«Отрута» соцмереж і старі образи: чому в Польщі зростає негатив до українців

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Польщадемонструвала безпрецедентну підтримку Україні. Мільйони українських біженців знаходили прихисток у домівках поляків, а 78% громадян країни виступали за військову допомогу Києву. Втім, за декілька років первинна солідарність переросла у напругу та ресентимент, що тільки зростають.

Про це пише The Washington Post.

Від абсолютної солідарності до хвилі обурення: чому змінилося ставлення поляків до українців

Сьогодні більшість польського суспільства негативно оцінює військову підтримку Україні, а 52% поляків виступають проти подальшого прийому біженців. Звичайне відео волонтерки Анни із закликом зібрати повербанки для Одеси викликало майже тисячу обурливих негативних коментарів у Мережі.

«Я регулярно їжджу між Польщею та Україною: як волонтерка неурядової організації Assist Ukraine перевожу передані автомобілі для українських військових. Коли перебуваю у Варшаві, то виразно бачу, як змінилися настрої від початку війни», — ділиться журналістка Анна Гусарська.

Сьогодні більшість українців, які обрали Польщу як безпечний притулок через мовну, культурну та географічну близькість, спантеличені, а деякі планують переїзд до інших країн.

Грає свою роль і накопичена образа. Місцеве населення все частіше сприймає біженців як конкурентів у боротьбі за робочі місця, а в українських жінках бачить суперниць ще й на «ринку побачень». Додатковою точкою напруги стали аграрні протести: польські фермери, обурені скасуванням мит на українську сільгосппродукцію в ЄС, влаштували блокування вантажівок на кордоні.

До того ж у суспільстві поширилася думка, ніби українці стали тягарем для державної скарбниці, хоча насправді це твердження не відповідає дійсності.

Водночас у Варшаві полюбляють закидати українцям брак належної вдячності. Ще одним гострим моментом залишається історичне минуле: у Польщі категорично відмовляються жити з тим, що в Україні досі віддають шану окремим постатям, зокрема Степану Бандері.

Болючим питанням залишаються події на Волині. І це попри те, що Київ, навіть в умовах активних бойових дій, пішов назустріч та надав польським фахівцям дозвіл на проведення ексгумацій у межах своїх кордонів.

Показово, що очільник Польщі Кароль Навроцький ще жодного разу не приїздив до Києва. Натомість під час торішнього візиту Володимира Зеленського до Варшави він вирішив вручити йому двотомник, присвячений волинським подіям.

Черговий обвал у двосторонньому діалозі стався у травні, коли Зеленський надав одному із загонів спецпризначення назву «Героїв УПА». Реакція була безпрецедентною: Зеленського позбавили головної державної відзнаки Польщі, а місцеві історики та лідери думок розгорнули хвилю критики проти українців, укотре апелюючи до важкого минулого.

Політична риторика також помітно радикалізувалася. Один із чинних польських урядовців прямо заявив, що євроінтеграція для Києва неможлива, якщо країна «прийде з Бандерою на прапорі». Тим часом претендент на прем’єрське крісло від опозиційних сил узагалі виступив із вимогою повністю заморозити військову підтримку України.

Соціальні мережі як каталізатор ворожнечі

Головним рушієм градусу напруги виступають соціальні мережі. Заступник міністра цифровізації Польщі нещодавно заявив, що після президентської перепалки в соціальних та офіційних російських медіа стався вибух російської дезінформації. Ця «отрута» згодом поширилася й у польських мережах.

Моніторинг Press Club Poland демонструє стрімку динаміку негативу щодо українців: якщо у травні частка таких дописів становила 15%, то в червні вона зросла до 22%, а в липні сягнула рекордної позначки у 49%.

Паралельно дослідники іншого провідного аналітичного центру зафіксували зростання обсягів ворожого щодо України контенту в X, Facebook, Instagram, TikTok та YouTube на понад 250%, починаючи з травня.

Експерти не виключають, що за масовістю цих публікацій стоять ботоферми. Втім, коли подібний матеріал активно підхоплюють та поширюють місцеві ультраправі діячі та організації, межа між зовнішнім втручанням і внутрішніми політичними іграми практично зникає.

Згладити кути спробував Дональд Туск, який 15 серпня жорстко розкритикував опозиційних правих за маніпуляції та розпалювання ворожнечі серед виборців, наголосивши на необхідності підтримки України. Ця заява прем’єра повернула відчуття визначеності багатьом полякам.

Утім, готового рішення для зцілення двосторонніх взаємин і збереження стратегічного союзу проти спільного супротивника поки немає.

Причини «образи» Варшави на Київ

Як зазначає аналітик Матеуш Мадзині у матеріалі для The Guardian, охолодження стосунків спричинене втомою від війни, історичними суперечками, російською дезінформацією та непідготовленістю Варшави до того, що українці перестануть бути «пасивними жертвами».

За оцінкою видання, українці виявили власну суб’єктність: винайняли й купили житло, заснували бізнеси та почали прямо конкурувати з місцевими жителями. Водночас Україна трансформувалася на експортера військових технологій і більше не потребує Варшави як адвоката для діалогу з Вашингтоном чи Брюсселем.

Досвід Польщі має стати застереженням для решти Європи. У міру інтеграції України в європейські економіки українці ставатимуть бізнес-конкурентами для французів і німців, а українські лідери приходитимуть до Брюсселя, Парижа й Берліна як рівноправні партнери.