«Крики не припинялися годину»: вчені вперше записали, як морська свиня втратила дитинча в сітці

Науковці вперше в історії змогли записати в режимі реального часу аудіозапис трагічного випадку, коли дитинча морської свині потрапило в сіті як прилов. Оприлюднені звуки тваринивражають своєю розпачливістю, адже поруч з твариною, що загинула, ще годину кричала інша.

Про це пишуть Ifl Science.

Трагедія в Корнуоллі: науковці вперше записали загибель морської свині у сітях

Загалом китоподібним доводиться невимовно скрутно. І йдеться не лише про побутові труднощі — як-от коли самки гладких китів змушені плавати догори черевом, аби хоч трохи відпочити від власних дитинчат.

2002 року люди вже довели до повного вимирання цілий вид: єдиний у світі прісноводний дельфін неухильно вимирав понад 1000 років. Сьогодні ж морські ссавці щодня змушені виживати серед промислових рибальських сіток.

Утім, прилов — це проблема, яку однаково прагнуть розв’язати і сама риболовецька галузь, і екологи, і урядовці.

Морські свині (Phocoena phocoena — також фоцени) вважаються одним із найменших видів китоподібних. Вони є частими гостями у прибережних водах Великої Британії. У цих акваторіях від заплутування в стаціонарних сітях щороку гине близько 1000 морських свиней та дельфінів.

Щоб зменшити кількість таких трагедій, дослідники вирішили протестувати пасивний акустичний моніторинг. Вчені прагнули зрозуміти, як саме дрібні китоподібні контактують зі стаціонарними сітями та з яких причин у них плутаються.

«Шкода, коли будь-яка дика тварина ненавмисно гине через діяльність людини, і це дослідження є зворушливим нагадуванням про те, що прилов є питанням добробуту, а також питанням збереження», — каже старший науковий співробітник Шотландського океанографічного інституту доктор Джеймі Маколей.

Спеціальну систему гідрофонів установлювали на стаціонарних сітях біля узбережжя Корнуоллу в період з 2017 по 2019 рік. Це дозволило науковцям відстежити траєкторію руху тварин біля знарядь лову. І саме під час цього експерименту обладнання зафіксувало реальний випадок заплутування біля моніторингового масиву.

Конструкція складалася з двох пристроїв, встановлених уздовж сіті. Якщо звуки тварини фіксували обидва датчики, система точно визначала місцерозташування морської свині та відстежувала її переміщення в реальному часі.

Тварина заплуталася приблизно за 20 метрів від гідрофона та датчика глибини. Отримані дані свідчать, що вона підняла сітку приблизно на 7 метрів угору — найімовірніше, намагаючись вирватися на поверхню і ковтнути повітря.

Аудіозаписи до, під час і після трагедії показують, що поруч перебували дві морські свині: одна потрапила у пастку, а інша плавала зовсім поруч.

Звукові дані підтверджують, що до інциденту пара активно полювала на рибу. Проте від моменту заплутування і до загибелі тварини гідрофони вловили 51 сигнал від жертви та 15 — від її супутника.

«Ми також помітили значну зміну в акустичній поведінці: як тільки одна з тварин заплуталася, обидві тварини переключилися на створення спеціальних послідовностей клацань, які, на нашу думку, використовуються для спілкування».

Приблизно через чотири хвилини після того, як заплутана тварина, ймовірно, загинула, вціліла морська свиня продовжувала видавати заклики ще близько години. Зважаючи на соціальну структуру цього виду та розміри загиблого самця, вчені припускають, що це були мати та її дитинча.

Попри весь біль цієї ситуації, дані з гідрофонів та датчиків глибини можуть стати ключем до розуміння того, як саме стається заплутування і чим можна оснастити сіті, щоб відлякувати тварин.

Аналіз показав: перед трагедією тварини шукали поживу біля сітей протягом восьми хвилин. Це свідчить про те, що вони бачать або відчувають перешкоду на близькій відстані. Утім, заплутаний самець міг просто захопитися полюванням і врізатися в сітку до того, як встиг змінити курс.

Якщо це припущення правильне, сіті необхідно зробити більш «акустично помітними» для китоподібних.

«Ми також випробовуємо нові заходи пом’якшення наслідків, такі як використання акустично відбивних перлинних намистинок у сітках, і з’ясовуємо, чи змінюють вони поведінку, і, отже, чи будуть ефективними у зменшенні прилову».

Тварини: останні новини

Раніше цей вид був поширений на півдні України, але зник через надмірне полювання та скорочення природних місць існування. Через появу оленів єгерська служба посилила охорону території, організувала патрулювання та проводить бесіди з місцевими жителями, а надалі фахівці планують вести облік тварин.

Благородний олень мешкає у лісах, лісостепах, степах і горах, живлячись травою, листям, пагонами, грибами та лишайниками. Дорослі самці можуть важити до 350 кг, а період гону у цих тварин починається наприкінці літа — на початку осені. У природі благородні олені живуть переважно 12–14 років, тоді як у неволі їхня тривалість життя може сягати 25–30 років.