Сурогатне материнство тільки для українців, іноземцям хочуть закрити доступ до програми

У Польщі вирують пристрасті навколо «пропаганди торгівлі людьми». Так деякі політики та ЗМІ називають конференцію, яку український медичний центр BioTexCom збирається провести у Варшаві. Подія призначена на 12-13 вересня і позначена як консультації щодо репродуктивних програм. Скандал виник через три комерційні пакети, на які пропонують підписуватися бездітним парам: за 39 900, 49 900 та 64 900 євро. Вони стосуються сурогатного материнства, яке в Польщі не те що заборонене, а просто не існує як поняття. Матір’ю вважається жінка, яка народила дитину, байдуже, споріднена вона з нею генетично чи ні.

Поки польські консерватори вимагають скасувати «ярмарку дітей», більш поміркована частина суспільства вважає, що в Польщі необхідно законодавчо впорядкувати ставлення до сурогатного материнства. Парадокс, але в Україні, де такі технології дозволені і широко практикуються, проголошують те саме щодо національного законодавства. В чому полягає проблема і які розглядаються ініціативи - дізнавалася журналістка Коротко про.

База є, єдиних правил - немає

Не мають рації ті, хто каже, що у нас відсутня законодавча база під сурогатне материнство. Вона є. Така допомога бездітному подружжю закріплена в Сімейному, Цивільному кодексах, Законі про охорону здоров’я, кількох урядових підзаконних актах та наказах МОЗ. Критика стосується того, що ця тема, дуже чутлива, з погляду моралі, філософії та релігії, не врегульована окремим законом, який би враховував усі аспекти та ризики.

- Це стосується не тільки сурогатного материнства, а й усіх репродуктивних технологій, - зазначає адвокат Людмила Кириленко, яка є експертом з цих питань. - Було чимало спроб розробити чіткий закон, але як тільки з’являється проєкт, починається великий супротив з боку бізнесу, що будується на репродуктивній медицині. Тому є багато спірних моментів - таких як ведення реєстру донорів, контроль за отриманням і використанням донорського матеріалу, - які жодним актом не врегульовані. А тому можливі варіації. Наприклад, за наказом МОЗ донори можуть стимулюватися не більше 8 разів, а вони по 10-16 разів проходять такі процедури.

Відсутність єдиного зведення правил створює низку ризиків для учасників програми сурогатного материнства. Найбільш вразливими юристи називають сурогатних мам, які віддають своє тіло напрокат через матеріальну скруту. Закон передбачає, що сурогатне материнство реалізується за нотаріально завіреним договором, але чіткого визначення його позицій немає. Договір складається довільно, а тому може містити пункти, які ставлять жінку у залежність від замовників - їй обмежують волю пересування, накладають заборону на приватне життя, запроваджують низку штрафів. Ймовірні під час вагітності форс-мажори також мають бути передбачені в цьому договорі, але можуть бути і «забуті».

Чинні нині правила вимагають, що в програму сурогатного материнства може вступити тільки пара, яка перебуває в державному шлюбі. Також є перелік офіційних медичних показників, що дають такий допуск, та діє правило, що майбутня дитина повинна мати генетичну спорідненість хоча б з одним із батьків. Однак через брак державного контролю цих вимог в клініках їх можуть жорстко не дотримуватися. Такі розмиті порядки, коли превалює комерційний інтерес, а не гуманістичні міркування, і приваблюють в українську програму сурогатного материнства тисячі іноземних громадян.

Не менше трьох років до укладання договору

Передостанньою спробою впорядкувати репродуктивну сферу був законопроєкт №13683, внесений у Верховну Раду Юлією Свириденко у серпні минулого року. Найбільш резонансна його складова полягала в забороні сурогатного материнства для іноземців. Виняток становили змішані пари, де один із подружжя мав український паспорт. Для запобігання фіктивним шлюбам, які нині досить активно практикують задля участі в програмі, термін спільного життя чоловіка та дружини встановлювався у три роки. Такі обмеження пояснювали необхідністю дотримуватися європейських етичних норм, адже в Директиві ЄС сурогатне материнство визнається потенційною формою торгівлі людьми.

Законопроєкт зазнав багато критики з боку представників репродуктивної медицини і не дочекався першого читання. В липні цього року він був відкликаний через зміну уряду. А в серпні з’явилося два нових законопроєкти - №15507 та №15506, які не тільки унеможливлюють програму для іноземців, а й передбачають кримінальну відповідальність за порушення заборони.

Про що йдеться:

• Сурогатне материнство хочуть дозволити за умови, що обоє з подружжя є громадянами України та постійно проживають в Україні не менше трьох років до укладення договору.
• Ті ж вимоги поширюються на подружжя, де один із партнерів є громадянином України, а інший - іноземцем.
• За організацію або проведення процедур сурогатного материнства, укладення відповідних договорів на користь іноземців чи осіб без громадянства пропонується позбавляти волі на строк від 3 до 5 років (до ККУ вноситься нова стаття 149-1).
• За дії, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або з метою отримання вигоди у великому розмірі передбачається покарання від 5 до 8 років. За дії, вчинені організованою групою або такі, що потягли тяжкі наслідки, - від 8 до 12 років.

У пояснювальній записці йдеться, що, за оцінками експертів і правозахисних організацій, українки щороку народжують для іноземців від 2000 до 3000 дітей. Така кількість програм створює серйозні правові ризики.

Таких дітей не хочуть визнавати ні в ЄС, ні в Україні

- І війна ці ризики посилює, - наголошує адвокат Людмила Кириленко. - Якщо щось сталося або немовля народилося хворим, або переплутали ембріони, генетичні батьки просто не приїжджають по дитину - робіть що хочете. Ці діти потрапляють до наших сиротинців. Більшість із них мають шанс на усиновлення, але навантаження на державу лягає колосальне, бо такі діти не є громадянами України. Ще один момент: коли наші батьки відмовляються від дітей, можна знайти родичів - бабусь, дідусів, тіток, щоб оформити опіку. У випадку з іноземцями це нереально, бо в документах може бути вказана будь-яка адреса, і з людьми за дев’ять місяців може що завгодно трапитися.

Заборона сурогатного материнства для іноземних громадян є одною з неофіційних умов на шляху до вступу в ЄС. У різних країнах діють свої правила, свої обмеження, і діти, привезені з України, у багатьох випадках опиняються у невизначеному становищі.

Зокрема, у Німеччині, так само як у Польщі, мамою визнається тільки жінка, яка народила. Оформити на себе дитину від сурогатної мами генетичні батьки не можуть. Через це в реєстрації відмовляють і українські РАЦС. Пари звертаються до суду, суди зобов’язують видати метрику… Судячи з реєстру в Опендатабот, деякі адвокати і деякі суди вже поставили такі справи на потік.

У Італії, де сурогатне материнство заборонене з 2004 році, в 2024-му ввели закон, який кримінально карає за таку програму, пройдену за кордоном: від 3 місяців до 2 років в'язниці плюс штраф у розмірі від 600 000 до 1 млн євро. Пара, яка ризикне привезти «комерційну» дитину, муситиме одразу з нею розлучитися. В Іспанії реєстрація дитини, народженої за програмою за кордоном, можлива, але діють суворі вимоги до підтвердження біологічного зв'язку. У Великій Британії, Греції, Португалії дозволяється лише альтруїстичне (безкоштовне) сурогатне материнство. Для визнання дитини, народженої в комерційний спосіб за межами держави, потрібні спеціальні судові рішення.

- Більшість цивілізованих країн відмовилися від комерційного сурогатного материнства. Тому ота кампанія і ота реклама, які оголосив BioTexCom в Польщі, для Європи нонсенс. Як бізнес сурогатне материнство зберегли тільки деякі країни колишнього СНД, де експлуатується бідність, або екстремально багаті, як США. Говорити, що всю програму треба заборонити в Україні, не варто. Це репродуктивна технологія, яка рятує там, де через медичні показники люди не можуть скористатися іншими методиками. Але правове поле мусить діяти лише для наших громадян, щоб не було розбіжностей і непорозумінь.

Врятує правильний договір

Діятиме чи ні заборона сурогатного материнства для іноземців - це питання зараз на слуху, але усіх проблем воно не вирішить. Брак чіткого законодавства може компенсувати тільки правильно складений договір, що визначить обов’язки, як захистити права обох сторін.

- Навіть якщо клініка має свого юриста, перед укладанням договору варто проконсультуватися з незалежним експертом із сімейного права, - радить адвокат Олександр Ільїн.

У договорі він радить прописати:

• Право генетичних батьків знати все про стан здоров'я сурогатної матері - бути на прийомах у лікаря разом із нею, мати необмежений доступ до медичної документації, знати про місцезнаходження вагітної та мати з нею постійний зв'язок, відвідувати сурогатну матір у неї вдома, заздалегідь повідомивши про свій візит.
• Право сурогатної матері знати всі медичні подробиці процедури, проходити медичне обстеження та консультації за рахунок генетичних батьків, отримати винагороду за надану послугу.
• Вимоги, що поведінка сурогатної матері буде спрямована на нормальний перебіг вагітності та народження здорової дитини - вчасно з'являтися на медичний огляд, виконувати всі рекомендації лікарів щодо режиму дня, харчування, умов проживання, не курити, не вживати алкоголь, наркотичні, психотропні препарати, у разі якихось відхилень звертатися до медзакладу.
• Компенсацію витрат на виконання умов договору. Генетичні батьки оплачують медичні обстеження, ліки та вітаміни, спеціальний одяг, витрати на зв’язок, за потреби - проживання та додаткове харчування.
• Винагороду за виношування і народження дитини. Треба вказати строки, коли будуть виплачені гроші та документи, що будуть підставою для оплати.
• Права та обов'язки сторін на випадок непередбачуваного: народження двох і більше дітей, народження дитини з вадами розвитку, викидень, народження мертвої дитини, необхідність штучного переривання вагітності відповідно до медичного висновку лікарів, розлучення генетичних батьків, смерть одного з них.
• Відповідальність за порушення умов і вимог договору. Наприклад, за нездійснення компенсацій батьками або порушення режиму сурогатною мамою.
• Форс-мажорні обставини, на які не можна вплинути. Наприклад, переривання вагітності з незалежних від жінки причин, коли всі вказівки лікаря були виконані.