйозна відповідь. Саме швидкість встановлення відповідальності та реагування може стати ключовим фактором стримування таких дій. Грін вважає, що якщо Раткліфф під час візиту від імені ЦРУ чітко дав Росії зрозуміти, що цього разу реакція буде значно швидшою, ніж Москва звикла очікувати, це може змусити Кремль обережніше планувати свої подальші дії.

Тим часом європейські чиновники впевнені, що немає жодних доказів підготовки Росії до нападу зі звичайною зброєю на НАТО чи одну з країн Балтії. Так вони спростували повідомлення про те, що саме ця тема нібито могла бути головною під час візиту директора ЦРУ до Москви цього тижня.