Поле для новых российских диверсий. Игнорирует ли Германия риски сотрудничества с "Росатомом"?

Після початку повномасштабної війни Європейський Союз послідовно скорочує залежність від російських енергоресурсів. Від газу, нафти, вугілля – майже в усіх секторах цей курс уже став незворотним. 

Ядерна енергетика залишається одним із небагатьох винятків. 

Саме тому дозвіл на розширення виробництва ядерного палива для реакторів радянського типу ВВЕР французької компанії Framatome у Німеччині викликало настільки гостру дискусію. 

Прихильники проєкту називають його кроком до диверсифікації постачання палива для європейських атомних електростанцій.

Проте існує фундаментальне запитання: чи можна говорити про справжню диверсифікацію, якщо нове виробництво будують із використанням технологій російської "ТВЕЛ" – паливного дивізіону компанії "Росатом"? 

У публічній дискусії також часто сперечаються щодо того, чи створює співпраця з "Росатомом" додаткові безпекові ризики.

Найцікавіше міститься не в самому рішенні, а в його умовах

Хоч як парадоксально, щодо безпеки найпереконливішу відповідь дали не критики проєкту, а саме оприлюднений владою Нижньої Саксонії дозвіл.

Документ детально аналізує сценарії, пов’язані з можливими маніпуляціями паливними компонентами, ризиками використання російського обладнання, шпигунством, диверсіями і втручанням у кіберпросторі. Для кожного з них встановлено окремі додаткові вимоги безпеки.

Наприклад, для окремих конструкцій палива реакторів ВВЕР готові зварні паливні стрижні з гадолінійвмісними таблетками мають постачатися російським виробником "МСЗ" (рос. "Машиностроительный завод"), що входить до структури "ТВЕЛ". 

У дозволі окремо розглянуто ризик навмисних маніпуляцій з ними перед доставкою в Німеччину.

Зокрема, можливість розміщення всередині сторонніх речовин чи матеріалів, включно з вибухонебезпечними. 

Саме тому передбачено стовідсоткову перевірку таких стрижнів сканером, додатково один стрижень з партії може бути відкритий і досліджений зсередини в якості зразка. 

Інший сценарій стосується обладнання та програмного забезпечення, що постачаються "ТВЕЛ" для виробництва.

Дозвіл враховує ризик того, що таке обладнання або софт теоретично можуть бути навмисно модифіковані до прибуття на завод у Лінгені таким чином, щоб впливати на характеристики виготовлених паливних елементів або ж призвести до виробництва дефектних паливних збірок. Тому апаратні компоненти систем керування мають проходити незалежну перевірку. А вихідний код, включно з софтом для програмованих логічних контролерів та систем візуалізації, мають бути незалежно перевіреними на наявність прихованих, модифікованих або функціонально непотрібних елементів. ІТ/ОТ-інфраструктура, що постачається російським "ТВЕЛ", також повинна бути відокремлена від решти систем заводу.

Окремий блок умов стосується ризиків шпигунства та диверсій. 

Доступ на підприємство представників "ТВЕЛ", "Росатому" та пов’язаних з ними осіб заборонено. Контакти (як спілкування телефоном, так і листування) з ними обмежені необхідністю та мають відбуватися за принципом "чотирьох очей". 

Однак ця заборона не є виключною. Доступ все ще може бути дозволений у виняткових випадках після дотримання спеціального плану з мінімізації ризиків, перевірки надійності Міністерством довкілля Нижньої Саксонії та попереднього схвалення органом ядерного нагляду.

Такі запобіжники зменшують ризик, але не усувають його повністю. 

Адже залишається людський фактор та необхідність дотримання встановлених правил. 

Інакше кажучи, дозвіл не заперечує існування ризиків. Навпаки, він виходить із того, що вони достатньо серйозні, аби вимагати спеціальних механізмів контролю. 

Це дуже важлива відмінність. 

Документ не стверджує, що російські технології автоматично роблять виробництво небезпечним. Але він визнає, що їх використання створює нові сценарії ризику, яких без цієї співпраці просто не існувало. 

Передбачені дозвільними умовами заходи можуть суттєво зменшити ймовірність реалізації таких сценаріїв. Однак вони спрямовані на управління ризиками, а не на усунення самого джерела їх походження – російської державної компанії.

Не лише питання безпеки

Важливою є й економічний бік справи – проєкт розширення заводу в Лінгені подається як спосіб зменшити залежність від Росії. Однак нове виробництво спирається на російські виробничі ліцензії, ноу-хау, спеціалізоване обладнання та окремі компоненти. 

Тобто частина технологічної залежності не зникає.

ЇЇ лише переносять на територію Європейського Союзу. 

Про це говорять самі німецькі посадовці, тож дискусія точиться і всередині країни.

Однак є принципові обмеження самої дозвільної процедури у Німеччині. У документі прямо зазначено, що питання енергетичної залежності та безпеки європейського енергопостачання не належать до критеріїв, за якими ухвалюється рішення. 

Тобто стратегічні, економічні та геополітичні ризики не є предметом розгляду під час надання дозволу для атомно-енергетичного виробництва. І саме рішення не оцінює, чи відповідає модель довгострокової технологічної співпраці Framatome із "Росатомом" стратегічним інтересам Німеччини та ЄС. 

Бо питання перебуває за межами цієї процедури.

Це створює головне стратегічне питання: якщо за кілька років ЄС посилить обмеження щодо російського ядерного сектора або повністю відмовиться від таких технологій, наскільки швидко таке виробництво може адаптуватися? І чи не виявиться, що здійснені сьогодні інвестиції доведеться згортати значно раніше, ніж вони окупляться?

Відповідей на ці питання поки що немає.

Дорожня карта REPowerEU щодо припинення російського енергетичного імпорту, представлена у травні 2025 року, передбачає скорочення залежності, зокрема і в ядерному секторі. Також Європейський Союз уже фінансує створення повністю європейського палива для реакторів типу ВВЕР. Зокрема, проєкт SAVE у рамках програми Horizon Europe, який координує сама Framatome, має створити паливо з європейським дизайном, виробництвом і ланцюгом постачання без російських технологій.

Тому проєкт у Лінгені виходить далеко за межі формальної відповідності конкретного виробництва вимогам німецького дозволу: йдеться про те, чи узгоджується створення нової технологічної залежності від "ТВЕЛ" із напрямом, в якому ЄС планує розвивати свою енергетичну політику.

Фактично в царині європейського виробництва ядерного палива для ВВЕР сьогодні реалізують дві різні моделі. 

Перша передбачає поступову відмову від російської технологічної залежності. Друга – інтегрує частину цієї залежності всередину ЄС. Обидва напрями не можуть залишатися однаково актуальними нескінченно довго. Рано чи пізно доведеться зробити вибір.

Значно більше, ніж один завод

Дискусія навколо проєкту давно перетнула фокус однієї додаткової виробничої лінії. Йдеться про те, як саме Європа розуміє свою стратегічну автономію.

Саме тут логіка дозволу на виробництво стикається зі стратегічною логікою ЄС. 

Ліцензійний орган відповідає лише на питання, чи можна мінімізувати конкретні безпекові ризики до прийнятного рівня – і, як підкреслено вище, повністю усунути їхнє джерело він не може. 

Європейська політика натомість має відповісти на інше питання: чи варто взагалі допускати створення цих ризиків, формуючи довгострокову залежність від російських технологій у критичній інфраструктурі, якщо стратегічна мета ЄС – рух у протилежному напрямку?

Тому навіть після видачі дозволу дискусія навколо розширення виробництва у Лінгені не завершена. Визначені безпекові умови залишають простір для правової оцінки того, чи достатні вони для дотримання стандартів §7(2) Закону Німеччини про атомну енергію, тож одним із наступних кроків може стати оскарження рішення.

На політичному ж рівні залишається ширше питання: чи не суперечить сам факт такого рішення загальноєвропейському курсу на відмову від російських енергоресурсів. Особливо на тлі активізації диверсій та інших гібридних операцій РФ у Європі.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у рамках проєкту "Посилення стійкості енергетики України". Матеріал відображає позицію автора і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду "Відродження".

Автор: Михайло Бабійчук,

генеральний менеджер у сфері безпеки та стійкості,
аналітичний центр DiXi Group