Свиня від "вовків" на день міста, "леви" в абсолюті, Суркіс довів Динамо Київ до ручки. Підсумки 4-го туру УПЛ

Два тижні без футболу української Прем’єр-ліги на старті сезону — нечувана розкіш, на яку наші вболівальники геть не завжди погодяться. Однак національна першість повернулась із матчами четвертого туру, які здебільшого мали одну спільну характеристику — значна кількість повітряних тривог, які навіть у футбольній площині змушують ставити питання про необхідність зміни буденного життя в умовах тривалої війни.

Футбол залишить центральну Україну?

Напевно, це було першим, що спадало на думку вболівальникам минулими вихідними. У розкладі туру ми мали три матчі в межах Київської області, та ще один — у Черкасах. І в умовах, коли над цими регіонами ледь не перманентно кружляли дрони країни-терориста впродовж доби, проводити ігри було справжнім випробуванням на витривалість.

У підсумку, одну зустріч таки довелось переносити на наступну добу, але й там перед відновленням матчу Зоря — Харків та вже за ходом тих 45 хвилин, які треба було догравати командам, лунали тривоги. Тож тенденція зрозуміла — ставатиме тільки гірше в цьому плані. А отже треба бути до цього готовим усім учасникам процесу без винятку.

І тут настає найбільш незручний момент для всіх українців — треба шукати рішення, яке або влаштує всіх, або принаймні буде незручним для всіх у однаково малому ступені. Бо футбол у неділю технічно було дивитись майже неможливо — немає показників глядацької залученості до перегляду матчу Зорі та Харкова у відкритому доступі, але якщо хоча б 30% авдиторії вдалось перенести на наступну добу, то це має бути святом для транслятора.

А що робити, якщо подібних ігор буде не одна, а дві чи три, чи навіть більше в турі? Усе це перетвориться на хаос. А якщо ще й повернуться масові відключення електроенергії по країні, вірогідність чого вже зараз виглядає на рівні 99,99%? Усе це призведе до того, що десь на початку листопада футбол у країні помре як соціальне явище, або перейде в стан зимової сплячки аж до березня.

Звичайно, хочеться знайти просте рішення складного питання, як завжди. Доводилось бачити навіть ідеї будувати підземні стадіони десь у західній частині країни. Утім, які часи, такі й виклики, а відповідно й рішення — не завжди межують з адекватністю, а радше з популізмом. Проте від нас, уболівальників, залежить лише підсвічування очевидної й без того проблеми, а от як вирішувати її — це вже для високих кабінетів розмова.

Залишити все, як є, і зробити вигляд, що тривалість матчу в 22 години — це нова нормальність, точно не варіант. Такий продукт просто нікому не буде потрібен.

Туран поховав свою команду в центральному матчі туру

У донецького Шахтаря в серпні насправді дуже важкий графік, адже в трьох поспіль поєдинках доводиться протистояти фактично всім прямим конкурентам у верхній частині турнірної таблиці. А там ще й гра проти черкаського ЛНЗ видніється на обрії. І вже проти Харкова було помітно, що команда Арда Турана перебуває далеко від оптимального стану, після чого було два тижні на покращення ситуації, але…

Але настав день матчу проти житомирського Полісся, і під час перегляду стартових складів обох команд ми з подивом дивились на певні кадрові рішення турецького фахівця. От у Руслана Ротаня все було доволі просто — поразка від луганської Зорі сталась через утрату контролю прямо посеред гри, тож посилення центру поля витривалими футболістами та високий пресинг були цілком прогнозованим і правильним рішенням.

Тоді як Туран вирішив, що може експериментувати. І якщо по поверненню Марлона Гомеса в центр поля питань не виникало взагалі, то перебування в центрі захисту Алаа Грама та Невертона чомусь на правому фланзі атаки — це навіть сам тренер Шахтаря після гри пояснити не зумів належним чином. Але визнав, що помилився — не кожен фахівець в УПЛ здатен на подібний крок, це також правда.

Проте "гірникам" від того взагалі не легше. На старті гри вони демонстрували невпевнену роботу з м’ячем під пресингом, потім якось розбігались та не реалізували поодинокі моменти, а потім пропустили, бо банально відмовились від боротьби у власному штрафному, після чого стало зрозуміло, що в цій грі все буде дуже складно для донеччан. Тим часом атмосфера свята шахтаря та дня міста Донецьк кричуще вимагала виправлення ситуації. Але цього не сталось.

Допоки на полі не з’явився Аліссон у другому таймі, атака Шахтаря просто стагнувала. Так, саме це слово потім використав Туран, але вже для оцінки всієї ситуації всередині команди. І тоді постає питання — а що робити, якщо вже після наступного туру ми будемо говорити про перспективи "гірників" у першому матчі Ліги чемпіонів УЄФА на полі нідерландського ПСВ, де й навіть найсильніші колективи Європи відчувають шалений тиск? І це все відбуватиметься на тлі суперматчу проти львівських Карпат цими вихідними, у якому тепер уже точно не Шахтар буде фаворитом.

А з іншого боку, усі ці недоліки команди Турана ми б просто не побачили, якби не виступ Полісся. Розкішна робота від тренерського штабу Руслана Ротаня, який вивчив суперників настільки детально, що залишалось просто вчасно бити по слабких місцях, і цей "Голіаф" українського футболу просто капітулював у підсумку. А якщо враховувати результати решти матчів у турі, то ми отримали нічогеньку таку інтригу вже на старті сезону, де багато хто заздалегідь віддавав Шахтарю "золото".

Кам’янець-подільська фортеця для киян не є гостинною

Так чи інакше, а доводиться моніторити думки вболівальників у соцмережах та коментарях, і перед матчем проти чернівецької Буковини фанати київського Динамо мали таку думку, що ось позаду залишились важкі дуелі проти Вереса (2:1) та Колоса (2:1), а от зараз буде новоприбулий до "еліти" колектив, і от тут можна розгулятись команді Ігоря Костюка. Вона-то дійсно розгулялась, але на ранок прокинулась у холодному поту.

Те, що сталось із Динамо в Кам’янці-Подільському надвечір понеділка, ризикує стати поворотним момент для сучасної історії клубу. Бо після вильоту з єврокубкової кваліфікації в сезон сторіччя "біло-синіх" були певні розмови, що саме гра проти команди Сергія Шищенка має визначати подальшу долю співпраці клубу з нинішнім головним тренером. І для того, щоб ретельно підготуватись до цього відповідального моменту, у всіх було як-не-як два тижні.

А що в підсумку? Проблеми з атакою в Динамо на початку гри, гарна робота Буковини у високому пресингу, і зрештою Кожушко просто зжер Вячеслава Суркіса в епізоді на 12 хвилині в чужому воротарському. А потім виявилось, що витримувати психологічні удари навіть на внутрішній арені цей колектив Костюка не здатний, їхній воротар остаточно втратив упевненість, і це ще пощастило зі скасованим через фол Одінаки другим голом Кожушка ще в першому таймі.

Свої моменти Динамо зрештою до перерви теж створило — Ярмоленко навіть влучив у стійку, але, як потім визнав сам Андрій, достукатись до партнерів не вийшло. І якщо навіть така постать не пробиває цей ментальний блок команди, то так, дійсно, подіям другого тайму взагалі не варто дивуватись. Суркіс зрештою просто капітулював після другого, якщо брати зафіксовані, привезеного гола та попросив про заміну. Поплив.

Але в тому епізоді також були питання й до роботи бригади арбітрів на чолі з Володимиром Новохатнім. А відколи це в нас власне стало нормою класти руку на плечі воротаря, який намагається зіграти на високому м’ячі, як це зробив Бусько в тому епізоді? Хтось може сказати — так недостатньо ж натиснув на голкіпера, напевно!

Але в нас немає вживлених датчиків у тіло Суркіса, як були ці непрацюючі девайси у м’ячах на нещодавньому мундіалі, щоб стверджувати про це достеменно. А виходить, що від УПЛ до безладу в АПЛ зразка минулого сезону лише один крок, хоча в Англії з цим зрештою почали боротись у новій кампанії. Відстаємо від трендів.

Але то таке, не мало значення, чи пропустить той другий м’яч Суркіс у тому епізоді, чи це станеться трохи пізніше. Ольхового в підсумку кинули під танк у дебютному матчі УПЛ, і він також міг привезти у власні ворота гол, після чого вимушену відпустку Нещерета, напевно, мали б закінчувати вже за ходом матчу проти Буковини. Команда із Чернівців тим часом продовжувала гнути свою лінію й забила третій гол, увівши публіку на домашньому стадіоні Епіцентру в екстаз. Ось так і народжуються місцеві легенди.

Карпати — абсолютний лідер таблиці, але тепер не бездоганні

Вражаючий початок сезону видали й продовжують видавати львівські Карпати, адже незважаючи на нічийний результат гостьової гри проти київського Лівого Берега в цьому турі, команда Франсіско Фернандеса все одно залишилась на вершині турнірної таблиці, а оскільки конкуренти хибили, то "леви" там тепер почувають себе на самоті. Чи надовго — побачимо.

Бо "лелеки" зі своїм футболом у щільному захисті та на контратаках стали саме тим суперником, якби був надзвичайно складним для Карпат. Навіть черкаський ЛНЗ їм стільки проблем не доставляв, бо постійно намагався бути не схожим сам на себе зразка минулого сезону. А тут — у команди Франа м’яч у ногах, але як просунутись до фази завершення повз три лінії оборони опонентів, вона не знає.

А потім львів’ян познайомили з реаліями життя ближче до лінії фронту через тривогу безпосередньо в перерві поєдинку, яка тривала півтори години й, як потім визнав Фран, повернутись на поле належним чином його команда так і не змогла. Нехай і забила гол на 60 хвилині в наслідок чергового результативного удару новачка Фелліпе.

Проте потім була чергова тривога, так, не надто тривала, хвилин на 15, але вона остаточно вибила "левів" із ритму цього матчу, і вже в першій швидкій атаці вони пропустили гол від Воробчака, на який потім відповідні не знайшли. Хоча, як Іглесіас тоді з метру до воріт не завів м’яч у сітку — питання відкрите. Починаються веселі будні УПЛ й для львівського колективу.

Команда Бартуловича зрештою зробила те, що не змогла проти Шахтаря

Матч проти луганської Зорі для Харкова став тим самим полем для виправлення помилок, які робила команда за ходом попередньої гри проти донецького Шахтаря. При цьому "золото-бордові" фактично робили те саме, але просто більш успішно. Епізод із пресингом Ітодо проти Джордана на старті гри це наочно продемонстрував. Колектив Віктора Скрипника просто не ввійшов до гри належним чином, а потім уже було важко щось виправити.

Бо матч відбувався в столиці в неділю, коли поміж повітряними тривогами, якщо й було дві години перерви, то хіба що глибокої ночі. Цей матч у підсумку був розірваний не просто на кілька окремих частин, а на два дні, і завершувався вже в понеділок. І там ми побачили абсолютно нетривіальне рішення від Скрипника зробити одразу чотири заміни, що зрештою все одно ні до чого доброго не призвело. Зоря розвалилась у цьому конкретному випадку.

Були майже на межі повторення долі Зорі та Харкова

Черкаський ЛНЗ та рівненський Верес також грали в неділю, але на дві з половиною години раніше за заключний матч ігрового дня. Напевно, це їх і врятувало від такого ж самого перенесення зустрічі на наступну добу. І насправді це було справедливим помахом долі, бо заради 10 хвилин цього протистояння, у якому за попередні 80 не відбувалось майже нічого цікавого на полі, окрім казкового удару Кузика в ліву стійку ще на початку першого тайму.

Проте команди були готові терпіти не тільки в ігровий час, а й в укриттях. Аж до 22:30, на які встановили дедлайн. На щастя, такий радикальний крок не знадобився, і матч таки дограли. А команда Віталія Пономарьова, напевно, хотіла, щоб ці заключні хвилини минали за її спробами таки дотиснути суперників у фірмовому стилі. Проте все пішло не за планом "бузкових".

Верес уміє грати під час стандартів біля чужих воріт — це добре відомий факт, і ЛНЗ про це знав. А коли в штрафному суперників з’являється постать із прізвищем Чечер на футболках, то у вболівальників УПЛ зі стажем одразу виникають шалені флешбеки. І загроза з повітря над Черкасами цього пізнього вечора була таки не лише від дронів.

Обійняти й плакати

Решту з трьох поєдинків цього туру можна об’єднати в один блок із спільною назвою, але для кожного матчу вона матиме окремий характер.

Ковалівський Колос та київська Оболонь відкривали програму туру, і вже тоді ми мали розуміти, що ці вихідні в столичному регіоні будуть присвячені не футбольним справам. Однак після першого тайму цього матчу взагалі не було жалю через час, який командам доводилось проводити в укриттях — вони абсолютно нічим не заохотили вболівальників до пристрасного перегляду власного футболу.

І якщо на вимушену перерву ми відходили з моментами, які натякали, що "колоски" наближаються до чогось більшого в цій грі, то повертались уже з атаками "пивоварів". Проте обійшлось без голів, і Руслан Костишин та Олександр Антоненко в рівному ступені можуть дорікати долі, що їхні команди не змінили стан справ на табло. У Оболоні навіть кращі моменти були, напевно.

У тому, що в Кудрівки будуть проблеми в цьому сезоні, якось сумніватись не доводилось. Але, судячи з останніх чуток, із фінансами в клубі все настільки кепсько, що "яструбам" принаймні до зимової перерви дотягнути буде за щастя. При цьому команда Олександра Протеченка намагається якось чіплятись у кожному матчі, але залишається в межах власних поточних можливостей.

У грі проти кам’янець-подільського Епіцентру в Кудрівки був ключовий період посеред першого тайму, коли можна було реально вплинути на результат матчу. Проте моменти Смирного та Овусу залишились без реалізації, після чого команда Сергія Нагорняка не давала суперникам більше розгулятись. А в окремих епізодах на користь "подолян" зіграла все ж таки перевага за якістю виконавців.

Бо голи Сидуна наприкінці першого та другого таймі з передач Артема Козака були забиті просто під копіювальний лист. А вже незабаром після другого м’яча своєї команди Рохас поставив ефектну крапку своїм гарматним пострілом, тож Епіцентр знову пограв і на результат, і на враження від гри для власних уболівальників. У минулому сезоні це поєднувати не вдавалось.

Футбол повернувся до Одеси, та чи надовго — невідомо. Дуель Чорноморця проти криворізького Кривбасу була протистоянням команд, які за буденними справами можуть спокійно обмінятись враженнями від виживання в умовах перебування майже на лінії фронту. Команди Романа Григорчука та Патріка ван Леувена при цьому сильно страждають, тож до їхньої де в чому невиразної гри в розпал усе ще серпневого дня було мало претензій.

Кривбас при цьому постійно намагався реалізувати власний кадровий потенціал, але вертикальний футбол "моряків" у підсумку виявився просто більш дієвим цього дня. Навряд чи хтось здивувався б, якщо б ця гра завершилась без голів, із огляду на розвиток подій на полі, але все вирішив єдиний ефектний постріл Віталія Фарасєєнка, який точно буде серед претендентів на звання найкращого в турі, а вагу трьох залікових балів, які за нього отримали одесити, узагалі важко уявити.

Найкращий гол туру

Віталій Фарасєєнко (Чорноморець)

Карлос Умберто Рохас (Епіцентр)

Найкращий гравець туру — Олег Кожушко (Буковина).

Найкращий тренер туру — Руслан Ротань (Полісся).