«Це вже не просто шахеди». Радник президента Сергій «Флеш» Бескрестнов про терор Києва та проблеми української ППО

Кияни останнім часом живуть у режимі прифронтового міста. Лише за дві доби – 27 та 28 серпня – кількість тривог сягнула 25-ти, а їхня загальна тривалість склала понад 25 годин, тобто періодів без тривог був менше, аніж з ними.

Російські дрони атакують столицю і вдень, і вночі. Це фактично паралізує роботу мегаполісу – зупиняється транспорт, магазини та підприємства змушені постійно змінювати графіки роботи, а мешканці міста стають перед вибором – чи бігти за кожної сирени в укриття, чи ризикувати та пробувати жити звичним життям навіть під загрозою.

Причина такої частоти тривог – не лише кількість дронів, а й нові російські технології. Агресор знайшов спосіб значно ускладнити роботу українській ППО: Росія дедалі активніше застосовує реактивні «Шахеди», які здатні розганятися до 500–600 км/год і суттєво скорочують час на їхнє виявлення та перехоплення.

Радник президента з питань розвитку технологічних напрямків оборони Сергій «Флеш» Бескрестнов в інтерв’ю «Главкому» розповідає, чому українська ППО виявилася не зовсім готовою до зміни російської тактики, чому створення перехоплювачів для реактивних дронів виявилося складнішим, ніж очікувалося, та які нові загрози для українських міст готує ворог.

Зараз у соцмережах багато різних версій, зокрема, конспірологічних, щодо того, чому Україна виявилася не до кінця готовою до нинішньої навали реактивних шахедів. Про розробку та тестування таких дронів було відомо заздалегідь, у тому числі, і ви про це попереджали. Але основна ставка робилася на масштабування виробництва перехоплювачів ще старих моделей БПЛА. З якими основними складнощами зіштовхнулися Сили оборони, коли росіяни почали масово застосовувати реактивні дрони?

Ми всі розуміли, що в майбутньому прийде час, коли будуть масово летіти реактивні шахеди. Я багато разів про це казав і попереджав, мабуть, ще рік тому. Чому це було неминуче? Тому що відсоток успішного збиття звичайних шахедів сягав 95-97% і росіяни зрозуміли, що немає сенсу їх далі випускати, бо це – марне витрачання ресурсу.

Варіантів, що робити, у них було небагато. І вони почали збільшувати швидкість своїх БпЛА. Міністерство оборони ще взимку почало працювати з виробниками, аби ті робили реактивні перехоплювачі. Це набагато дешевше, ніж збивати нові швидкісні шахеди ракетами, які можуть коштувати по пів мільйона доларів.

Багато хто з виробників підтвердив, що такі перехоплювачі перебувають у них вже в стадії фінальної готовності. Але з часом з’ясувалося, що ситуація з виробництвом реактивних перехоплювачів важча. У нас є чотири види перехоплювачів, які анонсував новий міністр оборони, але вони зараз у стадії фінального тестування в бойових умовах. Будемо сподіватися, що усе буде добре і нові моделі перехоплювачів дуже швидко потраплять на фронт. Однак поки не можна сказати, що ми вже зараз можемо їх масово поставляти у війська.

Чому так сталося? Раніше росіяни атакували нас реактивними шахедами, які мали назву «Герань-3» та літали на швидкості 280-300 км/год. Відповідно, і перехоплювачі проєктувалися та вироблялися нашими хлопцями з урахуванням цих швидкостей.

Але росіяни також розуміли, що ми працюємо в цьому напрямку, та в якийсь час відмовилися від подальшого виробництва «Гераней-3» на користь «Гераней-4». Вони мають більшу швидкість та дистанцію польоту. І швидкість у 300-400 і навіть 500 км/год стала для нас критичною. Бо перехоплювач такого дрона має рухатися зі ще більшою швидкістю – 550-600 км/год, а це вже абсолютно інші виклики. І знову знадобилося проводити випробування, тестування тощо. У підсумку це виявилося складнішим завданням, ніж вважалося.

Тому зараз наші Повітряні сили атакують та збивають реактивні шахеди не перехоплювачами, а іншими рішеннями – ракетами, гарматами, винищувачами… І коли мешканці Києва та області чують дуже потужні вибухи, це працює наше ППО. Виходить більш гучно, бо перехоплювачі було майже не чутно. І складається додаткове відчуття, що відбувається щось масштабне та погане.  

Яким є відсоток збиття реактивних шахедів?

Він достатньо високий – це більше ніж 80%. Одна проблема – це коштує нам дуже дорого.

Коли приблизно можна очікувати масового застосування більш дешевих перехоплювачів?

Це дуже чутлива тема, бо наш ворог також чекає на цей момент. Він аналізує, скільки у нього є часу, і тому зараз намагається спрямовувати на нас весь запас реактивних шахедів. Нехай це буде для нього сюрпризом.

«Російське керівництво поставило задачу – випускати 3 тис. реактивних шахедів щомісяця»

Але тут є небезпека, яку ви вже згадували. Поки перехоплювачі для «Гераней-4» масштабуватимуть, росіяни можуть перейти на більш сучасні розробки.

Прогнозую, що так і буде. Русня намагатиметься ще більше збільшувати швидкість своїх дронів, і ми вже матимемо справу з «Геранню-5». Також збільшиться застосування «бандеролей», з’являться «Дань-Т» та «Дань-М», інші БПЛА, які вже фактично можна називати ракетами зі швидкістю 500-600 км/год.

Це спроби росіян створити реактивні, але дешеві ракети. У їхньому механізмі немає дорогих систем, як на крилатих ракетах, – вбудованих радарів та іншого. Це – звичайна ракета, яка наводиться по GPS-сигналу, там стоїть CRPA-антена, реактивний двигун, бойова частина. Цей дрон-ракета скидається з гелікоптера або з БПЛА «Оріон», робити це дуже просто та недорого.

Окрім того, що такі ракети швидкі, вони ще й здатні летіти на дуже низьких висотах і активно маневрувати. Ті ж «бандеролі» можуть літати на висоті 100 м. І це для нас також проблема.

Але ж проблемою стає, і коли реактивні БПЛА летять надто високо – на висоті понад три кілометри.

Так, «Герань» може літати на висоті і трьох, і чотирьох кілометрів. Це робить її недосяжною для мобільно-вогневих груп, та і навіть перехоплювачу буде важко її дістати. Це вже робота для наших винищувачів.

Ви стверджували і навіть відповідну ілюстрацію викладали, що реактивні «герані», які зараз летять на столицю, тільки-но зійшли з заводського конвеєра. Тобто не йдеться про якийсь накопичений запас, який зберігали спеціально для таких тривалих атак? І на паузи та перерви для накопичення БПЛА розраховувати не варто?

Ми знаємо, що російське керівництво ставило задачу перед заводом в Єлабузі випускати 35 тис. реактивних шахедів у рік – тобто 3 тис. щомісяця. І зараз вони вийшли на цю кількість. Припускаю, що спочатку вони трохи накопичували, поки продуктивність заводу була не така велика, але зараз він запрацював на 100% і вже з вересня вийде на заплановану кількість. Може, навіть дещо більше за рахунок оптимізації процесів. Тобто така кількість реактивних шахедів буде по нас запускатися й надалі. Хоча вони можуть зробити перерву, наприклад, для того, щоб більше накопичити їх на зимовий період.

Чи реально превентивно бити по майданчиках, з яких запускаються та де зберігаються шахеди? Бо, наприклад, одну з невловимих пускових установок «Іскандера» нещодавно знищити вдалося.

Ворог знає, чим ми можемо його атакувати. Наприклад, у нас є Himars, і вони будують свої пускові майданчики так, щоб наші засоби ураження не могли до них діставати. Якщо ж ми будемо атакувати ударними БПЛА, на це потрібен час – ворог буде попереджений і матиме можливість сховати свої ударні дрони десь в ангарах під землею.

З «Іскандерами» – дещо інша історія. Установка для «Іскандера» постійно рухається по лісах та селах зі швидкістю 30-40 км/год на багато кілометрів для того, щоб зробити пуск. Це може тривати і п’ять годин. Потім вона стає на точку, 8-12 хвилин готується до запуску, запускає ракету і далі рухається. Але бувають ситуації, коли росіяни тримають кілька «Іскандерів» в бойовій готовності на позиціях, щоб швидко їх запустити. І тоді ми дійсно можемо ці установки атакувати, але це, скоріше, виняток, ніж правило.

«Ракетні дрони можуть атакувати більшу частину країни»

Росіяни вже відмовляються від виробництва попереднього покоління «Герані», до якого вже пристосувалося українське ППО?

Ні, росіяни продовжують запускати їх щодня. З усіх запущених БПЛА десь 60% – це реактивні, а 40% – звичайні «Герані-2». І ми бачимо плани росіян далі їх виробляти. Їх будуть використовувати вже не для запусків на довгі відстані, а для атак на прикордонні смуги. І для прифронтових міст небезпека залишається дуже великою, тому що час підльоту там дуже короткий. Шахед може літати на висоті десь 50 метрів, раптово атакувати якесь місто і наші радіолокаційні станції просто не встигають його побачити. І «старі» шахеди часто атакували за такою тактикою – наприклад, Харків. До того ж, в прикордонній смузі – до 50-60 км від кордону – є можливість застосовувати онлайн-керування дронами. Цілей там вистачає.

Тобто ті перехоплювачі, які виготовлялися для боротьби зі «звичайними» дронами, не будуть припадати пилом на складах?

Так, але нам постійно треба робити зміни в тактиці та адаптуватися, тому що росіяни це точно будуть робити. Наприклад, ми розуміємо, що наше радіолокаційне поле не може бачити шахеди, які рухаються дуже низько. Це означає, що у наших перехоплювачів просто нема часу для того, щоб злітати. Тому потрібно відповідати асиметрично. Наївно було б очікувати, що російські шахеди будуть літати, як і раніше, а ми їх так само будемо збивати.

Чи є у реактивних дронів слабкі місця у порівнянні з їхніми попередниками?

Насамперед це – ціна: плюс $30-40 тис. за реактивний двигун. Також трохи дистанція не така далека, бо звичайний шахед міг літати у повітрі на кілька тисяч кілометрів і дуже довго. Але цієї дистанції їм достатньо, щоб атакувати більшу частину країни. Реактивні шахеди літають на 500-600 км, але є модифікації, які досягають і 900 км. Не так давно ми бачили, що такий шахед долетів до Луцька. Збільшення дистанції можна досягти за рахунок зменшення бойової частини, додавання палива, іншого розрахунку висоти польоту.

Чи західним регіонам також треба готуватися до такої навали реактивних БПЛА, яку зараз переживає Київ?

Це залежить тільки від одного – чи дозволять білоруси запускати шахеди зі своєї території. Якщо ні – то, в принципі, ці дрони також можуть атакувати. Зараз вони повертають на Київ біля Київського моря, а можуть просто летіти на захід, скільки їм вистачить ресурсу.

Справа в тому, що росіяни намагаються усі реактивні шахеди забезпечити онлайн-керуванням. Воно можливе, якщо точки керування розташовані на території Росії, а якщо таких точок не буде у Білорусі, це буде дуже важко.

Ви звертали увагу, що реактивні шахеди летять хитрим маршрутом – не коротким шляхом на столицю, а повз кордон з Білоруссю і використовують сигнали з місцевих мобільних вишок. Що конкретно це дає?

На кожному шахеді є два модеми LTE і стоїть SIM-карта російського оператора. Ця система використовується не для керування, а для передачі службової інформації – про статус БПЛА, його швидкість, можливу наявність РЕБ. Це дає змогу дізнатися, що відбувається з шахедом, куди він долітає, чи він взагалі перебуває у повітрі, чи його збила ППО. Тому вони максимально намагаються утримати цей зв'язок.

Звісно, білоруси можуть сказати, що вони тут взагалі ні до чого, тому що використовується звичайний роумінг між російським оператором Т2 та білоруськими. Але Білорусь може в один клік закрити цю можливість, якщо буде таке бажання – потрібно просто відключити роумінг або його обмежити.

Якщо не буде цих сигналів з Білорусі та «герані» летітимуть звичайним маршрутом, як це відіб’ється на їхній керованості та точності?

Для нас це буде краще, тому що легше буде їх збивати. Зараз це складніше, бо вони роблять цей хук і можуть через онлайн-керування оминати наше ППО.

«Хлопці з ППО вимушені перебувати в режимі готовності 24/7. Це створює навантаження на наші війська»

Зараз росіяни переходять до майже безперервних ударів замість відносно коротких та масованих хвиль атак, які вони практикували раніше. Чого, на вашу думку, вони намагаються досягти передусім – паралічу життя столиці та інших міст, деморалізації населення, виснаження ППО, знищення різних цілей?

Раніше по дронах у нас дуже активно працювали мобільно-вогневі групи, тому росіяни запускали дрони вночі, бо в темряві їх просто важче збивати. Зараз ці групи не можуть працювати по реактивних шахедах, тому для росіян нема різниці, коли нас атакувати – вдень або вночі. До того ж, вони чудово розуміють, що атаки вдень завдають проблем для населення і бізнесу – магазини то відкриваються, то закриваються, транспорт та «Укрзалізниця» паралізовані…

Також це додатково впливає на наше ППО, тому що хлопці, які там працюють, вимушені перебувати в режимі готовності 24/7. Тобто постійно працюють радіолокаційні станції, генератори – і це також створює навантаження на наші війська.

Росіяни особливо тероризують Київ, бо він для них є символічним. Це – столиця, тут – влада, бізнес, склади, більший резонанс. Терор якогось маленького містечка не дасть такого інформаційного ефекту.

Київ вони почали атакувати з найближчої до них зони – це Лівий берег, Броварський та Бориспільський райони. Вони там атакували все, що могли, а зараз переключилися на інший берег Києва і намагаються там шукати цілі. Коли закінчать навколо Києва, будуть шукати інші склади та виробництво десь поруч. Тобто це – нескінченний терор і це – не атака їжі, а атака бізнесу. Ближче до початку холодів вони перемкнуться на енергетику, яка поки не була в пріоритеті.

Павло Вуєць, «Главком»