Техногенна катастрофа на ЗАЕС найбільш імовірна: Мельник - про загрозу ядерної зброї РФ

Росія може піти на ядерну ескалацію як через загрозу поразки, так і через упевненість у швидкій перемозі, вважає експерт.

Росія вкотре посилює ядерну риторику і переходить на відкриті погрози не лише від пропагандистів і воєнблогерів, а й від офіційних представників РФ. Попри це, реальна ймовірність застосування Москвою ядерної зброї залишається надзвичайно низькою - та повністю виключати такий сценарій не можна через масштаб можливих наслідків і непередбачуваність рішень Володимира Путіна.

В інтерв’ю Главреду співдиректор програм з питань зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник розповів, що може змусити Кремль перейти від ядерних погроз до реальної підготовки удару, який сценарій застосування тактичної ядерної зброї найбільш імовірний, за якими ознаками можна буде зрозуміти, що Росія готується до атаки, чи може Москва влаштувати провокацію на Запорізькій АЕС та якою буде відповідь Заходу.

Останнім часом Росія різко посилила повітряні атаки на Україну, а офіційні особи Кремля перейшли до відкритих погроз ядерним ударом. Чи бачите ви в цьому черговий етап російського залякування, чи ризик реальної ядерної ескалаціїсправді зростає?

Є такий підхід, коли оцінюється ймовірність і важкість наслідків. І це той випадок, коли навіть при доволі низькій ймовірності, враховуючи те, які це може мати наслідки, цей сценарій не виключається.

Ще раз повторюся: ймовірність того, що Росія фактично застосує ядерну зброю, за всіма оцінками експертів, з точки зору політичної, військової та геополітичної доцільності, виглядає надзвичайно низькою. Але якщо реалізується якась частка відсотка, наслідки будуть катастрофічними. Причому йдеться не лише про прямі наслідки ядерного вибуху на землі, а й про те, яка вибухова хвиля після цього піде по всьому світу.

Росіяни, очевидно, також це розуміють. Принаймні їм про це нагадують. Наскільки ми знаємо, доволі чіткою є позиція адміністрації Сполучених Штатів із цього питання, як і китайського керівництва. Тобто їм, м’яко кажучи, наполегливо радять відмовитися від такої ідеї.

Водночас є й інший бік цієї історії. Буквально кілька днів тому з’явився начебто витік інформації, що Путін десь сказав: "Вони мене повісять". Можливо, дослівно він цього і не говорив, але це приблизно те, чим він зараз керується. Тобто він намагається всіляко уникнути цього. Можливо, в нього сильні нічні кошмари, коли він пригадує Саддама Хусейна чи Муаммара Каддафі. Він реально відчуває, що виходів у нього практично немає.

Він сам себе загнав у цей кут, спалив усі мости, які можна було використати для відступу. І тут можна згадати самого Путіна, який колись говорив про щура, якого заганяють у кут і тоді він стає надзвичайно небезпечним.Зараз він сам став цим пацюком. Тому він здатен на будь-які, ще більш нелогічні та контрпродуктивні кроки, один із яких може стосуватися ядерної зброї.

У російському внутрішньому дискурсі ця тема присутня постійно і час від часу підігрівається. Зараз якраз ще один такий етап, коли відкриті заклики лунають уже не від якихось відморожених воєнблогерів, а на рівні цілком офіційних осіб, зокрема членів Держдуми.

Але якщо говорити про доцільність такого кроку, то самі росіяни у своїх дискусіях запитують: а який сенс? Чого ми цим досягнемо? Побічні негативні наслідки для Росії очевидні, а користь від застосування такої зброї дуже сумнівна. Адже сама ідея тактичної ядерної зброї полягала у знищенні великих угруповань військ - чи то на землі, чи то на морі. Сьогодні, як пишуть навіть у російських пабліках, знищити щось більше за батальйон українських військових тактичною ядерною зброєю надзвичайно складно. Якщо ж ціллю буде обране велике українське місто, столиця чи інший мільйонник, так, це спричинить сотні тисяч жертв. Але знову ж таки: чи приведе це Росію до перемоги? Тому поки залишаються хоча б якісь залишки здорового глузду та стримувальні фактори, мабуть, усе-таки треба виходити з того, що реальність цього сценарію доволі низька.

Що теоретично, зважаючи на ситуацію на фронті та удари ЗСУ по російських тилах, може змусити Путіна перейти від погроз до практичної підготовки такого удару?

Парадоксально, але його до цього може підштовхнути як очевидна загроза поразки, так і відчуття швидкої перемоги. Росіяни неодноразово зверталися до єдиного в історії прикладу застосування ядерної зброї Сполученими Штатами проти Японії.

У той момент Японія вже наближалася до капітуляції, і Сполучені Штати таким радикальним кроком прискорили цей процес. Самі Сполучені Штати говорять про те, що це врятувало життя десятків чи сотень тисяч американських військових, які могли загинути під час штурмових дій. І ця риторика доволі чітко вкладається в російське обґрунтування такого кроку.

Інший варіант - коли виникає реальна загроза поразки. І тоді Путін, як той щур, загнаний у кут, може не зупинитися ні перед чим. Тим більше він сам свого часу сказав: навіщо нам такий світ, якщо в ньому не буде Росії? Тому це те, з чим ми маємо справу.

Якщо Путін наважиться на застосування ядерної зброї, який сценарій, на вашу думку, найбільш імовірний? Це може бути демонстративний вибух, удар по військовому об’єкту чи застосування безпосередньо на полі бою?

Найімовірніше, це буде переважно націлено на психологічний ефект. Тобто це має бути такий рівень ескалації, який, можливо, переконає українців, але насамперед має переконати західних партнерів у серйозності намірів Росії та в тому, що вона не збирається зупинятися ні перед чим. І, відповідно, очікування полягає в тому, що Захід сприйме будь-які ультиматуми Росії - від припинення підтримки України до, образно кажучи, підписання під усім, чого вимагатиме Путін, - заради того, щоб не допустити ядерного апокаліпсису.

До речі, ця ідея в Росії проговорювалася в експертних колах дуже давно. Ще десь у 2006 році (!) була стаття, в якій описувався сценарій війни Росії проти України. За цим сценарієм кінцем війни був повітряний ядерний вибух над Чорнобилем уночі, щоб його було видно дуже далеко. І після цього, за задумом авторів, уже ніхто не думав би чинити спротив Росії. І, скажімо так, принаймні у значної частини російського населення вони не викличуть якогось спротиву.

Минулого тижня ми бачили візит очільника ЦРУ до Росії. Водночас Путін зустрічається з керівниками Індії та Китаю, американці контактують із російською делегацією. Наскільки ці події можуть бути взаємопов’язаними? Чи може така активізація контактів свідчити про те, що Росія справді щось готує?

Оскільки ми маємо лише припущення та гіпотези, я б сказав, що гіпотеза про те, що ядерна зброя була одним із ключових питань, які обговорювалися, має високу ймовірність. Від самого початку широкомасштабного вторгнення це було одним із ключових пріоритетів американської адміністрації, на той час під головуванням Байдена. Тоді чітко демонструвалися стратегічні цілі Сполучених Штатів, які полягали в недопущенні прямого воєнного зіткнення з Росією, поразки України та ядерної ескалації.

Це було пріоритетом попередньої адміністрації США, й абсолютно очевидно, що це також є пріоритетом поточної адміністрації. Якщо говорити про зустрічі чи контакти з Китаєм та Індією, то, зокрема, позиція Китаю щодо цього питання теж дуже чітка. Вони про це говорять публічно.

Була спільна декларація "ядерної п’ятірки" - п’яти ядерних держав. Якщо не помиляюся, це було у 2021 чи 2022 році. Ініціатором була саме Китайська Народна Республіка. Росія була змушена під цим підписатися - під тезою про неприпустимість застосування ядерної зброї. Тому якщо зараз відбуваються зустрічі з Китаєм, там точно має бути меседж про те, що Китай категорично проти і не допускає подібного кроку з боку Росії.

Якщо говорити про ймовірну ядерну ескалацію, чи може Росія використати для цього ситуацію на Запорізькій атомній електростанції? Останнім часом росіяни активно заявляють про проблеми на станції. Чи можуть вони розіграти цю карту як спосіб тиску?

Абсолютно слушне питання, тому що другий варіант, якщо ми говоримо про ядерну небезпеку, - це техногенна катастрофа.

Запорізька АЕС балансує на межі техногенної катастрофи вже чотири з половиною роки. Тобто в будь-який момент там може щось статися. Як кажуть фахівці, це може не мати масштабу Чорнобиля, тому що там є інші технічні запобіжники. Але це в разі, якщо йдеться про інцидент. Якщо ж це буде спланований інцидент, то боюся, що Росія зробить усе, щоб ці запобіжники не спрацювали.

Якщо при цьому загине російський персонал, який там перебуває, чи цивільне населення, Путіна це абсолютно не хвилює. Якщо хтось у цьому сумнівається, достатньо згадати підрив Каховського водосховища.

Другий небезпечний об’єкт - Чорнобильська АЕС, де також була атака на об’єкт "Укриття". Це була точно не випадкова атака. Тобто перевіряли реакцію міжнародної спільноти, і цю реакцію росіяни, найімовірніше, сприйняли так: нічого не трапиться.

Можна також згадати удар по ядерному об’єкту в Харкові, де розташована дослідницька ядерна установка. Є статистика, зокрема щорічні огляди, в яких фіксуються ядерні інциденти чи атаки на ядерні об’єкти. Якщо до 2022 року практично не було такого розділу, то зараз там фіксується близько десятка випадків щороку, і все це пов’язано з російсько-українською війною. Тому так, цей варіант я б назвав навіть більш імовірним. Тому що в такому разі Росія принаймні залишає за собою можливість, умовно кажучи, "увімкнути дурня" і спробувати звинуватити в усьому українців.

Що можна буде вважати ознакою того, що ядерна загроза з боку Росії перестала бути просто залякуванням? Чи можливі якісь конкретні дії Росії, які свідчитимуть про практичну підготовку?

Такі речі, найімовірніше, при всій таємності навряд чи можна зробити абсолютно непомітно. Тут надія на американських партнерів, на їхні засоби технічної та авіаційної розвідки. Також я б не виключав, що всередині самої російської системи, серед тих людей, які будуть залучені до цього, може знайтися людина, яка прекрасно розумітиме наслідки і повідомить про підготовку. Тобто надія насамперед на американських партнерів.

Крім того, все залежатиме від того, який засіб доставки буде обраний. Якщо це буде "Орешник" або щось подібне, то росіяни змушені повідомляти американців про такі пуски. Як ми знаємо, в усіх випадках, коли була загроза або застосування "Орешника", про це було відомо завчасно. Я вже не кажу про повідомлення закритими каналами - навіть американське посольство в Україні публікувало відповідні попередження.

Водночас ризик несподіваного удару підвищує те, що Росія застосовує носії ядерної зброї зі звичайними боєзарядами. "Іскандери", "Кинджали", "Калібри" - це засоби подвійного призначення. Тобто коли один чи десяток "Іскандерів" летять до України, ніхто до моменту їхнього падіння не знає, чи вони несуть звичайну вибухівку, чи можуть мати ядерний заряд.

Якщо Росія вдасться до такого кроку, чи можемо ми очікувати серйозної реакції Заходу? Наскільки Захід у принципі буде спроможний діяти проти Росії після застосування ядерної зброї?

Я не можу вам обіцяти, що цього разу точно все буде по-іншому, але Заходу інколи потрібен певний шок.Наприклад, коли все це починалося у 2014 році, спочатку було глибоке занепокоєння. Реальні кроки почалися після збиття MH17, коли загинули громадяни європейських країн.

Це був переломний момент у тому, як реагувати на російську загрозу та дії Російської Федерації. Відбулося переключення від простого засудження до конкретних кроків, зокрема тоді з’явилися перші реальні санкції.Тому застосування ядерної зброї, найімовірніше, також стане таким шоком. Тому що це виходить за рамки всього, що було раніше. І саме тому Китай займає доволі послідовну позицію. Тому що такий крок просто підриває останні механізми ядерного стримування.

Якщо для Росії це мине безслідно, тоді питання стосуватиметься вже не лише п’яти офіційних ядерних держав. Є Пакистан, Північна Корея та інші держави, які володіють ядерною зброєю. Тоді це вже буде дюжина джинів, випущених із пляшки. Тобто це доволі ризикований крок для самої Росії. Але повторю ще раз: Путін уже зробив таку кількість стратегічних помилок, що бути на 100% впевненим, що цього разу він точно на таке не піде, не можна.

Тобто на якісь превентивні дії Заходу в такому разі розраховувати не можна?

Ні, превентивні дії, найімовірніше, вже вживаються. Зокрема, візит очільника ЦРУ Реткліффа до. Москви - це не те, що нам розповідають про "рутинні контакти керівників спецслужб". Весь антураж навколо цього свідчить про протилежне. Сам факт того, що він прилетів до Москви, говорить про особливість і надзвичайність цього візиту. І дуже ймовірно, що саме ядерне питання було на порядку денному, можливо, поряд із кількома іншими темами.

Є інформація про те, що у 2022 році, коли також існувала серйозна загроза того, що Росія вдасться до застосування тактичної ядерної зброї, була зустріч попереднього керівника ЦРУ з російською стороною в Туреччині.

Тоді росіянам передали доволі чіткий сигнал: якщо вони це зроблять, американська відповідь буде конвенційною зброєю, тобто не ядерною. До такого висновку американці, як повідомлялося, прийшли після масштабних штабних консультацій. Йшлося про те, що вони не вдаватимуться до ядерної відповіді, натомість застосують високоточну конвенційну зброю, внаслідок чого може бути знищений Чорноморський флот і російське угруповання на окупованій території України. Принаймні саме така інформація свого часу з’являлася у вигляді витоків.

Тобто щось подібне, якщо ми говоримо про превентивні дії, може відбуватися і зараз. Важко сказати, яким саме чином Пекін переконує Путіна, я не зустрічав. Але в Пекіна, мабуть, навіть більше аргументів і важелів невійськового характеру для впливу на рішення Москви, ніж у Вашингтона.