Втеча від податків під час війни

Війна, що триває в Україні понад чотири роки, змінила майже все, навіть структуру схем уникнення оподаткування. Ба більше, постійна потреба у фінансуванні оборони (знову говорять про потребу ще трильйона гривень) чи не вперше вимушено зробила детінізацію одним із ключових завдань держави. Це відображено як в оновленому Меморандумі з МВФ, так і в проєкті постанови про Програму діяльності Кабінету міністрів України від 17 серпня 2026 року №15521.

Мейнстримом серед найбільших схем мінімізації податків стали зарплати в конвертах (МЗП — мінімальна зарплата) — втрати бюджету 237–262 млрд грн (рік тому — 200–265 млрд) та безлад на митниці (порушення митних правил, сіра контрабанда й корупція) — втрачаємо 110–125 млрд грн (рік тому — 105–120 млрд).

Водночас зарплатна схема («сірий носоріг») другий рік поспіль утримує першість за наслідками для бюджету — розрахунки експертів та економетрична оцінка аномалій розподілу зарплат 2025 року виявили повністю неофіційні зарплати на суму 246 млрд грн, із яких мало б бути сплачено 127,5 млрд грн податків (включно з ЄСВ). Як і потенційно незадекларовані доходи самозайнятих осіб, що уникали податків на суму близько 77 млрд грн. Водночас сховані в тінь податки підривають обороноспроможність нашої країни, захист від ударів по енергетиці, людях.

Оцінка також показала збереження величезної аномалії поблизу офіційних виплат на рівні МЗП (мінімальна зарплата, дохід у діапазоні 7900–9400 грн на місяць), що охоплює понад 532 тисячі працівників та вартує 72 млрд грн. Зазначене свідчить про стійке існування в країні такого явища, як доплати в конвертах (коли фактично виплачують середню зарплату, тоді як офіційно — мінімальну). Останнє є майже природним з огляду на те, що втеча в тінь — це закономірна відповідь на податковий тиск (пам’ятаємо про зростання ставки військового збору в 3,3 раза з 1 січня 2025 року).

Водночас держава отримала певні бонуси від збільшення розміру офіційних зарплат — близько 18 млрд грн, зокрема завдяки вимушеному намаганню бізнесу забронювати необхідний персонал (вимога забезпечити середню зарплату не нижче, ніж 2,5 МЗП), що дало змогу торік додатково зібрати близько 8 млрд грн податків.

Цікавим прикладом того, як працює мінімізація податків на працю, стала роздрібна торгівля продуктами харчування. 2025 року середня зарплата в цій сфері, згідно з податковою звітністю компаній, становила 7,6 тис. грн, проте в 10 найбільших мережах цей показник набагато вищий — діапазон 26–45 тис. грн. Тобто потенційний недобір зарплатних податків лише в цій галузі сягнув близько 37,2 млрд грн, що зіставно з усіма підакцизними втратами бюджету (схема контрафакт, нелегальна торгівля підакцизними товарами).

Справжнім завданням із зірочкою цього року став обрахунок уникнення сплати податків через порушення митних правил, контрабанду та корупцію на кордоні. Річ у тім, що Держстат досі не опублікував офіційних даних щодо експорту-імпорту України за 2025 рік, що зробило всі розрахунки попередніми та умовними. Водночас міждержавне порівняння дзеркальним методом даних митної статистики взаємної торгівлі за 2024 і 2025 роки виявило рекордні розриви у 21,5 млрд дол. США (2024 року — 17,24 млрд дол.), найімовірніше, зумовлені не лише випадками митних зловживань, а й об’єктивними розбіжностями у статистичних даних унаслідок впливу вантажів гуманітарного та військового призначення.

Подальший аналіз дзеркальної статистики щодо країн-партнерів за товарними групами, кількісними та вартісними параметрами дав змогу визначити найризиковіші товари, що потребують додаткового глибшого вивчення з боку держави.

Приклади митних аномалій

Легкові автомобілі (код 8703): минулого року Україна імпортувала легкових автомобілів на 6,07 млрд дол. загальною вагою 676 тис. тонн. Імпорт із чотирьох країн (Німеччини, Польщі, США й Японії) становив 3,14 млрд дол. і 415,8 тис. тонн, тобто більшу частину загального обсягу.

Водночас експорт цих країн в Україну, за їхніми митними даними, становив лише 1,8 млрд дол. і 224 тис. тонн.

Смартфони (код 851713): із території Польщі в Україну імпортовано 118 тисяч смартфонів (92% китайських), що на 86 тисяч більше, ніж експортувала Польща. Експортували переважно дві компанії — польська та зареєстрована в ОАЕ. Водночас ціна імпортного китайського смартфона, експортованого польською компанією, становила 618 дол./штука, а компанією з ОАЕ — 82 дол./штука.

Вітрогенератори (код 850231): 2025 року, за статистикою України, імпортували 65 548 тонн обладнання на 551,6 млн дол., зокрема з території п’яти країн (Румунії, Польщі, Німеччини, Нідерландів, Данії) — 65,52 тис. тонн на 550,38 млн дол. За митними даними цих країн, лише три з них експортували обладнання в Україну — Данія (8,65 тис. тонн), Польща (2,06 тис. тонн) та Німеччина (178 тонн). Водночас ані Румунія, ані Нідерланди, за їхніми митними даними, вітрогенераторів в Україну взагалі не експортували.

Літій-іонні акумулятори (код 850760): Україна імпортувала з території шести країн (Нідерландів, Чехії, Польщі, Туреччини, Німеччини, Гонконгу) 29,94 тис. тонн акумуляторів на 797,46 млн дол. Водночас експорт із цих країн становив 11,78 тис. тонн на 273,32 млн дол. Зникнення дорогою 18 тис. тонн на 0,5 млрд дол. пояснити об’єктивними причинами важко.

Квіти (група 0603): «втрачений» експорт Нідерландів становив 1956 тонн на суму 24 млн дол. Така статистика спостерігається давно: 2023 року «загубилося» 1848 тонн на 18,58 млн дол., 2024-го — 1712 тонн на 19,58 млн дол. Зокрема 2025 року дорогою в Україну зникло 8,6 млн троянд на 4,14 млн дол. та 11,4 млн хризантем на 8 млн дол. Крім того, заниження вартості українського імпорту щодо троянд становило 1,7 млн дол., щодо хризантем — 1,5 млн дол.

Схеми уникнення податків на кордоні

Ще один із поширених інструментів уникнення податків на кордоні — зловживання пільгами, передбаченими міжнародними договорами та податковим законодавством. Зокрема це ввезення промислових партій товарів під виглядом поштових або кур’єрських відправлень, для яких передбачено пільгу (вартість до 150 євро не оподатковується), а також спрощений процес декларування й оформлення. Транскордонні маркетплейси, бізнес-модель яких побудовано на експлуатації відповідної пільги, отримують значно кращі фіскальні та регуляторні умови порівняно з офіційними імпортерами й національними виробниками. Так, судячи з даних Міністерства фінансів, за сім місяців цього року загальна вартість міжнародних посилок становила 136,3 млрд грн, із яких 56,8 млрд грн, або 42%, не оподатковувалися ПДВ через пільгу. З огляду на ці дані та динаміку зростання вартості відправлень 2026 року, збереження пільги для міжнародних посилок (а її скасування вимагають і МВФ, і ЄС) потенційно матиме наслідком втрати доходів бюджету щонайменше 10 млрд грн на рік.

Тренди останніх років

Водночас потреби економіки (насамперед її сірого та чорного складників) у готівці, необхідність уникнення фінмоніторингових заборон і валютних обмежень, а також надання послуг зі спотворення / маніпуляції первинними документами та податковими накладними створили умови, коли найзатребуванішими виявилися схеми «для внутрішнього використання». Саме тому трендом останніх років став своєрідний ренесанс індустрії транзитно-конвертаційних центрів та схем із використанням дропів / мулів, що вибухнули до обсягів у 250–320 млрд грн на рік (НБУ оцінює діяльність одного дропа в середньому до 2,5 млн грн на рік). Потужність цих схем пов’язана з корупцією в правоохоронній системі, наглядових і контрольних органах, незавершеністю процесів перезапуску БЕБ і митниці.

Але новини не лише погані. Так, безумовні антипереможці довоєнних років — офшорні схеми та транскордонне переміщення прибутку — внаслідок валютних обмежень і високої початкової вартості обслуговування, зумовленої новими світовими стандартами податкової прозорості (antiBEPS, FATCA, ATAD, BEPS 2.0, КІК та іншими), перебувають на історично низькому рівні (55–65 млрд грн, втрати податку на прибуток — від 12 до 14 млрд грн), залишаючись доступними тільки окремим великим українським компаніям і заможним українцям.

Проте ця тенденція може змінитися з поступовим послабленням вимог валютного контролю (валютною лібералізацією) та появою нових підстав для виведення валютних цінностей за кордон.

Непоганими є й результати роботи контрольних і правоохоронних органів із протидії «скруткам» ПДВ (обсяги в межах 85–95 млрд грн із втратами бюджету близько 14–16 млрд грн на рік). Спостерігається поступове відновлення контролю держави над повнотою збирання податку, а обсяги блокування податкових накладних зменшилися майже вдвічі.

Не виправдовується нервування держави щодо велетенських бюджетних втрат через зловживання спрощеною системою оподаткування. Втрати хоч і є (дроблення — 15–26 млрд, ФОП замість найму — 17–18 млрд, готівка через ФОП — 26–28 млрд), але за масштабом на порядок менші за дві топ-схеми (чорних зарплат і контрабанди), кожна з яких може, іноді по кілька разів, повністю замінити собою той-таки «ПДВ для спрощенців».

Отже, найімовірніше, справжній прорив у детінізації буде пов’язаний не з посиленням податкового тиску й фактичним знищенням спрощеної системи оподаткування, а з поверненням державою належного контролю над збиранням податків через завершення процесів перезавантаження БЕБ, податкової та митної служб, фінмоніторингу, посилення якості адміністрування та інституційної спроможності державних органів.