«Доведи, що не брешеш»: як цивільні після російського полону опиняються без підтримки держави

Україна наразі не має дієвої системи, здатної забезпечити повноцінний супровід цивільних людей після їхнього повернення з російського полону, а за умови їхнього масового звільнення це може призвести до реального колапсу державних програм допомоги. На сьогодні державний апарат ледве перекриває лише першочергові потреби тих, хто виривається з неволі, тоді як основний обсяг соціальних викликів змушені вирішувати громадські організації. Про це свідчать результати дослідження «Цивільні після російського полону: державна політика України, міжнародний досвід, дороговкази», яке 31 серпня у Києві презентувала Фундація захисту громадянського суспільства Civis Fortis.

Брак єдиного маршруту

Аналітики Civis Fortis зазначають, що в країні відсутній уніфікований маршрут допомоги. Через це звільнені цивільні не розуміють, до кого звертатися. Натомість люди, які повернулися поза межами офіційних процедур, часто залишаються без офіційного статусу та гарантованих пільг. А наявна система медичної та психологічної реабілітації не передбачає достатньо тривалого відновлення.

За даними Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України Дмитра Лубінця, станом на червень 2026 року було верифіковано 1878 цивільних людей, яких утримує Росія, з них 892 людини були офіційно підтверджені Міжнародним Комітетом Червоного Хреста (МКЧХ). Проте точна кількість цивільних у російському полоні досі залишається невідомою.

«Вже сьогодні держава не встигає забезпечувати навіть базову допомогу людям, які повертаються з полону РФ, а за масового звільнення тисяч полонених система підтримки може не впоратися», — наголосила голова Civis Fortis Людмила Янкіна.

Принцип «єдиного вікна»

Після звільнення цивільні одночасно потребують цілого комплексу заходів:

• Медичної та психологічної допомоги;
• Відновлення втрачених документів і житла;
• Фінансової підтримки;
• Оформлення статусу та вирішення соціальних питань.

Оскільки єдиного органу для цього немає, Civis Fortis пропонує запровадити кейс-менеджмент за принципом «єдиного вікна». Це передбачає закріплення за кожною людиною соціального працівника або кейс-менеджера. Такий фахівець визначатиме потреби, направлятиме до спеціалістів і супроводжуватиме постраждалу людину від моменту звільнення аж до повноцінної реінтеграції в суспільство.

Бюрократична пастка

Найбільш вразливою категорією є самостійно звільнені цивільні люди — ті, хто вирвався з місць утримання самостійно, повернувся після деокупації або пройшов через треті країни. Їм найважче довести факт перебування в полоні через відсутність офіційних паперів від органів влади чи міжнародних інституцій.

Янкіна наводить реальний випадок із практики: «Жінка отримала інвалідність внаслідок полону, втратила слух і зуби. Є рішення російського судилища та спрямування на примусову психіатрію, є офіційне підтвердження від СБУ про мотиви проукраїнської діяльності цієї жінки в окупації, але Комісія, яка розглядає надання статусу, ще вимагає довести «патріотичні мотиви» затримання, хоча закон цього не передбачає. Тобто людина повертається з полону, і перше, що чує від держави, — доведи, що не брешеш. Це презумпція винуватості, а не захист постраждалих».

Для розв'язання цієї проблеми експерти пропонують:

• Спростити процедуру встановлення факту перебування в полоні;
• Визнавати альтернативні докази та свідчення;
• Запровадити презумпцію на користь заявника;
• Надавати базову медичну, психологічну та соціальну допомогу одразу після повернення, незалежно від наявності офіційного статусу.

Тривала реабілітація

Дослідники акцентують, що людям після полону потрібна повноцінна реабілітація, а не разовий медичний огляд, адже вони мають фізичні наслідки катувань, хронічні захворювання та глибокі психологічні травми. Нинішня система обмежується первинною ланкою — коротким перебуванням у лікарні без гарантованого санаторного етапу чи подальшого супроводу.

За рекомендаціями Civis Fortis, ефективне відновлення має тривати до двох років і складатися з трьох послідовних етапів:

1. Первинного медичного обстеження та надання невідкладної допомоги одразу після звільнення;
2. Спеціалізованого лікування та комплексної реабілітації;
3. Довготривалого супроводу після виписки із систематичними медичними оглядами та психологічною підтримкою.

Раніше повідомлялося, що тисячі цивільних українців, які опинилися під російською окупацією, потрапили у справжню «чорну діру» російської пенітенціарної системи без жодного офіційного механізму повернення додому чи обміну. На відміну від військовополонених, щодо цивільних заручників відсутня будь-яка міжнародна правова процедура, що робить їхню долю одним із найскладніших питань майбутніх перемовин про завершення війни.