Чи можна прочитати характер за ДНК: висновок учених може здивувати

Лише частина індивідуальності людини закладена в її ДНК, тоді як значний вплив на характер мають середовище, культура та життєвий досвід.

Про це свідчать результати одного з найбільших на сьогодні генетичних досліджень особистості, про яке пише видання Science Alert.

Особливо показовим у цьому контексті є приклад однояйцевих близнюків. Вони мають майже ідентичний набір генів, однак у процесі життя можуть набути помітно різних характерів, звичок і моделей поведінки.

На думку науковців, це демонструє, що генетична спадковість не є готовим сценарієм людської особистості.

Понад тисяча генетичних варіантів

Дослідники вивчали так звану «Велику п’ятірку» — п’ять основних вимірів особистості, які використовують психологи: екстраверсію, доброзичливість, сумлінність, невротизм та відкритість до нового досвіду.

Для цього науковці об’єднали дані про генетику й особистісні риси учасників 46 когорт. Наймасштабніший аналіз охопив близько 1,14 мільйона людей.

За допомогою повногеномного пошуку асоціацій (GWAS) вони шукали генетичні варіанти, які систематично пов’язувалися з відмінностями в рисах характеру. У результаті виявили 1260 ключових генетичних варіантів, пов’язаних із рисами «Великої п’ятірки». При цьому 824 з них раніше не пов’язували з особистісними характеристиками.

Однак наявність такої кількості генетичних варіантів зовсім не означає, що вчені можуть визначити характер конкретної людини за її ДНК.

Як генетика впливає на характер

За словами генетичного епідеміолога Мішеля Ніва́рда з Брістольського університету, генетична мінливість, виявлена в дослідженні, пояснює приблизно від 7,4% до 10,6% індивідуальних відмінностей за рисами «Великої п’ятірки».

Коли ж дослідники намагалися використати генетичну інформацію для прогнозування характеру окремих людей у контрольних групах, вона дозволила пояснити менш як 4% варіацій особистісних рис.

Таким чином, гени справді впливають на схильність людини до певних характеристик, але їхнього внеску недостатньо, щоб скласти точний психологічний портрет конкретної особи.

«Якщо ми хочемо дізнатися про особистість конкретної людини, генетика тут не надто перспективний шлях. Ми можемо просто виміряти риси характеру й отримати дуже чітку картину — гени до цього нічого не додадуть», — пояснив Нівард Science Alert.

За його словами, значення генетичних досліджень полягає насамперед у тому, що вони дозволяють вивчати взаємозв’язки між особистістю та іншими характеристиками великих груп людей.

Середовище — це надзвичайно важливо

Щоб відокремити генетичний вплив від впливу середовища, науковці порівнювали між собою рідних братів і сестер, а також різнояйцевих близнюків, які зростали в одному сімейному середовищі, але успадкували різні комбінації генів.

Результати показали, що генетичні ефекти, які спостерігали всередині родин, загалом були подібними до тих, що виявляли серед генетично не пов’язаних між собою людей. Це підтверджує наявність реального генетичного внеску в особистість.

Водночас дослідники наголошують, що генетикою пояснюється лише частина відмінностей між людьми. На формування характеру впливають умови життя, культура, оточення та інші фактори.

Показовою стала риса доброзичливості. Генетичні закономірності, пов’язані з нею, помітно відрізнялися залежно від досліджуваних груп.

На думку Ніва́рда, це може бути пов’язано як із відмінностями в методиках оцінювання, так і з реальними культурними та віковими особливостями. Адже доброзичливість може проявлятися через доброту, чуйність, співпрацю, чесність і уважність до інших, а значення цих характеристик може відрізнятися в різних суспільствах.

З чим пов’язаний розвиток особистості

Дослідники вважають, що результати можуть допомогти краще зрозуміти взаємозв’язок між особистістю та іншими особливостями людського життя.

Зокрема, науковці виявили генетичні зв’язки між екстраверсією та ризиком зараження COVID-19 у перші роки пандемії. Ймовірним поясненням може бути те, що більш екстравертовані люди в середньому мають більше соціальних контактів.

Раніше дослідники також знаходили зв’язки між рисами особистості та політичною поведінкою, зокрема схильністю людини голосувати на виборах, а також між характеристиками характеру та тривалістю життя.

Водночас автори наголошують: такі закономірності працюють передусім на рівні великих груп і не означають, що за генетичним профілем можна достовірно передбачити поведінку конкретної людини.

Дослідження, очолюване психологом Тедом Швабою з Університету штату Мічиган, було опубліковане в журналі Nature. Серед його співавторів — психолог Елліот Такер-Дроб з Університету Техасу в Остіні та генетичний епідеміолог Мішель Нівард із Брістольського університету.

На думку Ніва́рда, результати важливі передусім як доказ того, що генетика є лише одним із чинників формування особистості.

«Я б дуже не хотів, щоб люди вирішили, ніби генетика намертво закарбовує їхній характер, або що їхню індивідуальність можна виміряти за допомогою геному», — підсумував науковець.