Ціна мобілізації. Скільки Росія заплатить за кожні 100 тисяч солдатів

Росія п’ятий рік поспіль закриває втрати контрактниками, і щороку це дається дорожче. Питання примусової мобілізації періодично повертається в російський публічний простір, тому варто порахувати, у скільки вона обійдеться економіці. Йдеться не про військовий бік справи, а про суто господарський. Мобілізація вилучає людей із ринку праці, знижує кваліфікацію тих, хто залишається, і запускає нову хвилю виїзду. Усе це накладається на економіку, стан якої суттєво відрізняється від осені 2022 року.

Ринок праці, з якого вже нема чого взяти

Головна обставина полягає в тому, що вільної робочої сили в Росії не залишилося. Безробіття у червні 2026 року становило 2,2%, робоча сила — 76,5 мільйона людей, а зайнятість сягнула рекордних 74,8 мільйона. Голова Центробанку Ельвіра Набіулліна ще у квітні визнала, що сучасна Росія ніколи не стикалася з таким гострим дефіцитом працівників, а віцепрем’єр Алєксандр Новак у середині травня заявив, що зайнятість вийшла на пікові рівні й вільних трудових ресурсів практично немає. За оцінками з відкритих джерел, потенційний трудовий резерв країни впав до 4,4 мільйона людей — це на 40%, або на 2,6 мільйона менше, ніж 2021 року. Bloomberg Economics оцінює поточну нестачу в 1,5 мільйона працівників, а Російський союз промисловців і підприємців прогнозує дефіцит близько 3 мільйонів до 2030 року.

Люди з цього резерву вже пішли у трьох напрямках. Частину забрала війна, але статистику набору до армії не можна механічно прирівнювати до кількості людей, вилучених із цивільного ринку праці. Восени 2022 року мобілізували 300 тисяч людей. 2023 року на службу залучили близько 420 тисяч контрактників і понад 80 тисяч «добровольців», 2024 року — близько 450 тисяч контрактників і понад 40 тисяч «добровольців», 2025 року — 422,7 тисячі контрактників і близько 32 тисяч «добровольців». Частина виїхала. Решту забрала демографія, адже працездатне населення Росії скоротилося приблизно на 4,9 мільйона людей іще між 2015 і 2022 роками. Замістити ці втрати мігрантами теж не виходить. Кількість іноземців у Росії між січнем 2025 і січнем 2026 року впала на 10%, а на будівництвах у першому кварталі 2025 року їхня чисельність була на 15–20% нижчою, ніж роком раніше. У такій конфігурації кожні 100 тисяч мобілізованих доведеться забирати безпосередньо з робочих місць, бо іншого джерела просто немає.

Кадрова деградація і межі заміщення

Другий ефект стосується якості робочої сили. Центробанк фіксує найбільшу нестачу кадрів у сільському господарстві, обробній промисловості, енергетиці та водопостачанні, тобто саме в галузях із переважно чоловічою зайнятістю, звідки мобілізація й забирає людей. Промисловість уже працює на межі. У листопаді 2025 року на «Уралвагонзаводі» повідомляли про оптимізацію до 10% персоналу окремих центрів, служб та управлінь, хоча підприємство заперечувало формулювання про масові звільнення. АвтоВАЗ у вересні 2025 року перейшов на чотириденний робочий тиждень, але з січня 2026 року повернувся до п’ятиденного. Російські залізниці оголосили про скорочення близько 6 тисяч посад, насамперед в адміністративно-управлінському апараті. Водночас картина в промисловості змінилася. У липні 2026 року індекс PMI обробної промисловості збільшився до 50,7, а виробництво зростало третій місяць поспіль, хоча підприємства і далі скорочували персонал і скаржилися на дефіцит робочих рук.

Замінити мобілізованих Кремлю фактично нема ким. Ставку роблять на залучення молоді на ринок праці ще до завершення навчання, розширення праці ув’язнених і трудову міграцію. За оцінкою Foreign Policy, всі ці заходи перерозподіляють уже наявну дефіцитну робочу силу, а не збільшують її. Показовим є приклад із самої армії. У першому півріччі 2026 року Міноборони РФ заявляло про понад 8 тисяч підготовлених спеціалістів військ безпілотних систем. За розрахунками з відкритих джерел на основі оприлюдненого графіка набору, до середини року їх мало бути близько 34,4 тисячі, а річний орієнтир становив приблизно 78,8 тисячі. Механізм кадрової деградації тут очевидний. Досвідченого працівника забирають, на його місце ставлять менш кваліфікованого, продуктивність падає, а відновити її нема кому.

Еміграція — і чим 2026 рік відрізняється від 2022-го

Досвід 2022 року дає точну шкалу. Після оголошення часткової мобілізації 21 вересня 2022 року Forbes Russia із посиланням на джерело в адміністрації президента оцінював, що за два тижні країну могли залишити близько 700 тисяч людей, хоча Кремль цю оцінку публічно заперечував. Загалом, за різними оцінками, через мобілізацію з РФ виїхало близько 2 мільйонів людей. Їхній профіль і становить головну втрату. За даними опитувань нової російської еміграції, середній вік тих, хто виїжджав, — близько 32 років, а вищу освіту мали до 86% опитаних проти приблизно 27% серед населення загалом.

Економічний слід тієї хвилі вимірюваний. Робоча сила скоротилася на 1–1,5% рік до року, а сама хвиля еміграції була непропорційно молодою й освіченою, що посилювало якісні втрати ринку праці. Гроші пішли за людьми, адже вже у вересні 2022 року лише 17% тих, хто виїхав, продовжували працювати на російську компанію, а до літа 2023 року цей показник упав до 13%. Різниця з нинішньою ситуацією полягає в подушці. Восени 2022 року безробіття трималося приблизно на 3,9%, і ринок мав із чого абсорбувати відтік. Сьогодні безробіття становить 2,2%, а сам резерв скоротився на 2,6 мільйона людей. Відтік такого самого масштабу тепер буде значно відчутнішим для економіки, у якої не залишилося запасу міцності.

Це навантаження накладатиметься на наявні макропроблеми

Тепер накладімо це на стан бюджету й економіки. За січень–липень 2026 року дефіцит федерального бюджету сягнув 6,455 трлн руб. — це приблизно на 70% більше за річний план у 3,786 трлн. Нафтогазові доходи за цей самий період скоротилися на 16,8% рік до року. Ключова ставка тримається на рівні 14%, а зростання ВВП у другому кварталі становило близько 1,3% рік до року. Регіони, які за законом роблять доплати за підписання контрактів, уже в дефіциті, у першому кварталі 2026 року дефіцит зафіксували у 56 регіонах. Корпоративний сектор теж просідає: за січень–травень 2026 року близько 22 тисяч російських організацій відзвітували про збитки, а частка збиткових компаній зросла до 34,4%. За підсумками 2025 року сукупний прибуток прибуткових організацій скоротився на 1,3%.

На цьому тлі мобілізація вдвічі підвищує навантаження на бюджет. Кожна людина, вилучена з економіки, припиняє виробляти й починає споживати бюджетні гроші, а вартість утримання армії вже й так висока.

Що з цього випливає

Головна відмінність примусової мобілізації від нинішнього вербування полягає в тому, звідки береться людина. Контрактна армія витягує значну частину людей із бідних регіонів і з нижнього сегмента ринку праці, купуючи їх грошима. Мобілізація забирає працівника просто з робочого місця, включно з підприємствами ВПК і суміжних галузей, які й без того відчувають гострий кадровий дефіцит. Економіка від цього втрачає двічі: спершу вироблену продукцію, а потім іще й бюджетні кошти на утримання того самого чоловіка в армії.

Через це ціна такого рішення для Кремля вимірюється не лише значними бюджетними витратами, а й здатністю промисловості працювати далі. Ринок праці, який 2022 року мав резерв і зміг поглинути й мобілізацію, й відтік, що, за однією з оцінок, міг сягати близько 700 тисяч людей за перші два тижні після оголошення мобілізації, сьогодні працює без запасу міцності за безробіття у 2,2% та браку близько 1,5 мільйона працівників. Нова хвиля виїзду забере тих самих освічених людей віком близько 30 років, яких економіка вже втратила чотири роки тому й не повернула. Саме тому Кремль так довго уникає цього кроку й воліє докуповувати солдатів за дедалі вищими цінниками. Момент, коли грошей на це вже не вистачатиме, а людей іще бракуватиме, і стане для російської економіки найважчим.