/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F434%2Fa927ab296eb0ce3fc5482fd626d5e510.jpg)
Нова гонка під водою. Як ЄС вчиться захищати кабелі і морську логістику на досвіді України
Переорієнтація бюджетів ЄС на захист підводних кабелів, трубопроводів та морської логістики свідчить про перехід від комерційного підходу до застосування «жорсткої сили» на тлі зростання загроз у «сірій зоні».
Гонка під водою
Вразливість підводних каналів передачі даних та енергопроводів змушує Європейський Союз радикально переглядати власні оборонні пріоритети. Як повідомляє Euronews, лише за останнє десятиліття країни блоку спрямували майже €118 млрд на морську оборону. Після вторгнення Росії в Україну у 2022 році відповідні витрати зросли одразу на 23,6%.
За даними Європейської обсерваторії «Блакитна економіка», внутрішні видатки на морську безпеку досягли рекордних €11,6 млрд на рік. Найбільшу частку у виробництві займають підводні човни — 27% від загальної вартості оборонної продукції ЄС, тоді як решта коштів припадає на надводні кораблі, авіацію та інші види озброєння. Брюссельський апарат змінив підхід від суто комерційного освоєння морських ресурсів до жорсткої Стратегії морської безпеки ЄС (EUMSS).
Трильйони євро під загрозою
Світова економіка залишається безпосередньо залежною від безпеки океанських шляхів, адже понад 95% міжнародного цифрового трафіку проходит саме через морське дно. Фінансові транзакції здійснюються через понад 1,4 млн км підводних волоконно-оптичних кабелів, якими щодня циркулює близько €9,2 трлн. Водночас приблизно дві третини світових запасів нафти й газу видобуваються на шельфі або транспортуються морем.
Для Європейського Союзу морські перевезення забезпечують 75,6% усього імпорту та 73% експорту, що в грошовому еквіваленті становить щорічний обсяг у €1,126 трлн. Будь-які диверсії чи збої в ключових транспортних вузлах здатні спровокувати глобальну інфляцію та дефіцит товарів, через що класичного військово-морського патрулювання вже недостатньо.
«Інформування про підводну обстановку — це критично важлива діяльність, яка дозволяє розуміти, що відбувається під поверхнею, особливо навколо кабелів, трубопроводів та енергоінфраструктури», — наголошує керівник відділу морської інформації Європейського оборонного агентства Юрген Скрабак.
Ставка на штучний інтелект і дрони
Зростання загроз у «сірій зоні», зокрема використання дешевих морських дронів та мінна війна, змушує уряди інвестувати в автономні системи. З 2016 по 2025 рік щорічне виробництво безпілотників у ЄС зросло на 132% і досягло €847 млн. З цієї суми €277 млн припадає на системи з нерухомим крилом, тоді як випуск класичних безпілотних підводних платформ скоротився на 23%.
Пілотовані надводні кораблі все ще формують 65% вартості виробленої в ЄС морської техніки, виступаючи командними центрами. Проте ключовий акцент переміщується у площину цифровізації та штучного інтелекту. Старший радник Європейського політичного центру Кріс Кремідас-Кортні зазначає, що найкращим захистом для розгалужених мереж є багаторівнева система стійкості та інтегрована інформаційно-оперативна мережа, яка об'єднує супутники, радари та берегові датчики.
Для реалізації цих завдань Брюссель розгортає дорожню карту «Готовність до 2030» обсягом понад €800 млрд. Програма оборонної промисловості виділяє €1,5 млрд, проєкт OceanEye із бюджетом у €92 млн забезпечує моніторинг акваторій за допомогою штучного інтелекту, а програми Horizon Europe та EDF фінансують ініціативи UnderSect, SHIELD та SOUND2 для акустичного виявлення загроз у портах.
Уроки Чорного моря
Досвід України став головним каталізатором зміни всієї морської оборонної доктрини Заходу. Попри відсутність потужного класичного флоту, Україна за допомогою протикорабельних ракет та морських безпілотників вивела з ладу близько третини корабельного складу Чорноморського флоту РФ та змусила російські кораблі перебазуватися з окупованого Криму до Новоросійська.
Український приклад продемонстрував вражаючу економічну асиметрію: у той час як країни ЄС витрачають сотні мільйонів євро на один пілотований фрегат, використання відносно недорогих високоточних дронів та ракет дозволяє нейтралізувати важкі кораблі ворога вартістю у сотні мільйонів доларів.
Втім, ситуація із цивільним судноплавством залишається надзвичайно складною. Попри військові успіхи на морі, український експортний коридор перебуває під постійним тиском через систематичні удари РФ по портовій інфраструктурі Одещини, мінування акваторії та атаки на комерційні судна. Це доводить європейським партнерам, що захисту потребують не лише військові кораблі, а й вся цивільна логістична система.
Хто ділить оборонні мільярди ЄС
Виробництво морської оборонної техніки в Євросоюзі залишається вкрай концентрованим. У період з 2016 по 2025 рік загальний обсяг виробництва склав €117,8 млрд, при цьому 87% промислового потенціалу зосереджено лише в чотирьох країнах: Франції (37% ринку у 2025 році), Німеччині (19%), Італії (19%) та Іспанії (8%).
Серед приватних компаній лідирує французька Naval Group, яка контролює 24% ринку ЄС. Італійська Fincantieri займає 15%, німецька Thyssenkrupp Marine Systems — 8%, а іспанська Navantia — 7%.
Фінансову основу для розробки спільних технологій забезпечує Європейський фонд оборони (EDF). У період з 2021 по 2027 рік фонд інвестує €2,7 млрд у спільні дослідження та €5,3 млрд у розвиток потенціалу (зокрема у розробку цифрової архітектури бойової хмари ВМС E-DOMINION). За словами Юргена Скрабака, єдиним виходом є перехід від розрізнених національних замовлень до загальноєвропейської системи безпеки у співпраці з Великою Британією та Норвегією.
Поділитися сюжетом
Джерело матеріала