Ніякий не "свєрчок": як правильно назвати комаху українською

Побутове "свєрчок" є калькою з російської, тоді як літературна норма пропонує зовсім інше слово з цілою низкою споріднених форм.

Ви дізнаєтеся:

• Як правильно назвати комаху українською
• Навіщо цвіркунам їхній вечірній "концерт"
• Де живуть польові та домові види

Слово "свєрчок", яке досі звучить у побутовому мовленні українців, є прямою калькою з російської та не належить до літературної норми. Правильна назва комахи, чиє ритмічне цвірчання чути теплими вечорами в траві, біля будинків і на узбіччях, - цвіркун, повідомляє Oboz.ua.

Нормативний варіант має і суто мовну перевагу: він логічно вбудований у групу споріднених українських слів, пов'язаних із характерними звуками, - цвірчати, цвіркотіти, цвірчання. Мова також пропонує пестливі форми: цвіркунець, цвіркунчик, цвірчок.

Навіщо комаха цвірчить годинами

Звук утворюють переважно самці, і робиться це не лапками, як часто вважають. Комаха тре одну об одну спеціалізовані ділянки передніх крил - такий механізм науковці називають стридуляцією.

Функція вечірнього "концерту" цілком прагматична. Цвірчання одночасно приваблює самок і слугує попередженням для інших самців, що територія вже зайнята. Саме тому в теплу пору року звукові сигнали можуть тривати годинами без перерви.

Ще одна особливість цвіркунів - розташування органів слуху. Вони містяться не на голові, а на передніх ногах, поблизу гомілок, що дозволяє комасі точно сприймати сигнали інших представників свого виду.

Цвіркун і коник - різні комахи

Друга поширена помилка виникає тоді, коли цвіркуна називають коником або навпаки. Обидві комахи справді належать до ряду прямокрилих, проте це різні види з відмінною біологією.

Цвіркуни мають темніше забарвлення - коричневе, чорне або сірувате, а багато видів тримаються ближче до землі, ховаючись у нірках, щілинах та під рослинними рештками. Коники натомість частіше зустрічаються серед трави й іншої рослинності, а їхні зелені або світло-коричневі відтінки допомагають залишатися непомітними. Відрізняються ці комахи також будовою тіла, способом пересування та характером звукових сигналів.

Середовище проживання цвіркунів теж не обмежується полем. Існують польові, степові та домові види: одні влаштовують сховки в ґрунті й виходять назовні здебільшого для пошуку їжі або партнера, інші селяться поблизу людини - у теплих господарських приміщеннях, підвалах та інших затишних місцях. Домовий цвіркун за достатнього тепла здатен жити в приміщенні протягом цілого року.