«Росія може перевірити НАТО вже восени»: Балтія готується до відсічі агресії

Лист, із яким ознайомилося «Радіо Свобода», свідчить про зростання занепокоєння через російську агресію в країнах Балтії. У ньому йдеться про «погіршення безпекового середовища» на тлі «зростання частоти порушень повітряного простору і вторгнень дронів». Про загрозу таких в Естонії раніше також попереджало керівництво країни.

Лист був надісланий президентці Європейської комісії Урсулі фон дер Ляєн і підписаний трьома єврокомісарами з країн Балтії – Каєю Каллас, Андрюсом Кубілюсом і Валдісом Домбровскісом, – а також польським і фінським єврокомісарами.

Датований 30 липня лист став одним із низки тривожних сигналів щодо російської агресії, які лунали протягом літа і кульмінацією яких став несподіваний візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви 25 серпня.

Реткліфф прилетів до Москви, щоб закликати Кремль не йти на ескалацію у відносинах із союзниками США – насамперед Естонією, Латвією і Литвою, підтвердили «Радіо Свобода» 26 квітня джерела, поінформовані про цей візит.

Цьому передувала публікація The Wall Street Journal від 6 серпня, з посиланням на американську розвідку, про те, що Росія може випробувати рішучість НАТО обмеженим вторгненням уже цієї осені.

Балтійські дипломати, які розмовляли з «Радіо Свобода» на умовах анонімності, підтвердили, що влітку також надходили додаткові розвідувальні дані про російські операції «під чужим прапором», але жодних ознак неминучої звичайної військової атаки не було.

Вони також наголошували, що такі операції можуть не обмежуватися країнами Балтії. Ці побоювання підсилюють нещодавні випадки ймовірної або підозрюваної причетності Росії до замахів, пожеж і вторгнень дронів у кількох країнах НАТО, зокрема в Німеччині, Польщі та Словаччині.

Наскільки готові країни Балтії?

На перший погляд, три країни Балтії – Латвія, Литва й Естонія – мають ідеальні передумови для протидії будь-якому типу російської атаки.

Вони вже давно попереджають про різні форми зловмисної діяльності Росії й готуються до них. Усі три вже досягли або невдовзі досягнуть встановленої НАТО – витрачати 5 відсотків ВВП на оборону до 2035 року. Крім того, ЄС пообіцяв і вже почав спрямовувати близько 14 мільярдів доларів на інвестиції в оборону й безпеку регіону.

Окрім підготовки до звичайної війни, ці країни також перебувають на передовій у використанні найсучасніших технологій – особливо Естонія.

Наприклад, естонська компанія DefSecIntel Solutions розробила програмне забезпечення на основі штучного інтелекту, яке аналізує отримані зображення і виводить усю інформацію на один екран.

«Ми вирішили підтримати наших українських колег; із осені 2022 року ми разом із ними перебуваємо на передовій. І наші технології використовуються там. Це, безумовно, дало нам потужний поштовх», – сказав віцепрезидент компанії Яан Гейн Current Time. За його словами, продукт компанії використовується для захисту кордонів Естонії, а також ще приблизно десятка країн.

Або візьмімо естонський стартап Wayren, який розробив програмне забезпечення, що встановлюється на смартфони, планшети та інші пристрої на полі бою для захисту обміну даними від зовнішнього втручання.

«Естонія в певному сенсі унікальна: як невелика країна з відносно невеликою промисловістю ми спеціалізуємося на передових технологіях. Не стільки на великих платформах на кшталт танків чи кораблів, як це роблять більші країни, скільки на розумних та інноваційних рішеннях, які можна інтегрувати в такі системи й таким чином отримати перевагу», – сказав співзасновник компанії Генрі Харм Current Time.

Але якщо придивитися уважніше, починають проявлятися слабкі місця.

Переговори щодо наступного семирічного бюджету ЄС розпочалися з пропозиції Європейської комісії передбачити 145 мільярдів доларів на інвестиції у сфері безпеки й оборони. Але кілька країн – нетто-донорів бюджету, зокрема найбільша з них Німеччина, чітко дали зрозуміти, що в майбутньому хочуть бачити менший бюджет ЄС.

Багато посадовців ЄС побоюються, що оборона цілком може стати однією зі сфер, де фінансування скоротять, і це занепокоєння чітко простежується у листі, який потрапив у витік.

Деякі пропозиції в ньому мають символічний характер – наприклад, щоб уся Європейська комісія «терміново» відвідала одну з прифронтових країн цієї осені, «оскільки всі ми бачимо ескалацію загроз проти країн Балтії».

Протитанкові пастки замість «стіни дронів»

Однак головна вимога стосується подальшого фінансування: в листі міститься заклик спрямувати близько 115 мільярдів доларів на зміцнення ділового та інвестиційного середовища у прифронтових державах.

Вказуючи на зростання активності російських дронів та інших засобів, автори пишуть: «Ці інциденти вже негативно впливають на ділове середовище регіону та впевненість громадськості у безпеці. Щоб запобігти подальшому погіршенню ситуації та посилити стримування, необхідні помітні й своєчасні дії».

Серед запропонованих заходів – «спроможність швидкого реагування на перебої в енергопостачанні та загрози критичній електричній і газовій інфраструктурі, створення регіональних запасів товарів першої необхідності й ресурсів цивільного захисту, укриттів та евакуаційної інфраструктури, а також готовність реагувати на гібридні, кібернетичні, диверсійні, електронні та інформаційні загрози».

У тексті помітно відсутня – як і в більшості останніх повідомлень ЄС – так звана «дронова стіна» – запропонований проєкт, який широко обговорювали минулого року і можливість фінансування якого розглядав блок. Ідея полягала в тому, щоб обладнати весь східний фланг ЄС сенсорами й засобами для виявлення та збиття ворожих дронів.

У цьому напрямку сталося небагато. Як сказав «Радіо Свобода» один балтійський посадовець: «Говорити про стіну дронів простіше, ніж її побудувати. Але будьмо відвертими, такої стіни поки немає ні в кого, навіть в українців».

Проблеми мають фінансовий, технічний і юридичний характер. Немає ясності щодо того, хто має платити за таку дорогу систему; ключові компоненти, зокрема сенсори, радари та ефективна система командування й управління, ще не повністю розроблені; також триває дискусія про те, чи має вся система бути повністю автоматизованою або ж контролюватися людьми.

Є також Rail Baltica – ще один фінансований ЄС проєкт, який розвивається не за планом.

Запущений у 2015 році, проєкт мав з’єднати країни Балтії, чиї залізничні мережі досі переважно використовують колію радянського стандарту, з Польщею та рештою ЄС. Початкова мета відкрити лінію цього року давно відкинута, а переглянутий термін до 2030 року також викликає сумніви на тлі різкого зростання витрат, недоліків початкового планування, постійних змін у проєктуванні та суперечок усередині країн і між ними. Сам проєкт Baltica нині передбачає завершення першого операційного етапу до 2030 року.

Цю залізницю вважають критично важливою, оскільки вона має сформувати ключовий стратегічний коридор військової мобільності, максимально збільшивши кількість військ і озброєнь НАТО, які можна буде перекинути для оборони регіону, і зменшивши вразливість так званого Сувальського коридору – вузького сухопутного проходу, який з’єднує Польщу й Литву та затиснутий між союзною Москві Білоруссю й російським ексклавом Калінінградом. Більшість військових планувальників вважають, що Москва націлилася б на цей коридор у разі нападу на НАТО.

Тим часом – і значною мірою для компенсації цієї вразливості – Литва цього року ухвалила закон про будівництво військового полігону в цьому коридорі, а підготовчі роботи вже почалися поблизу села Капчяместіс, де зможуть тренуватися до 4 тисяч литовських військових і союзників з інших країн НАТО.

Це має доповнити 45-ту бронетанкову бригаду Німеччини, яку розгортають безпосередньо на північ від коридору, та очолювану США багатонаціональну бойову групу НАТО, розташовану одразу на південь від нього в Польщі.

Кордон Латвії, Литви й Польщі з Білоруссю також обладнали парканами й ровами, щоб стримати як потенційні військові вторгнення, так і спроби мігрантів перетнути кордон, які, за звинуваченнями цих трьох держав, Білорусь і Росія неодноразово сприяли організовувати з 2021 року.

Проте дехто сумнівається, що цього буде достатньо, зокрема колишній командувач Збройних сил Литви Валдас Туткус.

«Ми купуємо тисячу вантажівок. Ми будуємо оборонну лінію, хоча чудово розуміємо, що сучасна війна не вестиметься танками», – сказав він Current Time («Настоящее время»).

«Щодо Капчяместіса, якби міністерство оборони пояснило це достатньо чітко, ми могли б це обговорювати. Але, на жаль, поки що все, що я чув, – це: «Повірте мені, нам це потрібно», – сказав він. – На жаль, жодних аргументів я не почув».

Рікард Йозвяк