Закопуйся, або тебе закопають

Примітка редакції. Злий текст про те, як українці горюють щодо спалених ТРЦ, які з якогось дива будувались після початку повномасштабки. І порада державника.

Російські удари по нашому цивільному сектору економіки не були секретом і до того, як десь спалахнув перший хаб Wildberries. Просто у наших людей коротка пам'ять. Сподіваюсь, у нашого бізнесу вона ліпша.

Війна в Україні триває з 2014 року. Період АТО/ООС мав привчити українців до того, що на їхній території інколи відбуваються диверсії, через що держава втрачає ще один склад боєприпасів чи ще щось схоже. Мав, але не привчив.

Повномасштабний етап війни в Україні триває з 2022 року. Період тотальної війни мав привчити українців до того, що ворог вміє відкласти будь-яку військову доцільність і бити виключно по цивільних об'єктах. Мав, але також не привчив.

Тому зараз, у другій половині 2026 року, більша частина українського бізнесу виявилася ані морально, ані практично не готовою до серії ударів, які переслідують зовсім не військову ціль — терор, який змусить цивільне населення благати владу про капітуляцію.

Я не кажу, що кожен бізнесмен мав копати собі укриття на випадок ядерної війни. Я кажу, що бізнесмени під час повномасштабного вторгнення продовжували поводитися так, наче війна — це щось далеке й нецікаве. Війна прийшла і нагадала про себе. Раптом виявилося, що вона близько, і їй цікаві найменш готові з нас.

Одещина залишилась без «Епіцентрів»? А я пам'ятаю, як «Епіцентр» відкрив новий об'єкт в Обухові, 2025 рік був надворі. З Росії по нас уже літали не лише ракети, а й «шахеди». ППО вже посилилася, одночасно з цим відчувши брак боєприпасів для нових гарних цяцьок.

Так само «Епіцентр» будував новий ТРЦ на виїзді з Києва, надворі був 2024-й.

До речі, того ж року мережа відкрила ось таку красу в Київській області.

Я так розумію, якщо росіяни й це спалять дотла, ця подія також стане для відповідальних осіб шоком, приводом для депресії, повною несподіванкою. Що ж, не мені їх вчити, як гроші заробляти і на чому їх втрачати.

Якщо хтось спитає, за яких умов взагалі можна будувати новий ТРЦ, я чесно відповім — ні за яких. Мабуть, з боку компанії було б логічніше витратити ці кошти на мережу підземних складів, посилення логістики. Замість цього бізнес продовжував вкладати гроші у свою подальшу вразливість.

І тут я вперше побачив щось розумне від держави. У тій галузі, де зазвичай бізнес має бути розумнішим (а на чому ж ще йому заробляти). Цитую.

Кабмін запустив експеримент, у межах якого частину стратегічних запасів дизельного пального зберігатимуть у захищених підземних сховищах. Нова урядова Постанова №1037 запроваджує підземне зберігання мінімальних запасів нафтопродуктів у виснажених родовищах, соляних кавернах і магістральних трубопроводах.

Постанова 1037 запускає дворічний експериментальний проєкт щодо впровадження підземного зберігання нафтопродуктів із складу мінімальних запасів. Уряд намагається перенести стратегічний паливний резерв туди, куди не дістануть ворожі засоби ураження — у підземні ємності надр, соляні каверни, виснажені нафтові й газові родовища, а також у глибинні штучні резервуари та навіть лінійні частини магістральних трубопроводів.

До реалізації проєкту долучені Міненерго, Міністерство економіки та довкілля, Державне агентство з управління резервами (ДАУР), АТ «НАК «Нафтогаз України», АТ «Укртранснафта» та АТ «Оператор ринку».

Окрім державних органів, прямими учасниками процесу стають суб’єкти ринку, оператори й відповідальні зберігачі, які відповідно до закону зобов’язані формувати МЗНП, а також адміністратор електронної системи репортингу. Центральною фігурою та оператором усього експерименту визначено АТ «Укртранснафта».

Якщо треба ще деталей, читайте тут. А я продовжую. Мені подобається пошук рішень, які адаптувалися до російських ударів. Звісно, був би радий побачити такі ініціативи рік, два, три роки тому. Та все одно це певний прогрес.

Я не кажу, що державі вдасться реалізувати задум. Та це саме той випадок, який хотілося б показати вітчизняним підприємцям. Щойно у державних діячів не стане сил та енергії, я хотів би побачити рух нашого ритейлу саме в цьому.

Мені не потрібен ритейл, який витрачає мільярди на нову скляну коробку посеред міста, бо потім ця коробка стоїть розбомблена. Мені потрібен ритейл, який замість розваги працює над максимальним збереженням активів.

Ворог не хоче йти на переговори, щоб ваша скляна халупа на виїзді з села Сракотаничі простояла ще сім років і нарешті окупилася.

Ворог не хоче відступати, щоб ваші плани на розбудову мережі ТРЦ, максимально вирваних із контексту реальних потреб, були реалізовані.

Ворог не хоче брати в подарунок лише Донбас, щоб ваші бізнес-колаборації призвели до нового буму комерційної нерухомості, яка потім стає ласою ціллю вже у наступних війнах.

Ворог хоче одного: нашої поразки і, бажано, смерті. Чи хочете ви йому дарувати що поразку, що смерть — залежить від вас. Я не планую, наприклад.

Закопуйся, або тебе закопають.