Запасной план Фицо: как премьер Словакии готовится потерять власть и быстро ее вернуть

Дострокове припинення роботи парламенту через референдум, скликаний за громадською ініціативою – це досить специфічна норма для більшості західних країн. І безпрецедентна для країн ЄС.

Проте саме таку норму зараз хочуть запровадити у Словаччині.

Більш того, ця ініціатива надходить не від опозиції, що було б логічним, а від чинного уряду. І це не випадково, адже такі конституційні зміни – важлива складова плану прем’єр-міністра Роберта Фіцо.

Проросійський очільник словацького уряду наразі має дуже невисокі шанси зберегти владу після виборів, що мають пройти восени 2027 року. Проте розраховує взяти дуже швидкий реванш – навіть не чекаючи наступних строкових виборів.

І він має підстави розраховувати на успіх цього плану.

Новий шлях до дострокових виборів

"Це буде виняткове втручання у тривалість парламентського мандата", – так у словацькому міністерстві юстиції описують законопроєкт, 26 серпня схвалений урядом Роберта Фіцо.

Згідно із запропонованими змінами, у разі їх схвалення достроковий розпуск парламенту стане можливим і без розвалу коаліції. Йдеться про ще один механізм організації перевиборів парламенту – через народну ініціативу.

Відповідно до словацького законодавства, для оголошення загальнонаціонального референдуму необхідно зібрати підписи щонайменше 350 тисяч громадян, які мають право голосу на парламентських виборах. Тепер до питань, які на нього можна виносити, пропонують додати дострокове припинення повноваження парламенту.

Варто уточнити, що донедавна питання можливості розпуску парламенту через референдум було не до кінця врегульовано.

Так, на початку року опозиційна партія "Демократи" зібрала понад 350 тисяч підписів на користь референдуму про відставку уряду Фіцо та оголошення дострокових парламентських виборів. Проте президент Петер Пеллегріні не виніс це питання на загальнонаціональне голосування – за його оцінкою, такі формулювання суперечать конституції країни.

У разі ухвалення теперішньої ініціативи опозиція отримує шанс на зміну влади навіть за стабільно працюючої більшості.

Щоправда, не все так просто.

Запропоновані зміни передбачають суворі умови розпуску парламенту за народною ініціативою.

Перш за все, такий референдум буде неможливо проводити протягом перших і останніх шести місяців повноважень парламенту, а також останніх шести місяців каденції президента. А також – під час війни або воєнного стану.

Крім того, такий референдум можна проводити лише один раз протягом парламентської каденції.

А для того щоб рішення про достроковий розпуск було прийняте, за нього мають проголосувати не просто більшість, а щонайменше 60% від кількості виборців, що взяли участь у попередніх парламентських виборах.

Формально в уряді оголосили, що ініціатива є виконанням передвиборчої обіцянки Роберта Фіцо. І це так. Проте досі у коаліції не квапилися виконувати цю обіцянку і навіть майже її не згадували.

Тож виникає запитання: чому словацька влада так довго мовчала про свою обіцянку і лише зараз раптом згадала про неї?

Програма-мінімум Роберта Фіцо

"Роберт Фіцо розуміє, що вже не має можливості забезпечити собі перемогу на наступних виборах, і приступив до реалізації плану Б", – так урядову ініціативу охарактеризував аналітик Словацької асоціації зовнішньої політики (SFPA) Александр Дулеба.

Дійсно, жодне із соціологічних опитувань не дає шансів нинішній коаліції зберегти парламентську більшість після нових виборів. Ситуацію для Роберта Фіцо не рятує навіть потенційне створення коаліції з ультраправою (а за деякими оцінками – неофашистською) партією "Республіка" – ще пару років тому в чинній коаліції категорично виключали це, проте тепер публічно говорять про такий сценарій.

Звичайно, за рік до виборів багато чого може змінитися. Але вперше за свою політичну кар'єру Фіцо вкрай обмежений у можливостях наростити собі рейтинг завдяки соціальним ініціативам. Насамперед через проблеми з бюджетом, що не дає змоги різко збільшити перед виборами соціальні виплати.

За даними словацьких ЗМІ, складна економічна ситуація може навіть змусити уряд відмовитися від "тринадцятої пенсії" наприкінці цього року – крок, зданий істотно послабити підтримку Фіцо серед його базового електорату.

Тож все виглядає так, що після наступних виборів у жовтні 2027-го Роберту Фіцо все ж доведеться залишити прем’єрську посаду.

А також втратити імунітет, ризикуючи опинитися під кримінальним переслідуванням.

Адже щодо нього є ціла низка заморожених справ.

Щось подібне Роберт Фіцо пережив у лютому 2020 року, востаннє покинувши посаду прем’єра.

Тоді здавалося, що його політична кар’єра добігає кінця – нова коаліція була єдиною у питанні необхідності розслідування всіх пов’язаних із Фіцо справ.

Проте тоді йому страшенно пощастило – перше місце на виборах 2020 року сенсаційно здобула популістична партія OľaNO, тож посаду прем’єра отримав її лідер Ігор Матович. Вже тоді багато експертів побоювалися сценарію перманентної коаліційної кризи – новий голова уряду мав репутацію абсолютно некомандного політика.

Так воно і сталося – постійні конфлікти призвели до розвалу коаліції та дострокових виборів 2023 року, які й дозволили Фіцо вчетверте обійняти посаду прем'єра.

Саме в цьому і полягає "план Б" Роберта Фіцо.

Щоправда, соціологія не прихильна не лише до словацької влади, а й до опозиції. Якби дострокові вибори відбулися сьогодні, то єдиною можливістю для прозахідних партій сформувати більшість є залучення партії згаданого вище одіозного Матовича (зараз вона має назву "Рух "Словаччина").

Тож програма-мінімум для Роберта Фіцо на наступних виборах полягає саме у сценарії, за якого Ігор Матович знову увійде до складу уряду.

Проте тепер Фіцо не хоче покладатися на везіння.

Які гарантії, що майбутня коаліція повторить помилки попередників і швидко розпадеться? Або того, що захоплені внутрішніми конфліктами коаліціанти так і не зможуть забезпечити розслідування пов’язаних із Фіцо та його оточенням кримінальних справ?

І тут страховкою можуть стати запропоновані конституційні зміни. У разі їх ухвалення можливість проведення референдуму про розпуск парламенту має з’явитися вже за пів року після початку його роботи – тобто в середині 2028-го.

Або – дочекатися президентських виборів, які мають відбутися в першій половині 2029 року.

Річ у тім, що, як згадано вище, референдум не можна проводити в останні пів року каденції президента. Отже, на початку 2029-го ця можливість на пів року зникне – і знову з'явиться у другому півріччі.

Ймовірно, Фіцо розраховує, що до президентських виборів коаліція майже напевно підійде з падінням підтримки.

У пошуках конституційної більшості

Немає сумнівів, що в нинішній опозиції чудово розуміють план Фіцо.

А зважаючи на те, що йдеться про конституційні зміни, реалізувати цей план буде неможливо принаймні без частини опозиційних голосів.

"Якби наступні парламентські вибори були би за два-три роки, в опозиції був би інтерес підтримати ці зміни. Проте до виборів лише рік, тож опозиція від цих змін нічого не виграє, але може в перспективі втратити", – пояснює Александр Дулеба.

Він прогнозує, що опозиція, чи принаймні більшість опозиційних сил, не стануть підтримувати запропоновані урядом конституційні зміни.

Проте у Фіцо вже є досвід залучення окремих опозиційних депутатів для досягнення конституційної більшості.

Саме так сталося у вересні минулого року, коли словацький парламент ухвалив конституційні зміни, які визначають батьківство виключно як союз матері-жінки та батька-чоловіка, а також закріплюють існування лише двох біологічних статей. Позитивне голосування з цих питань стало шоком для багатьох політиків та оглядачів, адже необхідні голоси коаліції тоді дали не лише депутати Християнсько-демократичного руху (що було очікувано), але й – абсолютно несподівано – партії Матовича.

Тож питання, чи вдасться Фіцо знову знайти необхідні голоси для конституційних змін, може бути головною інтригою словацької політики наступного року.

І від його вирішення залежить, наскільки тривалим буде перебування при владі в країні прозахідних і проукраїнських сил і, відповідно, новий розворот Словаччини в бік ЄС та України.