Окупанти йдуть в лоб на Дружківку та проривається до Краматорська: огляд фронту

Огляд. Сьогодні – Краматорський напрямок.

• 1 •

Противник (російські війська) в рамках своєї Слов'янсько-Краматорської оперативно-стратегічної наступальної операції продовжує наступальні дії на Краматорському напрямку силами 3-ї, 8-ї загальновійськових армій (ЗВА), 70-ї мотострілецької дивізії (мсд) зі складу угрупування військ (УВ) «Юг», а також частиною сил 51-ї, 41-ї ЗВА та 90-ї танкової дивізії (тд) з УВ «Центр».

У попередньому огляді ми розглядали зміну ситуації безпосередньо на Костянтинівському напрямку, де діють війська (сили) російських 8-ї ЗВА та 3-го армійського корпусу (АК), тому сьогодні зосередимося на діях противника, які він веде на його флангах. Тобто, у загальних «дирекціях» Часів Яр – Дружківка (та району північніше Часів Яр), а також Софіївка – Райське.

На даний момент противник зумів досягти досить помітних тактичних результатів на цих напрямках, що за певних умов може сприяти йому у досягненні його головної оперативної мети – вийти основними силами своїх передових частин та з’єднань на ближні підступи до Краматорська з півдня та сходу.

Вагомою мірою це стало можливим завдяки кільком факторам:

• Просуванню передових російських штурмових груп на флангах Костянтинівського району оборони Збройних Сил України (ЗСУ), що дозволило російському командуванню, у свою чергу, посилити наступальні дії в напрямку Краматорська, як у районі Часів Яр (70-та мсд та частина сил 3-ї ЗВА), так і вздовж річки Казенний Торець у напрямку Райського (лівий фланг російської 8-ї ЗВА)
• Досить успішному в тактичному сенсі наступальні дії передових частин і підрозділів російської 3-ї ЗВА в напрямку Слов'янська, що, очевидно, дозволило командуванню цієї російської армії виділяти частину сил і засобів з її складу для дій безпосередньо на Краматорськ зі сходу.
• А також триваючий наступ російських військ на правому фланзі операційної зони УВ «Центру» у напрямку Добропілля, що, фактично, суттєво ускладнює українському командуванню концентрацію достатніх сил та засобів для оборони Костянтинівки та Дружківки.
  Водночас слід зазначити, що наступ російських штурмових і малих піхотних груп на цих напрямках, хоча й досить помітний, у тактичному відношенні, ще не дозволяє командуванню противника досягти його головної «проміжної» мети – дістатися основними силами своїх передових частин й з’єднань ближніх підступів до Дружківського району оборони ЗСУ на широкому фронті і розпочати його безпосередній штурм. Хоча на лівому фланзі 3-ї ЗВА вони «підійшли достатньо близько», вже навіть не до Дружківки, а до самого Краматорська.

• 2 •

Поточна ситуація у вищезазначених районах характеризується наступними подіями:

• Штурмові групи зі складу передових частин і підрозділів, що діють на лівому фланзі російської 3-ї ЗВА, протягом звітного періоду спромоглися переправитися через канал Сіверський Донець-Донбас зі сходу на захід і здійснити численні «проникнення» в напрямку Краматорська. Зокрема, їм вдалося просунутися вперед і закріпитися по напрямках Федорівка – Никанорівка, Привілля – Малинівка, Міньківка – Васютинське.
• Однак ЗСУ, ймовірно, продовжують утримувати низку позицій у районі сіл Юрківка та Никанорівка, а також по рубежу Василівська Пустош – Васютинське. У цьому сенсі противник зумів увійти до Малинівки та Тихонівки, дістатися до східних околиць Васютинського, а також продовжити активні атакуючі та штурмові дії в напрямку Першомар’ївки, Василівської Пустоші та Никанорівки.

Очевидно, що позиції окремих передових малих піхотних груп противника (у районі Васютинського) вже знаходяться за 6,8-7 км на схід від Краматорського аеродрому.

Противник також продовжує активно діяти й південніше, у напрямках Маркове – Федорівка, ймовірно намагаючись прорватися далі до Білокузьминівки та Майське – Віролюбівка, очевидно, враховуючи вихід своїх окремих штурмових груп до Молочарки та Стінки, аби оточити українські підрозділи, які продовжують оборонятися на захід від Часів Яр (район Стінки – Миколаївка – Червоне – Подільське).

У цьому сенсі подальше утримання українськими військами рубежу Віролюбівка-Стінки матиме ключове значення. Більше того, не лише для утримання позиції на захід від Часів Яр, а й у самій Костянтинівці.

• На протилежному фланзі російські штурмові групи також змогли просунутися на північ і північний схід від Софіївки (близько 3–3,2 км), вздовж західного берега річки Казенний Торець, а окремі «надмалі» російські піхотні групи по 2-3 в/сл вже фіксуються в районі Новомиколаївки і навіть Новогригорівки.
• Очевидно, що російське командування в цьому сенсі намагається дістатися основними силами своїх передових частин і підрозділів до району на південний захід від Дружківки (Новомиколаївка – Новогригорівка – Райське – Торське). Однак наразі в цьому напрямку противник зумів досягти «проникнення» лише силами кількох малих піхотних груп, а у деяких випадках – поодинокими військовиками.

• 3 •

Отже, щодо загальної оперативної ситуації на Краматорському напрямку слід відзначити наступні фактори:

• Очевидно, що загальний темп просування противника з південного заходу та півдня у напрямку Краматорська значною мірою залежить від впертих оборонних боїв ЗСУ, які вони продовжують вести у районі Костянтинівки. Російське командування змушене відволікати для цього значну частину 8-ї ЗВА та майже увесь 3-й армійський корпус, до того ж, посилюючи їх окремими силами та засобами з 51-ї та 3-ї ЗВА, замість того, аби залучити їх до охоплення Дружківки.
• Водночас у смузі наступу своєї 3-ї ЗВА (на її лівому фланзі) противник, очевидно, отримав можливість прорватися безпосередньо на Краматорськ зі сходу, обходячи і Костянтинівку, і Дружківку. Більше того, завдяки інтенсивному «проникненню» своїх штурмових груп по напрямку Новодмитрівка – Молочарка, він отримав можливість повністю «звернути» українську оборону на захід від Часів Яр і прискорити просування своєї 70-ї мсд у напрямку Часів Яр – Дружківка.
• Однак дії противника вздовж річки Казенний Торець, у загальному напрямку з південного заходу на Дружківку, очевидно, виявились не такими успішними. Хоча навіть й там противник продовжує здійснювати досить ефективну «інфільтрацію» своїх окремих штурмових груп.

Фактично, подальше успішне утримання українськими військами рубежу Новомиколаївка – Червоний Кут і району Торецьке – Торське – Павлівка – Приют практично «гарантує» противнику не менш вперті ніж у Костянтинівці бої за Дружківку, яку йому, ймовірно, доведеться штурмувати «в лоб» зі сходу та південного сходу.

Іншими словами... Поки українське командування на всьому Слов'янсько-Краматорському оперативному напрямку вело і продовжує вести вперту «боротьбу за фланги» (утримуючи Лиманський плацдарм і ведучи вперті оборонні бої по рубежу Добропілля – Костянтинівка), російські війська фактично змогли організувати і провести, скажімо так, відносно успішні наступальні дії у бік Слов'янсько-Краматорської агломерації безпосередньо «в лоб», тобто зі сходу (відповідно по загальним дирекціям Сіверськ – Слов'янськ і Бахмут-Краматорськ).

Фактично, таким чином створюючи для себе досить очевидні передумови для успішного виконання (причому, ще цієї осені) першого етапу своєї Слов'янсько-Краматорської наступальної операції – виходу на ближні підступи як до Слов'янська, так і до Краматорська.

Проте загалом її успішне завершення, як було зазначено – «до кінця року», все ще виглядає досить проблематичним для противника. Оскільки він, поки що, так й не зміг забезпечити оперативного охоплення всієї цієї агломерації на достатню глибину. Противник зміг підійти до неї (причому, лише на деяких вузьких ділянках) виключно зі сходу.

Більше того, досягнення самого цього охоплення, як передумови для подальшого наступу на всю агломерацію та її штурму, наразі також залишається «дуже туманним». Тому перспектива наступу російських військ саме «в лоб» зі сходу, крім того, на досить вузьких ділянках фронту, все ще виглядає найімовірнішим сценарієм подальшого розвитку ситуації на цьому напрямку.