Їстівні відходи: вчені створили дріжджі, які переробляють пластик на білок
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Feb36f816c80308eb8ebd4f67bb697ae3.png)
Багате на білок печиво, виготовлене з пластику та сільськогосподарських відходів, може допомогти розв’язати дві серйозні проблеми, які постануть перед майбутніми поколіннями, стверджує команда дослідників, яка представила результати свого проєкту, що фінансується NASA, на осінній зустрічі Американського хімічного товариства.
Пластикові відходи залишаються постійною загрозою для довкілля та проблемою для громадського здоров’я, попри зусилля з повторного використання та переробки всього, що ми можемо переробити. Водночас необхідність забезпечувати їжею населення, що зростає, а також потенційна потреба годувати “позаземних” колоністів, які досліджуватимуть Місяць і далекіші космічні об’єкти, створює виклики для майбутніх технологій.
“Очікується, що глобальний попит на їжу до 2050 року зросте на 35–56%, а близько 30% населення світу в майбутньому опиниться під загрозою голоду”, — говорить Лахіру Джаякоді, прикладний мікробіолог із Південного університету Іллінойсу в Карбондейлі, США. — “Я вважаю, що спосіб вирішення цієї проблеми полягає у використанні мікроорганізмів”.
Джаякоді та його колеги генетично перепрограмували кілька видів дріжджів, щоб вони перетворювали суміш із деградованого поліетилентерефталату (PET), викинутих кукурудзяних стебел та інших органічних матеріалів на щось не лише придатне для перетравлення людиною, а й потенційно смачне.
“Штам Saccharomyces cerevisiae був змінений таким чином, щоб виробляти ароматизатор ванілін із ферулової кислоти. Аналогічно штам Rhodosporidium toruloides був генетично модифікований для переробки етиленгліколю як джерела вуглецю та виробництва β-каротину — попередника вітаміну А”, — розповіли дослідники.
Піддавши суміш відходів процесу, який перетворював їх на форму, легко засвоювану мікроорганізмами, дослідники виявили, що можуть отримати масу з білків і жирів, яка теоретично придатна для споживання. Після цього залишалося лише додати трохи крохмалю, клітковини та підсолоджувача й спресувати суміш у невелику закуску.
“Щоб зробити її більш вишуканою, дослідники видавили суміш за допомогою 3D-принтера у формі фірмового мікросимволу µ. Це скорочення від µBites, або “мікробайтів””, — додали вчені.
Поки команда чекає на дозвіл для споживання своєї випічки, немає причин вважати, що печиво не буде цілком безпечним для їжі, незважаючи на те, що його виготовили з використанням неїстівних пластикових полімерів.
“Ми намагалися розробити технології для апсайклінгу пластику, щоб перетворювати його на більш цінні продукти, — говорить Джаякоді. — Ми подумали: чому б не зосередитися на виробництві їжі? Адже пластик — це вуглець, і їжа — це вуглець”.
Ідея використання мікроорганізмів для перетворення вуглецю з відходів на щось корисне далеко не нова. Протягом багатьох років дослідники звертаються до біологічних рішень, щоб переробляти пластик або сільськогосподарські відходи на прибуткові продукти, такі як паливо чи будівельні матеріали.
“Хоча пластикових відходів, безумовно, достатньо, щоб використовувати їх як джерело вуглецю, нам усе одно знадобляться економічно конкурентоспроможні способи їх збору та перетворення на щось, що можна вигідно продавати. Також залишається відкритим питання, чи існуватиме взагалі ринок для продуктів харчування на основі пластику”, — зазначає New Atlas.
Попри це, наявність бібліотеки генетично модифікованих мікроорганізмів напоготові може виявитися саме тим, що потрібно NASA для вирішення різноманітних майбутніх завдань. Зокрема, для пошуку способів швидкого та економічно вигідного перетворення вуглецю з відходів на їжу. Це дослідження було представлено на осінній зустрічі Американського хімічного товариства.
Джерело: New Atlas